Рішення № 80762796, 25.03.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5708/18

Провадження № 2/211/507/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.

секретаря Зоріної С.М.

за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровської залізниці» АТ «Українська залізниця» структурний підрозділ Криворізьке локомотивне депо (ТЧ-2 Кривий Ріг) про стягнення недоплаченої частки заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що з 24.11.2016 року та по теперішній час він працює помічником машиніста електровоза в структурному підрозділі Криворізького локомотивного депо. Відповідно до своїх обов’язків він зобов’язувався виконувати роботу, визначену угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства зобов’язувався виплачувати заробітну плату та забезпечити умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.

15.05.2018 року, 18.05.2018 року, 29.05.2018 року, він та його машиніст виконали вимоги наказу від 24.03.2008 року № 54 Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду «Правил безпечної експлуатації електровозів, тепловозів та моторвагонного рухомого складу». Про невідповідність локомотиву безпечним умовам праці, вони повідомили свого безпосереднього керівника, подали рапорти з актом виявленими небезпечними зауваженнями.

У результаті виконання вимог Правил, було внесено до бортового журналу ( ТУ 152) усі виявлені зауваження та складено Акт за участю Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо, про невідповідність локомотива вимогам інструкцій, наказів і нормативних документів.

Отже, відповідач, не надав йому технічно справного локомотиву та не оплатив йому 50 годин часу простою в розмірі середнього заробітку передбачену у випадку, коли при відсутності вини працівника виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я, які його оточують, і навколишнього природного середовища, а сплатив у відповідності до Положення про оплату праці, як час вимушеного простою з причин, що не залежать від працівника з розрахунку тарифної ставки ( посадового окладу), встановленого працівнику.

Тому він змушений звернутись до суду, та просить суд стягнути з відповідача не донараховану частку заробітної плати за травень 2018 року у сумі 5940,71 грн.

Ухвалою суду від 22.12.2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, відповідно до обставин, викладених в позовній заяві, та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти позову, зауваживши, що позовні вимоги позивача є безпідставними та тому не підлягають задоволенню, підтримав обґрунтування, що викладені у письмовому відзиві.

Відповідно до письмового відзиву зазначили що, позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем вказана недоплачена частка заробітної плати у сумі 5940,71 грн., що не є дійсною та помилковою. Помилка у нормі обліку робочого часу за травень 2018 року, позивач вказує, що у нього п’ятиденний робочий тиждень, але достовірно у позивача 6-ти денний робочий тиждень при тривалості часу роботи 7 годин – з понеділка по п’ятницю 7 годин, а в суботу 5 годин у відповідно норми тривалості робочого часу на 2018 рік. Норма тривалості робочого часу у травні місяці складає не 159 годин, як вказує позивач, а 158 годин, що є дійсним у відповідно норми робочого часу за травень 2018 року.

Відповідно п. 2.5.2 Положення про оплату праці працівників АТ «Українська залізниця» годинна тарифна ставка помічника машиніста електровоза складає 32,53 грн. Час простою, який виник не з вини працівника відповідно п. 3.1.30 Колективного договору Придніпровської залізниця, п. 3.1.21 Колективного договору депо оплачується з розрахунку годинної тарифної ставки. Оплата часу простою за травень 2018 року помічнику машиніста електровоза ОСОБА_1 проведена 319 видом оплати праці ( як простій не з вини працівника) за 29,6 годин з розрахунку годинної тарифної ставки 32,53 грн. на суму 962,89 грн. Також за ці години простою нарахована надбавка за вислугу років в сумі 144,43 грн. Таким чином, загальна сума оплати за години простою не з вини працівника склала 1107,32 грн., що і виплачено позивачу.

Загальний час простою відповідно наявних документів склав 29,6 год.

Позивач 18 травня 2018 року електровоз ВЛ11 м6 № 491 не приймав, акт та рапорт про технічний стан не складав.

Згідно висновку комісії електровози сер. ВЛ8 №№ 1449, 906, 485 – не відповідали вимогам п. 5.5 НПАОП 63.21-1.17-08 та несли загрозу життю, здоров’ю працівників. На всіх інших локомотивах не підтверджено прямої загрози життю, здоров’ю працівників чи оточуючому середовищу. З протоколом ознайомлені всі причетні до роботи в комісії, а також представники всіх профспілок і представники сектору охорони праці з представником управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області. У висновках комісії з перевірки стану локомотивів, у відповідності вимогам охорони праці та безпеки руху ( протокольне рішення від 04.07.2018 року), локомотиви ВЛ8-622, ВЛ8-294 та ВЛ8-1244, які вказані позивачем, не зазначені як такі, які небезпечні для життя чи здоров’я працівника, або для людей, які його оточують і також навколишньому середовищу. Таким чином немає підстави, чи підстав, для нарахування середнього заробітку за 50 годин простою.

Просили у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він працює машиністом електровозу. У травні 2018 року на підприємстві був місячник по охороні праці, електровози не приймались, так як не відповідали вимогам техніки безпеки. Про час вимушеного простою йому не відомо.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він працює машиністом електровозу та був членом комісії при обстеженні електровозу, засвідчував, що електровози не відповідають нормам, щодо техніки безпеки. Висновок комісії та протокол він не бачив, так як інформація знаходиться у голови профспілки. Йому не відомо, як оплачується час вимушеного простою.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він є головою з охорони праці, зазначив, що заборонено, працівникам приймати в експлуатацію локомотиви, які не справні. ОСОБА_1 виконував свої обов’язки, до експлуатації не прийняв 3 локомотиви. Було складено акт та повідомили роботодавця. Просили надати представника для огляду рухомого складу, письмово повідомили. Не прийняти 60 одиниць електровозів та тепловозів, не надали ОСОБА_1 роботи, з причини відсутності справного локомотива. На кожен локомотив складався акт, долучали всі зауваження. Головою комісії був начальник структурного підрозділу, тобто зацікавлена особа. Не перевіряли справність гальмі, світла, сигналізації, механічного обладнання. ОСОБА_1 член Вільної профспілки. Роботодавець не звертався з узгодженням графік роботи. ОСОБА_7 не видав наказ про простой. Комісія працювала з 05.06.2018 року.

Свідок ОСОБА_8, суду пояснив, що він провідний інженер з організації та нормування праці. Заробітна плата складається з відпрацьованого часу, за час простою, заробітна плата нараховується згідно годинної тарифної ставки 45 годин простою та регулюється нормами колективного договору.

Вислухавши сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1ст. 2 ЦПК України)

Частиною 1статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В свою чергу, ст. 2 КЗпП України,одночасно передбачає і право громадянина на працю і право на отримання за працю заробітної плати не нижче встановленого державою мінімального розміру. Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Виходячи з правовідносин, які склалися між сторонами, керуючись вимогами законодавства наведених вище, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.11.2016 року працює на посаді помічника машиніста електровоза в структурному підрозділі « Криворізьке локомотивне депо» регіональної філії « Придніпровська залізниця АТ « Українська залізниця» ( а.с. 5- копія трудової книжки).

15.05.2018 року, 18.05.2018 року, 29.05.2018 року ОСОБА_1 виконав вимоги наказу від 24.03.2008 року № 54 Державного комітету України в промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду «Правил безпечної експлуатації електровозів, тепловозів та моторвагонного рухомого складу» та повідомили свого безпосереднього керівника про невідповідність локомотиву безпечним умовам праці. Позивачем надано ряд актів виявлених зауважень при прийнятті локомотивів ( а.с. 6 – копія наказу, а.с. 8 – копія рапорту, а.с. 9-29 – копії актів, а.с. 30-31 – копії рапортів), допитані в судовому засіданні в якості свідків працівники локомотивного депо, кожний окремо, пояснили, що локомотиви для роботи надаються у технічно несправному стані, про що складалися акти. Судом переглянуто відеозапис відповідно до якого позивач наочно показує виявлені в локомотивах технічні несправності.

