Вирок № 80766812, 28.03.2019, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

Червоноармійський районний суд Житомирської області Справа №292/887/17

Номер провадження 1-кп/292/9/18 В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2019 року смт.Пулини

Червоноармійський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Рябенької Т.С.,

секретаря судового засідання Володіної В.В.,

з участю прокурора Тимощука О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників Риданова С.В., Загоруйка В.І., потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 представника потерпілого Крижанівського В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Пулини кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017060300000182 від 22.05.2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина України, з професійно- технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, військовозобов"язаного,

раніше несудимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

21 травня 2017 року близько 19 години ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ 21063, д.н.з.НОМЕР_8, рухаючись по автодорозі Ємільчино-Пулини від с.Ясенівка до с.Пулино-Гута Пулинського району Житомирської області, перевозив пасажирів ОСОБА_8 та ОСОБА_6

Під час руху по вказаному маршруту за 209 м до с.Пулино-Гута водій ОСОБА_1 в порушення вимог п.п.1.5 та 2.3б Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в порушення вимог п.12.1 цих же Правил невірно оцінив дорожню обстановку, не врахував дорожніх умов, а саме - стану поверхні проїзної частини (чистоти, рівності, шорсткості, зчеплення), не обрав безпечної швидкості руху з урахуванням дорожніх умов і стану свого транспортного засобу, що унеможливило постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не впоравшись з керуванням автомобіля, допустив його бічний занос з послідуючим виїздом за межі проїзної частини, у лівий кювет, де відбувся наїзд на перешкоду у вигляді дерев та подальшого перекидання транспортного засобу.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому заднього краю правої великогомілкової кістки, перелому нижньої частини правої малогомілкової кістки, вивиху правого гомілковоступневого суглобу, садна на обличчі, які в своїй сукупності відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень по критерію тривалого розладу здоров"я. Крім того, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_8 отримав наступні тілесні ушкодження: садно лівої гомілки, два садна правої гомілки, два синці та садно лівого передпліччя, множинні садна обличчя, синець лобної ділянки, синець носу, крововилив в м"які тканини голови в лобній ділянці, масивний розлитий синець задньої поверхні правої половини грудної клітки, перелом 2, 3, 4 ребер по правій біляхребтовій лінії, 5, 6, 7, 8, 9, 10 ребер по правій лопатковій лінії з правобічним гемотораксом (кров в правій плевральній порожнині - до 300 мл) та масивним геморагічним забоєм правої (повністю) та лівої (майже повністю) легень, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент їх спричинення, знаходяться в прямому причинному зв"язку з настанням смерті, яка настала від дії тупої травми грудної клітки - переломів ребер справа та масивним геморагічним забоєм обох легень, що ускладнились гострою дихальною недостатністю.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 1.5, 2.3 б та 12.1 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв"язку зі створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні даного кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що в неділю в травні 2017 року, точної дати він не пам"ятає, на власному автомобілі ВАЗ-21063 поїхав на футбол в с.Ясенівка Пулинського району. На стадіоні були хлопці, серед яких були ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Вони вирішили поїхати в сусіднє село Пулино-Гута за слабоалкогольними напоями. ОСОБА_9 відмовився їхати, тому він сів на водійське місце, а ОСОБА_8 на переднє пасажирське місце та вони поїхали в с.Пулино-Гута, де купили слабоалкогольні напої та цукерки і повернулися на стадіон в с.Ясенівка. Там вони вживали слабоалкогольні напої та говорили. Під час розмови ОСОБА_8 запитав у нього дозволу проїхатися на його автомобілі. На його запитання чи має він посвідчення водія, ОСОБА_8 відповів, що так, та з його дозволу сів на місце водія, а він сів на переднє пасажирське місце. По селі Ясенівка ОСОБА_8 їхав зі швидкістю близько 50 км/год. По дорозі вони зупинилися на зупинці громадського транспорту та підібрали ОСОБА_6, після чого поїхали кататися в напрямку с.Пулино-Гута. За селом ОСОБА_8 збільшив швидкість. Заїхавши за знак "Ясенівка" автомобіль в"їхав в яму, після чого його почало кидати зі сторони в сторону. Далі він нічого не пам"ятає. Лише пам"ятає, що прийшов до свідомості в поліклініці.

На запитання експерта ОСОБА_1 відповів, що він сидів на пасажирському сидінні. Зіткнення автомобіля з перешкодою було спочатку чисто лобове, а потім бокове. Він особисто вдарився головою об скло, а водій вдарився животом. Автомобіль перекинувся на правий бік, ОСОБА_8 впав на нього. Перелізши через ОСОБА_8 він виліз через задню ліву сторону. В момент ДТП автомобіль рухався зі швидкістю 80 км/год.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у пред'явленому обвинуваченні, винуватість ОСОБА_1 повністю підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що усю ніч вживав спиртні напої, а вранці 21.05.2017 року зателефонував ОСОБА_1 та попросив, щоб той віддав йому цигарки, які він напередодні забув в автомобілі останнього. Ввечері ОСОБА_1 зателефонував йому та сказав, щоб він виходив на зупинку. Коли він був на зупинці на автомобілі під"їхали ОСОБА_1 та ОСОБА_8. За кермом був ОСОБА_8. Забравши цигарки, він мав намір піти, але йому запропонували випити, тоді він сів на заднє сидіння та вони поїхали до магазину. Зупинившись біля магазину, вирішили їхати в с.Пулино-Гута. Приблизно через 1,5 км попавши в яму автомобіль почало носити з боку в бік, від узбіччя до узбіччя та вивернуло на ліву сторону по відношенню до дороги. Він побачив дерево та закрив очі. Коли відкрив очі, автомобіль був перевернутий на праву сторону, а в нього зажата права нога. ОСОБА_8 був під пасажирським сидінням, головою вниз, а ногами на передньому лівому сидінні. Прибули ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які повідомили, що ОСОБА_8 загинув, після чого поїхали. ОСОБА_1 вийшов через задні дверцята, ОСОБА_8 залишився в машині, а його особисто дістали з машини ОСОБА_17 та ОСОБА_12.

До показів потерпілого ОСОБА_6 суд відноситься критично, оскільки в судових засіданнях він неодноразово повідомляв, що зловживає спиртними напоями, в усьому підтримує ОСОБА_1 та його захисників, який привозить його в судові засідання. Крім того, залежно від поставленого запитання змінює свої покази.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 21 травня 2017 року був з хлопцями на стадіоні в с.Ясенівка. Близько 18 години його брат ОСОБА_8 та ОСОБА_1 сіли в автомобіль та поїхали. Через 1-1,5 год йому зателефонував ОСОБА_11, який повідомив, що його брат розбився. Прибувши на місце аварії, він побачив брата ОСОБА_8, який був на пасажирському сидінні, та ОСОБА_6, який був на задньому сидінні. ОСОБА_1 з батьком були біля автомобіля. Першим на місце пригоди прибув ОСОБА_10. ОСОБА_1 першим подзвонив батьку, а не в швидку чи поліцію. ОСОБА_8 за 15 днів до аварії звільнився з армії, посвідчення водія не мав. На автомобілі була вмятина з правої сторони, а у ОСОБА_8 була побита права сторона.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що була в своєї матері, коли приїхав її син ОСОБА_13 та повідомив, що її син ОСОБА_14 помер.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що 21 травня 2017 року він був на стадіоні в с.Ясенівка. Його брат ОСОБА_8 та ОСОБА_1 сіли в автомобіль останнього та поїхали. За кермом автомобіля був ОСОБА_1. Через 30 хвилин ОСОБА_8 позвонив йому та сказав, що ОСОБА_1 його привезе додому. Пізніше до нього позвонив його брат ОСОБА_4 та повідомив, що ОСОБА_8 з ОСОБА_1 потрапили в аварію. Прибувши на місце аварії, він побачив брата ОСОБА_4, який сидів в автомобілі та тримав ОСОБА_8 за руку та голову. ОСОБА_13 сказав "Все". При цьому ОСОБА_1 сказав: "Я був за кермом, не звинувачуй ОСОБА_8", на що його батько відповів, що поліція розбереться. Це було в післяобідній час. З ним були ОСОБА_15 та ОСОБА_16. Передня частина автомобіля була зім"ята з пасажирської сторони.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що в 2017 році, точної дати не пам"ятає, не доїжджаючи до моста в напрямку с.Ясенівка побачив перевернутий автомобіль, який лежав на правому боку. Один з чоловіків стояв біля автомобіля з розбитою правою стороною обличчя та розмовляв по телефону, другий сидів на задньому сидінні з поламаною ногою, а ще один лежав головою під "бардачком", із загнутою шиєю. Він заліз в автомобіль і витягнув останнього. Він був ще живий, в нього з рота йшла піна, інших ушкоджень він не пам"ятає. Після цього зателефонували на швидку та в поліцію. Приїхали родичі. Пасками безпеки ніхто з них не був пристебнутий. Чи були пошкодження в салоні автомобіля не пам"ятає.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що в 20-х числах травня близько 19 години сидів біля свого будинку при дорозі і бачив як рухався автомобіль, за кермом якого був ОСОБА_8, а поряд сидів ОСОБА_1. Автомобіль рухався зі швидкістю 50-60 км/год. Через 5-10 хвилин до нього зателефонував ОСОБА_18 і повідомив, що його син ОСОБА_19 з"їхав з дороги. Коли вони приїхали на місце пригоди, останній ходив по дорозі. ОСОБА_6 сидів на задньому сидінні і сказав, що в нього зломана нога. Автомобіль знаходився в кюветі на правій стороні, в ньому було вибите лобове скло, зім"ята передня частина та дверцята, вікна зі сторони водія не було. ОСОБА_8 лежав вниз животом на спинці сидіння, його ноги були в ОСОБА_6 на плечах, а голова внизу під панеллю. ОСОБА_6 йому допомагав діставати ОСОБА_12, а ОСОБА_8 через передні водійські двері виймали ОСОБА_10 і ОСОБА_4. В цей час приїхала швидка. Коли ОСОБА_8 вийняли з автомобіля, в нього явних ушкоджень не було. У ОСОБА_18 була розбита голова та плече. Пошкодження в автомобілі були з правої сторони попереду.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що близько року назад він перебував на вулиці біля будинку сусіда ОСОБА_20 разом із ОСОБА_12 та бачив як проїхав автомобіль, хто був за кермом не знає. Згодом до нього зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що вони потрапили в аварію. Також попросив допомогти йому вилізти з автомобіля. Коли він разом з ОСОБА_20 приїхали на місце аварії, то побачив, що у канаві був перевернутий на праву сторону автомобіль. ОСОБА_6 знаходився на задньому сидінні автомобіля, ОСОБА_8 у зігнутому стані на правому боку на пасажирському сидінні, із зігнутою до панелі головою. ОСОБА_18 говорив по телефону. Обличчя останнього було в крові. На пошкодження автомобіля він уваги не звернув. На місце аварії першим прибув ОСОБА_10.

Свідок ОСОБА_12 дав пояснення про те, що більше року назад був свідком аварії та разом з ОСОБА_17 допомагав витягувати з автомобіля ОСОБА_6 та ОСОБА_8. Бачив, що автомобіль ВАЗ перевернутий, а ОСОБА_18 виліз з нього весь у крові. У нього з носа йшла кров та була розбита голова. При цьому були присутні ОСОБА_6 та брати ОСОБА_4. Тіло ОСОБА_8 було в скрученому стані, голова знаходилася під панеллю. Він ще був живий, бо відкрив очі, після чого в нього з рота пішла піна, він захрипів, на голові ушкоджень та крові не було. ОСОБА_4 подавав ОСОБА_8 головою до нього. Вони витягнули його та поклали на спину. ОСОБА_6 сидів праворуч на задньому сидінні.

Свідок ОСОБА_20 пояснив суду, що ОСОБА_6 повідомив, що зламав ногу. Коли вони приїхали на місце аварії, автомобіль був перевернутий на правий бік, дверцята в ньому були відкриті. ОСОБА_11 дотягнувся до шиї ОСОБА_8 та перевірив його пульс, однак пульсу не було. Він сказав, щоб викликали швидку. До автомобіля він не підходив, ОСОБА_18 бачив здалеку. На місці аварії вони були близько 4-5 хвилин, після чого поїхали додому.

Свідок ОСОБА_21 пояснила суду, що у вечірній час бачила як по дорозі проїхав автомобіль, за кермом якого був ОСОБА_8, а збоку сидів ОСОБА_18. По дорозі йшов ОСОБА_6, який сів на заднє сидіння праворуч, і вони поїхали до магазину. Через 20-30 хвилин сталася ДТП.

Допитана в суді свідок ОСОБА_22 пояснила, що в травні 2017 року близько 19 години, повертаючись з магазину, йшла з коляскою по узбіччі. По дорозі в центрі села проїхав автомобіль зелено-салатового кольору, за кермом якого був ОСОБА_8, а збоку сидів ОСОБА_18. Хто ще був в автомобілі вона не бачила. Автомобіль рухався в сторону с.Пулино-Гута.

Покази свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 суд до уваги не бере, оскільки вони підтверджують перебування ОСОБА_8 за кермом лише в межах села, та не спростовують, що за кермом міг перебувати ОСОБА_18, так як даний автомобіль зупинявся біля магазину, а ДТП сталася через деякий час за 1,5 - 2 км. від села, та ОСОБА_8 з ОСОБА_18 мали можливість помінятися місцями.

Крім того, вина обвинуваченого у вчиненні злочину за пред'явленим обвинуваченням підтверджується сукупністю зібраних в ході досудового слідства та досліджених в судовому засіданні письмовими доказами.

Так, згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди зі схемою до нього та фотоілюстраціями від 21.05.2017 року на ділянці автодороги сполученням смт.Пулини-смт.Ємільчине поблизу с.Пулино-Гута виявлено автомобіль НОМЕР_1, на якому маються пошкодження, сконцентровані в передній частині у вигляді деформацій частин та деталей, а саме: переднього бамперу, решітки радіатора, передньої рамки, капота, переднього правого крила, передніх і задніх правих дверцят, розбиття лобового скла та правої фари, які утворилися від наїзду на перешкоду у вигляді дерева. Крім того, зазначаються відомості про труп ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.21-29 т.2). Відповідно до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 30.05.2017 року відрізок автодороги Т-0605 між с.Пулино-Гута та с.Ясенівка Пулинського району визнано таким, що потребує ремонту деформованих ділянок асфальтового покриття (ям та вибоїн) (а.с.30 т.2). З висновку експерта від 12.06.2017 року №3/436 вбачається, що на момент ДТП робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля ВАЗ 2106, д.н.з.НОМЕР_8 знаходились в технічно працездатному стані, однак ходова частина, а саме - встановлення на задній осі шин різних моделей- не відповідала вимогам п.31.4.5 (г) ПДР України. В процесі дослідження не встановлено яких-небудь характерних ознак раптової відмови або технічних несправностей систем, вузлів, агрегатів і деталей, що впливають на безпеку дорожнього руху, які могли б знаходитися в причинному зв"язку з виникненням даної ДТП (а.с.31-43 т.2). Згідно висновку експерта від 19.06.2017 року №3/496 в наведених технічних умовах, з технічної точки зору, максимально допустима швидкість руху автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 регламентується п.12.6 (ґ) Правил дорожнього руху України та не повинна перевищувати 90 км/год. В умовах даної пригоди при заданому комплексі вихідних даних величина швидкості руху автомобіля НОМЕР_3 перед початком бокового заноса автомобіля визначається рівною не менше 86,1...91,4 км/год. Дана швидкість є мінімальною, оскільки при проведенні розрахунків не враховувались затрати кінетичної енергії на деформації при наїзді на перешкоду (дерево). У даній дорожній обстановці водієві автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_1 необхідно було діяти відповідно до вимог п.п. 1.10 (дорожні умови; дорожня обстановка); 12.1; 12.6 (ґ); 12.9 (б) Правил дорожнього руху України. Враховуючи те, що дорожньо-транспортна пригода була скоєна в задовільних дорожніх умовах при відсутності зовнішніх факторів (не було створено небезпеки для руху), змушуючи водія екстрено виконувати ті чи інші норми Правил дорожнього руху України, тобто, рішення ситуації повністю визначалось вибраними водієм ОСОБА_1 на свій розсуд діями (а.с.45-50 т.2). Відповідно до висновку експерта №477 від 22.06.2017 року при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження: садно лівої гомілки, два садна правої гомілки, два синці та садна лівого передпліччя, множинні садна обличчя, синець лобної ділянки, синець носу, крововилив в м"які тканини голови в лобній ділянці, масивний розлитий синець задньої поверхні правої половини грудної клітки, перелом 2, 3, 4 ребер по правій біляхребтовій лінії, 5, 6, 7, 8, 9, 10 ребер по правій лопатковій лінії з правобічним гемотораксом (кров в правій плевральній порожнині - до 300 мл) та масивним геморагічним забоєм правої (повністю) та лівої (майже повністю) легень. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, що мали обмежену та переважаючу контактуючі поверхні, якими могли бути виступаючі та переважаючі частини салону автомобіля, можливо при обставинах та в термін вказаних в описовій частині постанови, являються прижиттєвими, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент їх спричинення, знаходяться в прямому причинному зв"язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_8 настала від тупої травми грудної клітки - переломів ребер справа з масивним геморагічним забоєм обох легень, що ускладнились гострою дихальною недостатністю. Смерть потерпілого настала через незначний проміжок часу, обчислюваний хвилинами, після отримання тілесних ушкоджень в ділянці грудної клітки. В момент отримання тілесних ушкоджень потерпілий міг знаходитись в будь-якій позі, при яких ділянки тілесних ушкоджень доступні для їх утворення. Видано остаточне лікарське свідоцтво про смерть № 1704. Перелом ребер справа з масивним забоєм обох легень. (а.с.52-54). Як вбачається з висновку експерта від 29.06.2017 року №1364 при госпіталізації ОСОБА_6 в травматологічне відділення комунальної установи Пулинської районної ради "Центральна районна лікарня" у нього були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому заднього краю правої великогомілкової кістки, перелому нижньої частини правої малогомілкової кістки, вивиху правого гомілковоступневого суглобу, садна на обличчі. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупого (их) предмета (ів), не залишивши в них яких-небудь специфічних та характерних ознак, дозволяючих ідентифікувати їх контактуючу, слідоутворюючу поверхню та могли виникнути при обставинах та в термін, вказаних в постанові про призначення судово-медичної експертизи. Вищевказані тілесні ушкодження в своїй сукупності відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень по критерію тривалого розладу здоров"я (а.с.55-56 т.2). Згідно висновку експерта від 27.06.2017 року №1343 у ОСОБА_1 виявлено забійну рану, садна, синці та крововилив на обличчі, струс головного мозку, садна на правій верхній кінцівці (без зазначення в медичних документах форми, розмірів ушкоджень та характеру поверхні саден), які утворилися від дії як тупих твердих предметів, так і гострих, не виключено при дорожньо-транспортній події, в термін та за обставин, вказаних в постанові про призначення судово-медичної експертизи, але лише за характером тілесних ушкоджень встановити розташування ОСОБА_1 в автомобілі не представляється можливим. Вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_1 відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров"я. Встановлені клінічні діагнози "Закритий перелом обох верхньо-щелепних кісток в ділянці гайморових пазух (зовнішньої та нижньої стінок), кісток носа", "Забій лівої нирки" за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень не оцінюються, оскільки на час проведення судово-медичної експертизи рентгенограми кісток лицевого черепу не надані та результати лабораторного дослідження сечі в динаміці в медичних документах відсутні (а.с.57-58 т.2). Як вбачається з висновку експерта №1332/35 від 29.06.2017 року при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, які були б характерні для водія легкового авто не виявлено (а.с.192-195 т.2). Відповідно до висновку експерта від 12.09.2017 року №103/3/558 була проведена комплексна судово-медична, транспортно-трасологічна експертиза, згідно висновків якої на автомобілі НОМЕР_5 виявлено аварійні механічні пошкодження ударно-динамічного характеру, сконцентровані в передній, правій боковій та задній частині автомобіля, виражені слідами згинів, вдавлювання, вминання металу з відшаруванням власного лакофарбового покриття, розбиттям скла. При цьому загальний напрямок слідоутворюючої сили був спрямований спереду назад справа наліво відносно поздовжньої осі автомобіля. Вказані пошкодження могли утворитися в процесі контакту автомобіля НОМЕР_5 з предметами обмеженої площини (деревами) під час переміщення транспортного засобу поза межами проїзної частини. Згідно з виявленими пошкодженнями на автомобілі в даному конкретному випадку є фронтальне зіткнення вищевказаного транспортного засобу з перешкодою з послідуючим його перевертанням і виявлені тілесні ушкодження потерпілих в результаті даної пригоди виникли від контакту з травмоутворюючими частинами салону автомобіля та від інерційної сили зміщення тіл та ковзанні. В даному конкретному випадку травмоутворюючими частинами салону автомобіля є передня панель, лобове (повітряно-вітрове) скло, спинки сидіння, стійки, внутрішні поверхні дверей. Співставляючи характер тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_8 та пошкоджень салону автомобіля, комісія експертів вважає, що дані тілесні ушкодження, за виключенням ушкоджень у вигляді крововиливів в органи заднього середостіння, під плевру легень, в біляниркову клітковину справа є прямими контактними ушкодженнями, котрі виникли при контакті з панеллю приладів салону автомобіля, осколками лобового скла, спинкою сидіння при відкидуванні тіла назад при первинному контакті з перешкодою. Інші тілесні ушкодження є ознаками загального струсу тіла - непрямими ушкодженнями від зміщення тіла в салоні автомобіля. Вищевикладене дозволяє вважати, що ОСОБА_8 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди знаходився в салоні автомобіля в якості пасажира переднього сидіння. Враховуючи характер виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 - рана в надбрівній ділянці зліва, синці навколо очей, множинні садна обличчя, правої верхньої кінцівки, крововиливу в кон"юнктиву лівого ока та сам характер пошкоджень салону автомобіля, ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди знаходився на місці водія автомобіля. На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 знаходився на місці пасажира заднього сидіння автомобіля, на що вказує характер виявлених тілесних ушкоджень у потерпілого - практично відсутні тілесні ушкодження на обличчі, за виключенням одного садна в ділянці надбрівної дуги зліва, деформація в ділянці правого гомілково-ступневого суглобу, перелом правого краю п"яткової кістки і нижньої частини малогомілкової кістки справа з вивихом стопи (а.с.70-78 т.2). Допитаний в суді голова експертної комісії ОСОБА_23 підтвердив свій висновок та після задання уточнюючих запитань обвинуваченому ОСОБА_1 вказав, що враховуючи характер та ступень тяжкості отриманих тілесних ушкоджень учасниками ДТП, а також ушкодження, які зазнав автомобіль ВАЗ 2106, в якому знаходилися учасники на момент ДТП, за кермом вказаного автомобіля знаходився обвинувачений ОСОБА_1, на передньому пасажирському сидінні під час ДТП знаходився ОСОБА_8, а на задньому сидінні був ОСОБА_6 Також експерт підкреслив, що покази свідків чи будь-яких інших осіб на висновок комісійної експертизи не впливають, оскільки ключовими вихідними даними для їх висновку були тілесні ушкодження водія, пасажирів та механічні пошкодження транспортного засобу, за результатами яких робилися відповідні висновки експертами, що мають відповідну кваліфікацію. У судовому засіданні захисник обвинуваченого Риданов С.В. для ствердження своєї позиції щодо невинуватості свого підзахисного ОСОБА_1 надав для дослідження висновок спеціаліста №38-40/19 від 04.02.2019 року та акт судово-медичного дослідження №58 від 31.01.2019 року, зроблені за запитом третього захисника обвинуваченого ОСОБА_24 Згідно висновку спеціаліста №38-40/19 від 04.02.2019 року експертні висновки складені за результатами проведеної комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної експертизи (висновок експерта №103/3/558 від 05.09.2017-12.09.2017 року) не можна вважати "...обґрунтованими та підтвердженими об"єктивними медичними даними щодо розташування ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в салоні автомобіля, виходячи з характеру наявних тілесних ушкоджень" (а.с.231-247 т.2). Надаючи правову оцінку вищевказаному висновку спеціаліста, суд вбачає, що на вирішення спеціаліста з судово-медичної експертизи ставилося лише одне питання: "Чи можна вважати експертні висновки, складені за результатами проведеної комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної експертизи обґрунтованими та підтвердженими об"єктивними медичними даними щодо розташування ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в салоні автомобіля, виходячи з характеру наявних тілесних ушкоджень", що в сукупності з іншими діями обвинуваченого та його захисників судом розцінюється як бажання затягнути розгляд справи. Крім того, ОСОБА_25 як спеціаліст судово-медичної експертизи ставить під сумнів, крім судово-медичної експертизи, також і транспортно-трасологічну експертизу, не маючи відповідної кваліфікації судового експерта. Відповідно до акту №58 судово-медичного дослідження (обстеження) від 31.01.2019 року згідно даних медичної документації, судово-медичного дослідження (обстеження) у ОСОБА_1 є чисельні забійні рани, садна правого плеча, забійна рана лівої надбрівної дуги, струс головного мозку, що відносяться до легкого ступеню тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров"я. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо від удару до виступаючих частин в салоні легкового автомобіля при зіткненні його з фіксованою опорою. В момент отримання даних тілесних ушкоджень ОСОБА_1 міг знаходитись на передньому пасажирському сидінні (а.