Вирок № 80767631, 28.03.2019, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/994/15-к

Номер провадження 1-кп/383/4/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді – Замши О.В.,

за участю секретарів судового засідання Машкової О.В., Адаменко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження № 12015120010000486 від 17 серпня 2015 року відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого,не військовозобов’язаний, керівник фермерського господарства "ОСОБА_1О." раніше не судимий;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, не військовозобов’язаний, керівник фермерського господарства "ОСОБА_1В.", раніше не судимий,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Коваленка О.І.,

потерпілого – ОСОБА_3,

обвинувачених – ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

захисника обвинувачених – ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту, зміненого прокурорм 21.11.2018 року та підтриманого прокурором під час судового розгляду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.

16 серпня 2015 року близько 09 години 00 хвилин ОСОБА_1 за попередньою змовою та разом зі своїм батьком ОСОБА_2 самовільно, всупереч встановленому законом порядку, на двох тракторах прибули до території домоволодіння, розташованого за адресою вул. Промислова, 3 в м. Бобринець, яке належить ОСОБА_3, де знаходились дві стійки ЛЕП СВ-10,5, які належали потерпілому. ОСОБА_1 разом зі своїм батьком ОСОБА_2 зачепили до тракторів дві стійки ЛЕП СВ -10,5, вартістю згідно довідки-обґрунтування про визначення вартості електричної стійки від 16.08.2015 року – 462 грн. за одну стійку на загальну суму 924 грн., при цьому, в присутності потерпілого ОСОБА_3, не реагуючи на його зауваження про те, що стійки належать саме йому, заволоділи ними та зникли у невідомому напрямку, обернувши їх у свою власність та розпорядились ними на власний розсуд як особистим.

Своїми діями завдавши потерпілому, власнику стійок ЛЕП СВ-10,5, ОСОБА_3 значної шкоди на суму 924 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому злочині не визнав. По суті справи дав наступні показання. В 2015 році, точної дати не вказав, за три дні він, батько та ОСОБА_3, зустрівшись на автомийці мали розмову про те, що заберуть з території домоволодіння ОСОБА_3 два стовпи, які їм належать за домовленістю з покійним батьком потерпілого близько шести років тому. ОСОБА_3 заперечень не висловив та погодився з тим, що якщо домовленість з батьком була, можуть забирати. 16 серпня 2015 року вони разом з батьком на двох тракторах близько 9 год. 30 хв. приїхали до домоволодіння ОСОБА_3 по вул. Промислова,3, м. Бобринець. Між ним та покійним ОСОБА_5 була усна домовленість щодо цих двох опор, а тому вони, вважаючи себе їх власниками, вирішили забрати собі, відповідно до домовленості. Коли вони тільки під’їхали до опор, до них підійшов ОСОБА_3, який почав говорити, що дані опори належать ОСОБА_6 та що потрібно з’ясувати, кому дійсно вони належать. Між ними виникла суперечка щодо опор, оскільки ОСОБА_3 вказував, що вони належать ОСОБА_6 і в цьому треба розібратися. Після цих слів ОСОБА_3 поїхав, а вони з батьком завантажили дві опори на причіп трактора та відвезли до свого домоволодіння. Вину у злочині не визнає, оскільки вважали майно своєю власністю. На сумніви ОСОБА_3, що опори є власністю ОСОБА_6, згодилися з’ясувати на наступний робочий день і за необхідності сплатити кошти. Зазначив, якби потерпілий напередодні заперечив щодо їх наміру забирати опори, вони б не приїздили, та доводили своє право власності на майно.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення не визнав, дав показання аналогічні до показань обвинуваченого ОСОБА_1, пояснивши, що вони зі згоди ОСОБА_3 взяли опори з його території, оскільки існувала усна домовленість з його батьком. ОСОБА_3 не вказував, що опори належать йому, говорив, що потрібно розібратися з ОСОБА_6.

Як на підтвердження вини обвинувачених у скоєнні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, сторона обвинувачення посилається на наступні докази:

показання потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні пояснив, що його батько за життя придбав у ОСОБА_6 опори для будівництва та електрифікації будинку. Після його смерті він успадкував вказане домоволодіння та територію, що належала батьку. На території домоволодіння, яке не огороджене, з часу будівництва довгий час лежали дві електроопори. 16.08.2015 року він почув шум, вийшов та побачив, що обвинувачені мають намір завантажити опори на причіп трактора. Він заперечив їх дії, так як потрібно розібратися, кому вони належать, так як на той час йому не було відомо чи вони його батька, чи належать ОСОБА_6. Обвинувачені не зважили на його заперечення, сказали, що опори належать їм і мають намір їх забрати. При цьому розмова перейшла у сварку та висловлювання нецензурною лайкою. Він, потерпілий, маючи намір з’ясувати належність опор, поїхав до бувшого керівника ОСОБА_6, щоб спитати про належність опор, на що той повідомив, що батько купував в ОСОБА_6 опори. Коли повернувся, обвинувачених та опор не було. Вважає дії обвинувачених протизаконними щодо заволодіння його майном. Підтвердив, що за декілька днів між ними була розмова щодо опор, але чіткої згоди на те, щоб їх забрали, не давав.

