Рішення № 80766970, 27.02.2019, Вишгородський районний суд Київської області

27.02.2019 Справа № 363/2021/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Клименко В.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_2, посилаючись на те, що 27.01.2012 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 7 600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Свої зобов’язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконує, у зв’язку із чим за нею утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 117 000,00 грн. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 117 000,00 грн.

Ухвалою суду від 20.06.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідач до суду не з’явився, про день та час слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчать поштові повідомлення, які знаходяться у матеріалах справи, заяви про розгляд справи за його відсутність до суду не надходило, тому суд, відповідно до ст.223 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

27.01.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н, згідно з умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 7600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти та сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та позивачем ОСОБА_3, про що свідчить підпис ОСОБА_2 у заяві.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується видати гроші кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач зобов'язався, відповідно до п. 2.1.1.5.5 «Умовами та правилами надання банківських послуг», погасити заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитратою платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п. 2.1.12.6 Кредитного договору відсотки за користування кредитом розраховуються баком в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті із розрахунку 360 днів на рік.

Відповідачем своєчасно не сплачено банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором не виконала.

Через неналежне виконання умов кредитного договору, станом на 28.02.2018 року виникла заборгованість по кредиту у розмірі 117000,00 грн., яка складається з заборгованості за кредитом – 6352,89 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом – 110647,11 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить достатньої інформації, необхідної для перевірки достовірності і правильності відомостей зазначених у ньому та умовам укладеного договору не відповідає.

Розмір суми нарахованої заборгованості по процентам за користування кредитом яка складає 110 647,11 грн., в рази перевищує заборгованість за кредитом та матеріалами справи не доведено.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, що визначено статтею 82 ЦПК України.

Розглядаючи справу в межах заявлених вимог і обставин, які доводились позивачем в суді, підстав для стягнення заборгованості за необґрунтовано нарахованими процентами суд не вбачає.

Таким чином позов в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 110647,11 грн. задоволенню не підлягає.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо часткового задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 6352,89 грн.

Також, стягненню підлягають витрати, понесені на сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 88, 141,223, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 27.01.2012 року у розмірі 6 352,89 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 березня 2019 року.

Суддя О.Д. Рудюк