Рішення № 80765914, 27.03.2019, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4557/18

провадження у справі №2/0285/232/19

27 березня 2019 року м. Новоград-Волинський

Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б. за участі секретаря судового засідання Медяної І.В. та осіб, які беруть участь у справі:

позивач: представник не прибув

відповідач: не прибув

розглянувши заочно у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 42 054 грн. 95 коп. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 11.04.2016 року, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 24 980 грн. строком на 36 місяців. 14.07.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» відступило на користь позивача право вимоги за кредитним договором від 11.04.2016 року. ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором належним чином не виконує, у зв’язку з чим, станом на 14.07.2017 року, у ОСОБА_1 виникла заборгованість по кредиту, що складає 42 054 грн. 95 коп., яку останній не погашає у добровільному порядку, що змусило товариство звернутись до суду із зазначеним позовом.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав письмову заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглянути без його присутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не прибув повторно, про час і місце судового розгляду був повідомлена вчасно та належним чином, однак про причини неявки суду не повідомив, відзив проти позову та клопотань про розгляд справи за його відсутності та/або про відкладення розгляду справи не подавав.

За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 11.04.2016 року, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 24 980 грн. строком на 36 місяців.

14.07.2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» відступило на користь позивача право вимоги за кредитним договором від 11.04.2016 року.

При укладенні Кредитного договору відповідач був повідомлений про умови кредитування в Банку. Відповідно до умов Кредитного договору, відповідач зобов’язувався повертати кредит, сплачувати нараховані відсотки, пеню. Відповідач власним підписом підтвердив, що підписана заява про приєднання до умови отримання кредитів та інших послуг.

Однак, у порушення умов Кредитного договору відповідач своїх договірних зобов’язань належним чином не виконував, у зв’язку з чим у ОСОБА_1 виникла заборгованість на загальну суму 42 054 грн. 95 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 24 286 грн. 20 коп., заборгованість по платі за управління кредитом – 7 943 грн. 97 коп.; заборгованість по пені – 9 824 грн. 78 коп.

Зазначені обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами (а.с.4-29).

Щодо позовних вимог банку про стягнення заборгованості по платі за управління кредитом, суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 від 11.04.2016 року на отримання кредиту, та Умов отримання кредитів та інших послуг, які є складовими кредитного договору, плата за управління кредитом не передбачена. Тобто положеннями кредитного договору взагалі не передбачено нарахування такого платежу, як плати за управління кредитом (а.с. 4, 38).

Крім того, відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року (далі – Правила № 168), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Суд вважає, що нарахування плати за управління кредитом є супутньою послугою, тому компенсація супутніх послуг фінансової установи не відповідає вимогам пункту 3.6 Правил № 168 .

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16.

Таким чином, позовні вимоги банку про стягнення суми заборгованості по платі за управління кредитом в розмірі задоволенню не підлягають.

У іншій частині позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується Кредитним договором (який є чинним). Оскільки сторони досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання Кредитного договору ЦК України та уклали цей договір, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

Як встановлено судом, позивач свої зобов’язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши кредит, а останній, в свою чергу, не повернув своєчасно кредитні кошти, не сплатив відсотки за їх використання і станом на день звернення банку до суду з позовом, існує заборгованість за Кредитним договором. Таким чином, невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань порушує право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані у кредит.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги банку в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та пенею є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2), на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 25625014, вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ) заборгованість за кредитним договором № НОМЕР_2 від 11.04.2016 року в сумі 34110 (тридцять чотири тисячі сто десять) гривень 98 копійок, у тому числі: заборгованість за кредитом – 24286,20 грн., заборгованість по пені – 9824,78 грн., та судові витрати в розмірі 1429 (одна тисяча чотириста двадцять дев’ять) гривень 16 копійок.

У частині позовних вимог про стягнення заборгованості по платі за управління кредитом – відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України та може бути переглянуте судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подають учасниками справи через відповідні суди, а саме Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.

Суддя Т.Б. Сташків