Натомість відповідачем надано наказ № 323/тч від 15 05 2018 року « Про створення комісії з перевірки стану локомотивів у відповідності вимогам охорони праці та безпеки руху» ( а.с. 60 ) та протокол наради від 04 07 2018 року вищезазначеної комісії відповідно до висновку якого три електровози не відповідали вимогам п. 5.5. НПАОП та несли загрозу життю та здоров»ю працівників. На всіх інших локомотивах не підтверджено прямої загрози життю, здоров»ю працівників чи оточуючому середовищу.

Таким чином, відповідач дійсно підтвердив факт наявності простою не з вини працівника, зокрема наказом № 323/ТЧ від 15.05.2018 року «Про створення комісії з перевірки стану локомотивів у відповідності вимогам охорони праці та безпеки руху» за період з 25.05.2018 року по 26.06.2018 рік було перевірено 50 локомотивів на які складалися акти, про виявлені недоліки; протоколи наради, комісії від 04.07.2018 року за участю спеціалістів з охорони праці депо, представника Фонду соціального страхування України, представника служби локомотивного господарства регіональної філії «Придніпровська залізниця» з питань охорони праці та представників первинних профспілкових організацій; протокол розширеної зустрічі між керівником Міністерства інфраструктури України, ПАТ «Укрзалізниця» і представниками Конфедерації вільних профспілок України, Вільної профспілки залізничників України та ОСОБА_8 профспілок залізничників і транспортних будівельників України від 30.05.2018 року.

Статтею. 34 КЗпП України, передбачено, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з ст. 94 КЗпП України заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

Як простій можуть бути кваліфіковані лише ті випадки, коли працівник приходить на роботу, але не працює з причин відсутності матеріально-технічного забезпечення виробництва, незабезпечення технологічною документацією, несправності устаткування, простою з інших причин, не пов'язаних з виною працівника. Якщо працівник через простій самовільно не приходить на роботу чи іде з роботи, він не має права вимагати оплати відповідного часу простою з підстав, передбаченихст. 113 КЗпП України.

Пунктом 17постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз'яснено, що у справах за позовами про оплату простою необхідно виходити як із правилст.113 КЗпП України, так і з відповідних норм інших актів законодавства, маючи на увазі, зокрема, що оплата часу простою не з вини працівника у розмірі не нижче двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду ставиться у залежність від повідомлення ним про початок простою власника або уповноважений ним орган (бригадира, майстра, інших службових осіб) у тому разі, коли не йдеться про простій певного структурного підрозділу чи всього підприємства.

Згідно ст. 5 ЗУ «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 року за № 3356-X-II, умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Однак, вищий рівень оплати часу простою не з вини працівника підприємство може встановити в колективному договорі та взагалі покращити становище робітника порівняно з чинним законодавством.

Якщо простій виник не з вини працівника, то час простою необхідно оплачувати працівникам відповідно до ч. 1ст. 113 КЗпП Україниз розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Оплата праці ОСОБА_1 за травень 2018 року на підставі розрахункового листа, зокрема з розрахунку 158 годин норми тривалості робочого часу. Код 319, 15,6 – годин оплата простою за тарифною ставкою у сумі 507,44 грн., Код 776, 49 годин – недопрацьованих до норми тривалості робочого часу. Всього нарахована заробітна плата у сумі 9739,66 грн. ( а.с. 35, 36 ).

Згідно зі ст.. 61 Кодексу законів про працю України, на безперервно діючих підприємствах, де за умовами виробництва ( роботи ) не може бути додержавна встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу – застосовується обліковий робочий час.

