Рішення № 80763522, 19.03.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

19.03.2019 Єдиний унікальний номер 205/7584/16-ц

єдиний унікальний номер № 205/7584/16-ц

провадження № 2/205/248/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11.10.2016 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом.

Уточнивши позовні вимоги в редакції від 20.07.2017 року, в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він з грудня 2007 року проживав однією сім’єю з ОСОБА_5 до дня його смерті, а саме до 03.11.2013 року. 03.11.2013 року ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 44/100 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Докучаєва, буд. 36. Позивач організував похорон ОСОБА_5, надавав йому матеріальну допомогу та підтримку.

Позивач просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім’єю із ОСОБА_5 з грудня 2007 року по день смерті ОСОБА_5 – 03.11.2013 року.

У судовому засіданні 07.02.2018 року ОСОБА_4 залучено до участі у справі в якості третьої особи.

Ухвалою від 23.04.2018 року заборонено приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчиняти будь-які нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_5, померлого 03.11.2013 року, у спадковій справі № 19/2015, що зареєстрована у спадковому реєстрі за № 58446970, заведеній 30.12.2015 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 стосовного майна померлого ОСОБА_5, який помер 03.11.2013 року.

Ухвалою від 04.10.2018 року ОСОБА_3 залучено до участі у справі в якості третьої особи.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_6 письмово просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник територіальної громади в особі Дніпровської міської ради позов не визнав та просив ухвалити рішення згідно вимог чинного законодавства.

Третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 письмово просив розглядати справу без його участі.

Третя особа – ОСОБА_4 письмово просив розглядати справу за його відсутності, в задоволенні позову відмовити.

Третя особа – ОСОБА_3 письмово просила в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за наступних підстав.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Судом встановлено, що 03.11.2013 року помер ОСОБА_5 (а.с. 5 том 1). Після його смерті відкрилась спадщина на 44/100 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Докучаєва, буд. 36.

ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 25.01.2007 року по день смерті, тобто до 03.11.2015 року (а.с. 114 том 1).

30.12.2015 року позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 (а.с. 81 том 1).

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 30.12.2015 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 (а.с. 88 том 1).

Згідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 21 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз’яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику в справах про спадкування» зазначено, що місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження підлягають задоволенню судом, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи.

Всупереч зазначеного, як вбачається з паспорту громадянина України серії АК № 766186, виданого Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з 24.02.1994 року по теперішній час (а.с. 3 том 1).

В той же час, у довідці квартального комітету Ленінського району м. Дніпропетровська від 17.12.2015 року зазначено, що спадкодавець ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 25.01.2007 року по день смерті, тобто до 03.11.2015 року (а.с. 114 том 1).

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у їх сукупності, суд приходить до висновку, що свідки не змогли підтвердити суду, що позивач постійно проживав зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, їх пояснення зводились до того, що в них були дружні, сусідські відносини та позивач надавав ОСОБА_5 допомогу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що належних доказів постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини ОСОБА_1 не надав, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, керуючись ст. ст. 29, 1221 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 81, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 263-266, 293-294, 315-319, 354 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 26510514, місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75), треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, 4, прим. 0221), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3), про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду, яка відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 27.03.2019 року.

Суддя Н.В. Басова