с.248-249 т.2). Оскільки інших питань перед судово-медичним експертом Чуднівського МРВ СМЕ ОСОБА_26 не ставилось, тому відповіді чи міг знаходитися ОСОБА_1 на сидінні водія він на надав. Згідно п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Статтею 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об"єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов"язків. Будь-яких інших доказів на підтвердження невинуватості ОСОБА_1 ним особисто та його захисниками суду надано не було. В судових дебатах захисник Загоруйко В.І. просив визнати усі докази недопустимими, а його підзахисного виправдати, оскільки обвинувальний акт підписаний слідчим СВ Пулинського ВП Новоград-Волинського ВП ГУ НП в Житомирській області Павлушиним В.А., який не входить до складу групи слідчих, уповноважених на здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження. Крім того, експерт Житомирського НДЕКЦ, на думку захисника, не попереджувався про кримінальну відповідальність, працює в органах МВС України та в силу ч.2 ст.69 КПК України перебуває в службовій залежності від сторони кримінального провадження. Вищевказані посилання захисника Загоруйка В.І. є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, оскільки Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, а експерта служба Міністерства внутрішніх справ України належить до системи державних спеціалізованих установ судової експертизи та безпосередньо підпорядковується Міністру внутрішніх справ України. Отже, не можна стверджувати про те, що ці органи перебувають між собою у службовій підпорядкованості. Щодо попередження експертів про кримінальну відповідальну, то в матеріалах справи наявні висновки експертів з відмітками про попередження експертів про кримінальну відповідальність, про що свідчать підписи останніх на даних висновках. Відповідно до ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. Невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 суд вважає засобом захисту з метою уникнути відповідальності та пом"якшити свою участь за скоєний злочин та дає критичну оцінку показанням обвинуваченого. Оцінюючи встановлені судом обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого злочину доведена "поза розумним сумнівом" та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження середньої тяжкості та смерть потерпілого ОСОБА_8 З наданої досудової доповіді щодо ОСОБА_1, складеної Пулинським районним сектором з питань пробації міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 30.10.2017 року вбачається, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі не становить небезпеку для суспільства (у тому числі і для окремих осіб). Застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особі з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, підстав для здійснення цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції немає. Щодо даної досудової доповіді суд зазначає, що викладена у ній позиція та висновки є однобічними, неповними та такими, що не узгоджуються із встановленими судом обставинами. Так, у досудовій доповіді мають бути вказані, зокрема, особистісні характеристики обвинуваченого (контроль над поведінкою та мисленням, психічний стан, зловживання алкоголем, наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами); соціальне оточення (стосунки у суспільстві, з рідними та близькими); ставлення до правопорушень; мотивація до зміни способу життя (поведінки, переконань); фактори, які підвищують ризик вчинення кримінального правопорушення, ураховуючи його криміногенні потреби; наявність у обвинуваченого мотивації до позитивних змін (у тому числі з урахуванням бажання обвинуваченого брати участь у підготовці досудової доповіді). В порушення вищевказаних вимог в досудовій доповіді відносно ОСОБА_1 не зазначено ставлення обвинуваченого до правопорушення, який в судовому засіданні вказав на свою невинуватість у ДТП. Свого жалю з приводу загибелі потерпілого у суді не висловлював. За наведених підстав, досудова доповідь щодо ОСОБА_1 не може бути взята судом до уваги. Пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року з відповідними змінами "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" вказує, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. ОСОБА_1 скоїв злочин понад один рік та дев"ять місяців. За цей час матеріальну та моральну шкоду, заподіяну потерпілим, у добровільному порядку не відшкодував. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень у результаті ДТП з вини обвинуваченого наступила смерть потерпілого ОСОБА_8 Відповідно до положень ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Життя потерпілого ОСОБА_8 обірвалося внаслідок злочинних дій ОСОБА_1, які хоч є результатом вчиненого ним ненавмисного злочину, проте потягли за собою тяжкі наслідки у вигляді смерті людини. Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Відповідно до ст.12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочини, який відноситься до категорії тяжких злочинів. Обставин, що пом"якшують та обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено. Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали думку прокурора щодо призначення обвинуваченому покарання у вигляді семи років позбавлення волі. Потерпілий ОСОБА_6 повідомив суду, що у всьому підтримує ОСОБА_1 Обираючи ОСОБА_1 вид та міру покарання, суд також враховує особу обвинуваченого, який за місцем проживання та попереднім місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, бере до уваги відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, фактичні обставини справи, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вчинив хоча і необережний, однак тяжкий злочин, наслідком якого стала смерть людини, у вчиненому не розкаявся, перед потерпілими не вибачався, заподіяну шкоду не відшкодував, беручи до уваги думку потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та призначає йому покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами. В даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до ОСОБА_18 про відшкодування моральної шкоди в сумі 500 000 грн (а.с.181-183 т.1). Вирішуючи питання щодо цивільного позову слід зазначити, що встановлені судом обставини вказують на те, що ОСОБА_5 є матір"ю загиблого ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 від 17.03.1995 року (а.с.187 т.1). В обгрунтування заявлених позовних вимог потерпіла вказала, що 21.05.2017 року внаслідок вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 ДТП її син ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди. Своїми діями ОСОБА_1 спричинив їй моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях у зв"язку зі смертю сина. В позовній заяві потерпіла вказала, що зі смертю сина її життя докорінно змінилося, вона зазнала глибоку душевну рану, яка принесла великі моральні страждання, пов"язані зі смертю дитини, яка не може загоїтися з часом. Загиблий був наймолодшою дитиною в сім"ї, дуже порядною та доброю людиною. Після смерті сина значно погіршився стан її здоров"я, вона змушена постійно пити заспокійливі ліки, звертатися до лікаря у зв"язку з постійно підвищеним тиском. Її психологічний стан до цього часу не покращився, оскільки умисне затягування обвинуваченим розгляду справи приводить її до нервових зривів. Жодної матеріальної чи моральної підтримки від обвинуваченого вона не отримала, навпаки кожна їх зустріч супроводжується жахливими емоціями, що негативно позначається на її здоров"ї. Заподіяну моральну шкоду вона оцінює у 500 000 грн. Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.178 ЦПК України, та не подав відзив на даний позов, проте в судовому засіданні він та його представники заперечували проти позовних вимог потерпілої та просили суд залишити позов без розгляду, оскільки позивачкою не сплачений судовий збір. Суд, ознайомившись з позовною заявою, матеріалами кримінального провадження, взявши до уваги позицію позивачки, позицією відповідача та його представників та, дослідивши всі матеріали справи, вважає, що вказаний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступних міркувань. Відповідно до положень cт.ст.128-129 КПК України, ст.1177 ЦК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого, оскільки шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Частиною 5 ст.128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. За змістом ч.1 ст.129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому. Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Згідно вимог п.3 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Тобто розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягає доказуванню, і за змістом ст.92 КПК України потерпілі не звільнені від обов'язку доказування. За загальним правилом, встановленим ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Частина 2 статті 1168 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю. Згідно зі ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка заподіяла моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Вирішуючи питання про обґрунтованість цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди, пред'явленого потерпілою до обвинуваченого, суд погоджується із доводами позивачки про те, що внаслідок скоєння злочину загинула дорога для неї людина - син, чим їй була спричинена моральна шкода, що безперечно пов'язано зі стресом внаслідок втрати близької людини та втратою душевної рівноваги, що зумовило тяжкі страждання та переживання, психологічні страждання, які не припиняються і на даний час. Разом з тим, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення і т.д.) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). Окрім того суд враховує положення ст.1193 ЦК України, якою визначено , що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. З урахуванням викладеного, суд одночасно бере до уваги, що ОСОБА_1 вчинено ненавмисний злочин. Виходячи з обсягу моральних страждань, які зазнала потерпіла, погіршення стану її здоров'я після трагедії, її морального стану при перебуванні в судових засіданнях, які тривали понад 1,5 роки, ступеню вини обвинуваченого, позов потерпілої підлягає частковому задоволенню, тому суд визначає розмір грошової компенсації потерпілій завданої моральної шкоди у сумі 300 000 грн. Щодо позиції захисника обвинуваченого Риданова С.В., який в цивільному позові виступає представником відповідача, про наявність правових підстав для сплати потерпілою судового збору з позову про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне. Положеннями п.6 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" передбачено звільнення позивачів від сплати судового збору у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення будь-якого кримінального правопорушення, незалежно від об'єкту посягання. Разом з тим, п.2 цієї ж частини статті передбачена інша самостійна підстава звільнення позивачів від сплати судового збору у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи. Вказані правові норми не містять суперечностей і підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної і моральної), завданої у результаті заподіяння тілесних ушкоджень або її смерті, незалежно від того настали такі наслідки в результаті вчинення кримінального правопорушення або інших дій чи бездіяльності, за які відповідач несе цивільну відповідальність, згідно Закону. Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4500 грн (300 000 х 7500/500 000 = 4500 грн). Також суд вважає необхідним відповідно до ч.4 ст.174 КПК України скасувати арешт, накладений ухвалою слідчої судді Червоноармійського районного суду Житомирської області від 24.05.2017 року на транспортний засіб марки "ВАЗ 21063", д.н.з.НОМЕР_8, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 належить ОСОБА_1 (а.с.84-85 т.2). Вирішуючи долю речових доказів по кримінальному провадженню, суд керується вимогами ст.100 КПК України. Відповідно до ст.124 КПК України стягненню з ОСОБА_1 на користь держави підлягають процесуальні витрати, які складаються з витрат на проведення судових експертиз, а саме: - в розмірі 790 грн. 96 коп. за проведення судової експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди (а.с.51 т.2); - в розмірі 790 грн. 96 коп за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу (а.с.44 т.2). Оскільки питання щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 прокурором перед судом не ставилось та з учасниками процесу не обговорювалось, одночасно, враховуючи, що обвинувачений не становить собою суспільної небезпеки та протягом досудового слідства та судового розгляду не ухилявся від викликів до відповідних органів та суду, тому суд вважає, що до набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 обирати недоцільно.

Керуючись ст.ст.349, 368, 370, 373, 374, 376 КПК України та ч.2 ст.286 КК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначити йому покарання за цим Законом у виді 5 (п"яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з дня звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_6 на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, жительки АДРЕСА_3 ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_7 завдану їй моральну шкоду в розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір в сумі 4500 (чотири тисячі п"ятсот) гривень. Стягнути з ОСОБА_1: - 790 (сімсот дев"яносто) гривень 96 копійок за проведення судової експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди №3/496 (отримувач: УДКСУ у м.Житомирі (м.Житомир), банк отримувача: ГУДКСУ у Житомирській області; МФО 811039; код ЗКПО: 38035726; рахунок 31117115700002. В призначенні вказувати код класифікації доходів: 24060300);

- 790 (сімсот дев"яносто) гривень 96 копійок за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу №3/436 (отримувач: УДКСУ у м.Житомирі (м.Житомир), банк отримувача: ГУДКСУ у Житомирській області; МФО 811039; код ЗКПО: 38035726; рахунок 31117115700002. В призначенні вказувати код класифікації доходів: 24060300).

Арешт, накладений ухвалою слідчої судді Червоноармійського районного суду Житомирської області від 24.05.2017 року на автомобіль марки ВАЗ 21063, д.н.з.НОМЕР_8, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 належить ОСОБА_1, скасувати.

Речовий доказ - автомобіль марки "ВАЗ 21063", державний номерний знак НОМЕР_8, який зберігається на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Пулинського ВП Новоград-Волинського ВП ГУ НП в Житомирській області, після вступу вироку в законну силу повернути власнику ОСОБА_1

На вирок суду до Житомирського апеляційного суду через Червоноармійський районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Т.С.Рябенька