Визначаємо норму облікового робочого часу за травень 2018 рік у відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 02.07.2018 року № 1139/0/101-18/28. Обліковий період визначається шляхом множення часу тривалості робочого дня на кількість робочих днів за календарем п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня кількість робочих днів у травні 2018 року 31-3-8=20, де 31- кількість календарних днів у травні, 3 ( 1,9,27) – кількість святкових днів на яке припадає свято, 8- кількість вихідних днів, 20 – кількість робочих днів у травня 2018 року.

Визначаємо норму тривалості робочого часу в годинах у травня 2018 року ( 20х8)-1 = 159, де 20 – кількість робочих днів у травні 2018 року, 8 – денна норма тривалості робочого часу, 1 ( 27) – кількість днів, що передують святковим та неробочим зменшуються на одну годину.

Таким чином, 158 годин норма тривалості робочого часу за травень 2018 рік у розрахунковому листі ОСОБА_1 не відповідає нормі облікового робочого часу 159 годин за травень 2018 року у відповідності до листа Міністерства соціальної політики України від 02.07.2018 року № 1139/0/101-18/28 ( а.с. 10,11, 17).

Визначаємо недопрацьовану та неоплачену норму тривалості робочого часу: 49+1=50, де 49 – недопрацьовані години ( час простою) за розрахунковим листом, 1- неврахована година норми тривалості робочого часу у годинах, 50 – недопрацьовані години ( час простою) за нормою тривалості робочого часу за травень 2018 рік.

Отже відповідач не оплатив ОСОБА_1 50 годин, відповідно до ч. 3 ст. 113 КЗпПУ оплата часу простою в розмірі середнього заробітку. Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100.

Вираховуємо середню заробітну плату (14436,74+16924,00) : 2 = 15680,37 грн.

Визначаємо недораховану та недоплачену частку заробітної плати за травень 2018 рік: 15680,37 грн. – 9739,66 грн. =5940,71 грн., де 15680,37 грн. – середня заробітна плата за травень 2018 рік, 9739,66 грн. – нарахована заробітна плата за травень 2018 рік, 5940,71 грн. – сума не донарахованої частки заробітної плати за травень 2018 рік.

Отже відповідач недонарахував ОСОБА_1 5940,71 грн., оплату часу простою в розмірі середнього заробітку.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем неправомірно недовиплачено ОСОБА_1 доплату відповідно до законодавства, тому позиція відповідача не має належного обґрунтування, побудована виключно на його припущеннях та підтверджуються документами, що не відповідають діючим законодавчим актам.

Дослідивши усі докази наявні в матеріалах справи, оцінивши їх в сукупності, суд приходить до остаточного висновку про обґрунтованість та доведеність доказами позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають до задоволенню.

У відповідності до ч.1ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог позивача, з відповідача підлягають стягненню на користь держави, у відшкодування витрат по сплаті судового збору в загальній сумі 704 гривень 80 копійок.

На та підставі викладеного,керуючись ст.ст.2, 34, 113 КЗпП; ст.ст. ст.12 ,13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровської залізниці» АТ «Українська залізниця» структурний підрозділ Криворізьке локомотивне депо (ТЧ-2 Кривий Ріг) про стягнення недоплаченої частки заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» Регіональної філії «Придніпровської залізниці» структурний підрозділ Криворізьке локомотивне депо (ТЧ-2 Кривий Ріг) ( ЄДРПОУ 40081237, 50023, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Серафімовича, 97) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса 52173, с. Саксагань, П'ятихатського району Дніпропетровської області, вул. Мельнічна, 6,) не донараховану частку заробітної плати за травень місяць 2018 року у сумі 5940 ( п'ять тисяч дев'ятсот сорок гривень) 71 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» Регіональної філії «Придніпровської залізниці» структурний підрозділ Криворізьке локомотивне депо (ТЧ-2 Кривий Ріг) ( ЄДРПОУ 40081237, 50023, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Серафімовича, 97) на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири гривні) 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.03.2019 року.

Суддя: ОСОБА_9