Ухвала суду № 80762567, 28.03.2019, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2222/18

1-кп/154/23/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про зміну запобіжного заходу

27 березня 2019 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

при секретарі Корніюк Т.О.,

з участю прокурора Плечука М.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22017030000000142 з обвинувальним актом, який надійшов з прокуратури Волинської області відносно ОСОБА_1 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.201, ч. 1 ст. 263, ч.3 ст.15 - ч.1 ст.263 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Вказане кримінальне провадження розглядається судом із 15 серпня 2018 року.

Обвинувачений ОСОБА_1 фактично утримується під вартою із 29 березня 2018 року утримується під вартою.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 31 січня 2019 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 60 календарних днів. Строк дії ухвали закінчується 31 березня 2019 року.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, посилаючись на те, що ризики, які були враховані перед цим судом під час продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились. При цьому звернув увагу на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких та корисливих злочинів, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років. Предметом вказаних злочинів є вогнепальна зброя, що становить підвищену суспільну небезпеку. Оскільки не працює та немає постійного джерела доходу, може продовжити свою злочинну діяльність. Вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів вважає доведеною в ході досудового розслідування. Також вважає, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, не може бути обраний, заявлені ризики під час прийняття попереднього рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились. Оскільки строк тримання під вартою завершується 31 березня 2019 року, просив продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник заперечили необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, просили змінити запобіжний захід та обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_1 інший запобіжний захід. Свою позицію обґрунтували тим, що обвинувачений має постійне місце проживання на території Волинської області у смт. Колки Маневицького району. Доводи прокурора про наміри продовжити злочинну діяльність є лише припущеннями, які не були підтверджені жодним доказом. Крім того, обвинувачений майже рік утримується під вартою, а за цей час було проведено та завершено досудове розслідування, судом досліджено усі докази, які були подані стороною обвинувачення та допитані усі свідки у справі, що суттєво зменшили ризики можливості впливу на свідків, спотворення, знищення чи вчинення інших дій щодо доказів. Разом з тим захисник зазначив, що продовження судового розгляду справи, а відтак і утримання обвинуваченого під вартою, відбувається з ініціативи прокурора, який заявив клопотання про дослідження додаткових доказів у справі.

Суд, з урахуванням вимог ч.3 ст.383 КПК України, заслухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, приходить до наступних висновків.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Якщо не брати до уваги те, що ОСОБА_1 обвинувачується в вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, судом встановлено, що під вартою він утримується протягом року, строк утримання обвинуваченого під вартою закінчується 31 березня 2019 року. За цей час було проведено та завершене досудове розслідування, стороною обвинувачення зібрано ту кількість доказів, яку вона вважає достатньою для доведення вини обвинуваченого. Вказані докази із 15 серпня 2018 року по даний час були подані стороною обвинувачення до суду, а судом відповідно вони були досліджені, а разом з тим допитані усі заявлені свідки у справі, а тому ризики, передбачені ст. 177 КПК України відпали, у зв’язку з чим підстав для продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_1 суд не вбачає.

На переконання суду можливість ОСОБА_1 впливати на свідків, ухилитись від суду з метою уникнення відповідальності чи продовжити свою злочинну діяльність, є лише припущенням сторони обвинувачення, а запобігти вказаним ризикам дасть можливість більш м’який запобіжний захід – домашній арешт із зобов’язанням обвинуваченого цілодобово не залишати місце проживання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 350, 369, 372 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В клопотанні прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою– відмовити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 селище міського типу Колки, вулиця Мудрого Ярослава, будинок 7а, запобіжний захід у виді домашнього арешту терміном на два місяці із забороною цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, селище міського типу Колки, вулиця Мудрого Ярослава, будинок 7а, без дозволу прокурора або суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов’язки:

- не відлучатися із місця свого проживання без дозволу прокурора або суду крім випадків необхідних для явки в суд, лікування;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 з під варти негайно в залі судового засідання

Ухвалу передати для виконання у Маневицький відділ поліції Головного управління Національної поліції України у Волинській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 28 березня 2019 року.

Суддя (підпис).

Згідно з оригіналом.

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер