Рішення № 8076832, 09.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.10                                                                                           Справа№ 30/237

за позовом: СП ТзОВ ”Інтерконтракт”, м.Львів

до відповідача: ЛМКП „Львівводоканал”, м.Львів

про стягнення 60619,49 грн.

Суддя Н.Мороз

Представники:

від позивача: Шайдич Т.В., Юзва Л.В.

від відповідача: н/з

Суть спору:

Позов заявлено спільним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю ”Інтерконтракт”, м.Львів до Львівського міського комунального підприємства „Львівводоканал”, м.Львів про стягнення 60619,49 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 18.12.2009 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 21.01.2010 року.

21.01.2010р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Представники позивача в судове засідання з"явились, позов просять задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, причин неявки суду не повідомив.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки будівельних виробів та матеріалів від 15.05.2008р. б/н.

Згідно умов вищевказаного договору позивач (постачальник) зобов'язався передати відповідачу (замовнику) товар –будівельні вироби на умовах і строки визначені договором, а останній, в свою чергу прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість, згідно умов договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 267071,43 грн., що підтверджується видатковими накладними (в матеріалах справи). Дана обставина відповідачем не заперечена.

В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.1 договору, відповідач зобов”язувався оплатити за отриманий товар не раніше 30-ти днів з моменту отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, відповідачем оплата здійснена частково, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 54353,96 грн., що підтверджено актом звірки розрахунків станом на 18.01.2010р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.8.2 договору, позивачем правомірно нараховано пеню, яка згідно розрахунку становить 3716,92 грн. та підлягає стягненню.

Крім того, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 1250,14 грн. та 3% річних на загальну суму 464,61 грн., відповідно до поданого розрахунку.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625, 692 ЦК України, ст.ст.179,193,216 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства „Львівводоканал”, м.Львів, вул. Зелена,64 (р/р 26004620013670 в обл. дирекції АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 325019, код ЄДРПОУ 03348471) на користь спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю ”Інтерконтракт”, м.Львів, вул. Братів Рогатинців, 4/11 (р/р26002011591000 в АКБ „УкрСиббанк”, м.Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 22406336) –54353,96 грн. основного боргу, 3716,92 грн. пені, 3% річних –464,61 грн., 1250,14 грн. інфляційних нарахувань, 597,86 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя