Ухвала суду № 80768239, 28.03.2019, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

28 березня 2019 р. м. Кремінна Справа № 414/344/18

Провадження № 1-кп/414/29/2019

Кремінський районний суд Луганської області в складі

головуючого судді: Ковальова В.М.

за участю прокурора: Барабашева І.В.

обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника: ОСОБА_3

секретаря: Пугачової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кремінна кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018130460000030 від 11 січня 2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У зв’язку з необхідністю відкладення розгляду справи судом поставлено питання про доцільність продовження обвинуваченим строку тримання під вартою.

Прокурор Барабашев І.В. надав письмове клопотання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою на 60 днів.

Захисник ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання у зв’язку з його необґрунтованістю.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора, та вказали, що вони мають постійне місце проживання, цивільних дружин, у них немає намагання ухилятися від суду, прокурор не надав доказів на підтвердження свого клопотання і застосувати до них запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до п. 1 ч. 3, ч. 5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвинувачуються у скоєнні тяжкого, умисного, корисливого злочину, із застосуванням насильства щодо потерпілого, не працюють та не мають міцних соціальних зв’язків, ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності та відбував покарання в місцях позбавлення волі, ОСОБА_2 раніше судимий за вчинення особливо тяжкого умисного злочину та відбував покарання в місцях позбавлення волі.

Крім того, суд не може не звернути увагу на те, що судовий розгляд справи відкладається, оскільки ОСОБА_2 систематично змінює захисників, визначений ним захисник ОСОБА_5, з яким було погоджено дату розгляду справи, у судове засідання не з’явився.

Тому суд вважає, що встановлені ухвалою суду від 29 січня 2019 року ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення, на теперішній час наявні та не зменшилися. Тому обрання будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, не забезпечить дієвості вказаного кримінального провадження та виконання обвинуваченими їх процесуальних обов’язків.

З практики ЄСПЛ вбачається, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Крім того, цей суд у рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» від 25 липня 2001 року зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року ЄСПЛ зазначає, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Крім того, відповідно до практики цього суду, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, прав потерпілих.

Отже на теперішній час застосування до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для запобігання зазначеним ризикам та забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов’язків, тому необхідно продовжити їм строк тримання під вартою на 60 днів, тобто по 26 травня 2019 року включно.

Тому суд не бачить підстав для задоволення клопотання обвинувачених щодо зміни їм запобіжного заходу на домашній арешт.

Керуючись ст.ст. 177, 197, 199, 331 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто по 26 травня 2019 року включно.

У задоволенні клопотання обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 про зміну їм запобіжного заходу на домашній арешт відмовити.

Відкласти судовий розгляд та призначити нове судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України на 07 травня 2019 року о 10-00 годині.

Про час та місце розгляду справи повідомити учасників кримінального провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: В.М. Ковальов