показання свідка ОСОБА_7, який по суті справи пояснив, що влітку, три роки тому був проїздом на вул. Промисловій в м. Бобринець, бачив як ОСОБА_1 вантажили на причіп трактора електроопори, які лежали на території домоволодіння ОСОБА_3 Бачив на території обвинувачених і потерпілого, розмови між ними не чув, оскільки була значна відстань та шум тракторів.

показання свідка ОСОБА_8, який по суті справи пояснив, що 16.08.2015 року, вранці побачив, як на території за адресою вул. Промислова,3 м. Бобринець, стоїть два трактори, в яких сиділи обвинувачені, він підійшов до ОСОБА_2 та віддав звіт по електроенергії і пішов у своє приміщення. Йому відомо, що власником опор був батько потерпілого ОСОБА_5, який на даний час помер, і останній, коли проводив електролінію для будинку, купував опори для будівництва, частина з яких залишилася невикористаною.

показання свідка ОСОБА_9, який по суті справи пояснив, що в 2015 році обіймав посаду міського голови. Знайомий з обвинуваченими і потерпілим. У серпні 2015 року до нього звернулися потерпілий та обвинувачені за вирішенням спору щодо власності на опори, оскільки кожен вважав, що опори належать йому. Він порадив мирним шляхом врегулювати спір.

показання свідка ОСОБА_10, який по суті справи пояснив, що 2011-2012 роках він працював начальником ОСОБА_6 ПАТ “Кіровоградобленерго” та 30.11.2012 року батько потерпілого ОСОБА_5, який на даний час помер, був замовником залізобетонних опор СВ 105 в кількості 10шт., які придбав у ОСОБА_6. Опори згідно накладної значаться як бій стойки ж/б, були продані за 1200 грн. Як пояснив ОСОБА_5, ці опори йому необхідні були для будівництва, для лінії електропередач опори не використовувалися.

показання свідка ОСОБА_11 про те, що до нього, як до суб’єкта оціночної діяльності звернувся слідчий для надання оцінки майну - електроопори певної марки, вказавши, що опора бувша у використанні 8-10 років. Зібравши інформацію з мережі Інтернет з різних довідників, він визначив вартість майна, що запитувалася. На огляд опори не надавалися та характеристики не зазначалися. Вказав, що видана ним довідка носить інформаційний характер, не є оцінкою майна.

протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 17.08.2015 року від ОСОБА_3, про те, що 16.08.2015 року близько 09-00 год. ОСОБА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_1 приїхали на належну територію, що знаходиться за адресою м.Бобринець вул. Промислова, 3в, звідки відкритим шляхом заволоділи належним йому двома стовпами бетонними, які слугують опорами для ліній електропередач при цьому погрожували фізичною розправою (Т1 а.с.7);

протокол огляду місця події від 17.08.2015 року з фототаблицею, за змістом якого було оглянуто комплекс будівель, розташованих за адресою вул. Промислова, 3В м.Бобринець, де між будинком та будівлею з металевими стінами виявлено слід характерні тривалому знаходженню двох предметів довжиною 10м., а також осип бетону (Т1 а.с.8-9, 10);

копію заяви ОСОБА_5, зі змісту якої вбачається, що останній 24.04.2012 року звернувся до ОСОБА_6 із заявою виписати лом б/у опор для установки у фундамент господарського приміщення в кількості 10 штук (Т1 а.п.15);

копію платіжного доручення про оплату вартості бой стойок ж/б згідно рахунку № К-00000355 від ОСОБА_5 на рахунок ОСОБА_6 РЕМ ПАТ “Кіровоградобленерго” (Т1 а.п. 16);

копії витягів з державного реєстру речових прав, свідоцтв про право на спадщину за законом, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 є власником земельних ділянок, площею 1,1435га та 0,1га, розташованих за адресою вул. Промислова,3 м. Бобринець Кіровоградської області (Т1 а.п.17-20);

копію рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 міської ради від 30 січня 2014 року №10 «Про присвоєння адреси житловому будинку та господарській будівлі», за змістом якого збудованому житловому будинку та господарській будівлі присвоєно адресу: м.Бобринець, вул. Промислова, 3 «в», що збудовані ОСОБА_3 (Т1 а.п.21);

довідку-обґрунтування про визначення вартості електричної стійки марки ЛЕП СВ-9,5, виконаною фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11, за висновком якого вартість стійки марки ЛЕП СВ-9,5, визначена витратним підходом станом на 16.08.2015 року дорівнює без урахування ПДП 462 гривні (Т1 а.п. 31-32).

Також під час судового розгляду судом було досліджено письмовий доказ сторони захисту, а саме копія видаткової накладної №К-00000191 від 30.11.2012 року, зі змісту якої вбачається, ОСОБА_5 є замовником боя стойок ж/б в кількості 10 штук на суму без ПДВ 1000грн, в всього з ПДП 1200 грн. (т.1 а.с.179) та довіку ПАТ "Кіровоградоленерго" від 04.01.2019 року № 33 (т.5 а.с.229), за якою станом на 03.01.2019 року товариство обліковує бой залізобетонних стійок СВ-10,5 по 1,95 грн. за погонний метр. Враховуючи довжину цілої стойки СВ-10,5 - 105 дециметрів або 10,5 метрів, то облікова вартість бою (лому). однієї стойки СВ-10,5 складає 20,48 грн.

Суд, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності та допустимості, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку, прийшов до висновку, що інкриміноване ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.2 ст.186 КК України органами досудового розслідування обвинувачення не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду.

За змістом диспозиції ст. 186 КК України грабежем визнається відкрите викрадення чужого майна.

Об'єктом грабежу є суспільні відносини власності. Об'єктивною стороною грабежу є відкрите викрадення чужого майна, тобто вилучення майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Суб'єктивна сторона грабежу характеризується наявністю прямого умислу, за якого особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, на яку вона не має права, відкрито вилучає чуже майно, передбачає спричинення матеріальної шкоди і бажає цього. Також обов’язковою суб’єктивною ознакою грабежу є корисливий мотив – спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета – збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Водночас, у ході судового розгляду з показань потерпілого ОСОБА_3 та обвинувачених судом достеменно встановлено, що між потерпілим та обвинуваченими існував спір щодо належності вказаних стійок, обвинувачені, вилучаючи стійки з неогородженої території потерпілого, вважали, що самовільно, всупереч волі ОСОБА_3, реалізують своє законне право на вказані стійки, що свідчить про відсутність в діях обвинувачених обов’язкових ознак суб’єктивної сторони грабежу, а саме корисливого мотиву та корисливої мети, адже вважали, що забирають свої стійки, які їм передав за життя батько потерпілого ОСОБА_5 в обмін на використання останнім встановлених стовпів лінії електропередач, які належать ОСОБА_2, для підведення до свого житлового будинку електроживлення.

На наявність спору щодо належності майна також вказує свідок ОСОБА_9, до якого сторони звернулися за порадою та розв’язанням спору.

Крім того, предметом грабежу є майно, що становить певну вартість, яка необхідна для визначення завданої шкоди. Так за обвинувальним актом обвинувачені відкрито заволоділи двома стійками ЛЕП СВ-10,5, які батько потерпілого придбав в ОСОБА_6 РЕМ за 1200 грн.. Разом з тим, вартість вказаного майна не встановлена, з огляду на те, що під час досудового розслідування вартість визначалася стійок іншої марки - ЛЕП СВ-9,5, на підставі довідки-обгрунтування вартості, що не є експертним дослідженням, відповідно є неналежним доказом. Вартість опор марки ЛЕП СВ-10,5 під час судового розгляду також не встановлено з огляду на те, що при призначенні судової експертизи та направлення на виконання експерту не були надані необхідні вихідні дані для проведення експертизи (т.5 а.с. 181). Не встановлення вартості викраденого майна вказує на неконкретність обвинувачення, що порушує право обвинуваченого на захист від конкретного обвинувачення.

З показань потерпілого також вбачається, що інкримінованими діями обвинувачених по вилученню електроопор потерпілому не спричинено значної шкоди, цивільний позов по кримінальному провадженню не заявляв.

Неконкретність обвинувачення вбачається також у тому, що, змінивши обвинувачення в порядку ст.338 КПК України та склавши новий обвинувальний акт, сторона обвинувачення, вказуючи на фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення, не вказує на обов’язкові ознаки складу злочину, які підлягають доведенню, а саме суб’єктивної сторони грабежу - корисливого мотиву та мети - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна. Крім того, змінений обвинувальний акт у формулюванні обвинувачення не містить посилання на спосіб вчинення злочину, а саме відкрите заволодіння майном.

Факт вилучення обвинуваченими стовпів в день події та існування спору з цього приводу з потерпілим обвинуваченими не оспорюється. Інші досліджені судом докази сторони обвинувачення не спростовують вказаних висновків суду щодо відсутності у діях обвинувачених суб’єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Відповідно до ч.2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч.4 цієї статті, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність в діях обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України через недоведеність стороною обвинувачення в діях обвинувачених суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.373 КПК України суд у разі, якщо не доведено що в діяннях осіб є склад кримінального правопорушення ухвалює виправдувальний вирок.

Запобіжні заходи до обвинувачених не обирались.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Документальне підтвердження процесуальних витрат по кримінальному провадженню відсутнє.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368 - 371, 373-375, 392, 394 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред’явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України в зв’язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред’явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України в зв’язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Запобіжні заходи до обвинувачених не обирались.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Бобринецький районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копії вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Замша О.В.