Ухвала суду № 80764358, 28.03.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

28.03.2019 Єдиний унікальний номер 205/7886/18

Єдиний унікальний номер 205/7886/18

Провадження № 4с/205/14/19

УХВАЛА

28 березня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1, заінтересовані особи: Новокодацький відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2, на дії державного виконавця, –

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, боржника ОСОБА_2 про визнання дій державного виконавця незаконними.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути недоліки із отриманням вимог ч. 1 ст. 448 ЦПК України, з метою усунення яких 26 лютого 2019 року заявником подано виправлену скаргу на дії державного виконавця.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2019 року скаргу прийнято до розгляду і відкрито провадження.

Заявник у своїй заяві та у ході судового розгляду посилалася на те, що ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська № 205/7886/18 від 13 грудня 2018 року було забезпечено позов шляхом заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження квартири № 86, яка розташована за адресою: м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, буд. 74. Ухвала підлягає негайному виконанню. У заяві до Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області скаржник просила прийняти її до виконання. Повідомленням від 18 січня 2019 року державний виконавець повернув виконавчий документ на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», через відсутність сплати авансового внеску, яку було отримано скаржником 28 січня 2019 року. Вважає, що своїми діями державний виконавець порушує її права, повідомлення про повернення виконавчого документу є незаконним, оскільки за виконання виконавчих документів, які підлягають негайному виконанню, виконавчий збір не сплачується. Просила суд визнати неправомірними дії державного виконавця Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області та зобов’язати державного виконавця поновити право заявника та усунути допущені порушення.

Представник Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечувала, з підстав, викладених у відзиві на скаргу, у якому зазначено, що до Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_1 та ухвала Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2018 року № 205/7886/18, якою заборонено ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам здійснювати дії, направлені на відчуження квартири АДРЕСА_1. ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає виконання рішення на підставі заяви стягувача про примусове виконання, до якої долучається квитанція про сплату авансового внеску. В надісланих до відділу матеріалах заявником не додано квитанцію про сплату авансового платежу, або документів, що надають підстави для звільнення від його оплати, тому повідомленням державного виконавця від 18 січня 2019 року було повернуто виконавчий документ. Всі дії державного виконавця були направлені виключно на виконання вимог ЗУ «Про виконавче провадження». Представник зазначала, що скарга боржника не має правового обґрунтування, не доведено порушення її прав, тому просила у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення скаржника та представника Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає, що скарга на дії державного виконавця задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 січня 2019 року до Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_1 про прийняття до виконання ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська № 205/7886/18 від 13 грудня 2018 року про заборону будь-яким особам вчиняти дії, направлені на відчуження квартири АДРЕСА_1 (а.с. 33, 36). До заяви було додано копію довіреності, супровідний лист Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, копію ухвали.

Повідомленням державного виконавця від 18 січня 2019 року виконавчий документ було повернуто ОСОБА_1 на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв’язку із несплатою заявником авансового внеску.

Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 4 статті 4 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У своїй скарзі ОСОБА_1 зазначає, з посиланням на п. 1 ч. 5 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження», що виконавчий збір за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню, не стягується.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Разом з тим, повідомленням держвиконавця від 18 січня 2019 року виконавчий документ було повернуто у зв’язку з несплатою авансового внеску, а не виконавчого збору. Сплата авансового внеску передбачена іншою нормою ЗУ «Про виконавче провадження» і різниться по своїй суті від поняття виконавчого збору.

Згідно з абз. 2, 3 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів, заборгованості зі сплати аліментів, додаткових витрат на дитину, неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суми індексації аліментів, встановлення побачення з дитиною або усунення перешкод у побаченні з дитиною; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, особи з інвалідністю внаслідок війни, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Таким чином, ЗУ «Про виконавче провадження» розмежовує поняття авансовий внесок та виконавчий збір, який стягується державним виконавцем із боржника після примусового виконання виконавчого документа. При цьому чітко та вичерпно встановлює підстави для звільнення від сплати авансового внеску. Скаржником не надано доказів, які б засвідчували, що вона звільнена від сплати авансового внеску, а вказана скарга зводиться до власного тлумачення положень ЗУ «Про виконавче провадження».

Суд вважає, що державним виконавцем вчинено дії відповідно та на підставі ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки стягувачем не виконано вимоги ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», тому державним виконавцем правомірно повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання.

Враховуючи вищевикладене та той факт, що дії державного виконавця вчинені відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», скаржником не доведено порушення державним виконавцем норм чинного законодавства при вчиненні виконавчих дій, суд приходить до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Згідно із ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Таким чином, враховуючи, що вимоги скарги задоволенню не підлягають, із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 768 гривень 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 1291 Конституції України, ч. 4 ст. 4, абз. 2, 3 ст. 26, ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження», ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 260, ч. 3 ст. 451, ст. 452 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1, заінтересовані особи: Новокодацький відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2, на дії державного виконавця відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: 49000, АДРЕСА_2) на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: