Ухвала суду № 80762184, 26.03.2019, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/761/18

Провадження № 1-кс/168/71/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 року смт. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області, слідчий суддя Назарук О.В., секретар с/з – ОСОБА_1,

з участю:

прокурора – Шептура А.М.,

підозрюваного – ОСОБА_2,

захисника – ОСОБА_3,

розглянувши клопотання слідчого СВ Старовижівського відділення поліції Ратнівського відділу поліції ГУНП у Волинській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, без постійного місця проживання, засудженого 09 липня 2015 року Ратнівським районним судом Волинської області за частиною 3 статті 185 КК України, частиною 1 статті 383 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці, судимість не знята та непогашена,

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018030190000264 від 18 вересня 2018 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185 КК України, частиною 1 статті 162 КК України, частиною 2 статті 185 КК України, частиною 1 статті 28 – частиною 1 статті 125 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Слідчим СВ Старовижівського відділення поліції Ратнівського відділу поліції ГУНП у Волинській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 подано клопотання, погоджене прокурором Старовижівського відділу Ковельської місцевої прокуратури ОСОБА_5, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018030190000264 від 18 вересня 2018 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185 КК України, частиною 1 статті 162 КК України, частиною 2 статті 185 КК України, частиною 1 статті 28 – частиною 1 статті 125 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_2, який був неодноразово раніше засудженим за вчинення корисливих злочинів, останній раз вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 09 липня 2015 року за вчинення злочинів, передбачених частиною 3 статті 185 КК України, частиною 1 статті 383 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці, судимість не знята та не погашена, на шлях виправлення не став та знову вчинив нові кримінальні правопорушення.

Зокрема, в період часу з 11 вересня 2018 року до 09 год. 14 вересня 2018 року (точної дати та години досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_2 незаконно проник до приміщенні літньої кухні, яке розташоване в с. Нова Вижва, провулок Колгоспний, 7, Старовижівського району Волинської області, упевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно вчинив крадіжку бензопили «Baumaster GC – 9945M» вартістю 1005, 43 гривень, яка належала потерпілому ОСОБА_6, жителю ІНФОРМАЦІЯ_3. Викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Крім цього, в період часу з 06 год. 30 хв. 27 грудня 2018 року по 00 год. 30 хв. 28 грудня 2018 року (точної години досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_2, шляхом зняття скла віконної шиби коридору проник до будинку за адресою: с. Нова Вижва, вул. Шевченка, 5, Старовижівського району Волинської області, повторно вчинив крадіжку грошових коштів в сумі 3800, 00 гривень, які належали ОСОБА_7, жителю в ІНФОРМАЦІЯ_4, чим заподіяв останньому матеріальних збитків на вказану вище суму.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникнення у житло та інше приміщення, вчиненому повторно, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України.

Крім цього, 24 грудня 2018 року близько 01 год. 00 хв., ОСОБА_2, всупереч вимогам статті 30 Конституції України, якою передбачено право на недоторканість житла, не маючи визначених законом підстав та відповідного дозволу власника приміщення житлового будинку, що розташований за адресою: с. Нова Вижва, вул. Гайдашука, 13, Старовижівського району Волинської області, який належить ОСОБА_8, шляхом зняття металевої защіпки вхідних дверей будинку, таємно від оточуючих, не маючи законних правових підстав для відвідування житла і дозволу ОСОБА_8, яка там проживає, не переслідуючи наміру заволодіти чужим майном, незаконно проник до вищезазначеного житлового будинку, тим самим незаконно проник до житла особи.

Таким чином своїми умисними діями, що виразилися у незаконному проникненні до житла особи, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому частиною 1 статті 162 КК України.

Крім того, 04 лютого 2019 року в період часу з 22 год. 52 хв. по 22 год. 54 хв., ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_9, жителем ІНФОРМАЦІЯ_5, перебуваючи в кафе-бар «Скарлет», що в смт. Стара Вижівка, вул. Незалежності, 31 А, Волинської області, групою осіб, без попередньої змови між собою, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин із ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, жителем ІНФОРМАЦІЯ_7, умисно спричинили останньому ушкодження, які, згідно з висновком судово-медичного експерта Ратнівського міжрайвідділення судово-медичної експертизи № 26 від 06 лютого 2019 року, за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень, вчинених групою осіб без попередньої змови між собою, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому частиною 1 статті 28 - частиною 1 статті 125 КК України.

Крім цього, 06 лютого 2019 року в період часу з 12 год. 00 хв. до 18 год. 30 хв. (точної години досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_2 знаходячись в приміщенні спальної кімнати житлового будинку, за адресою: смт. Стара Вижівка, вул. Володимирська, 68, Волинської області, упевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає та ніхто не може йому перешкодити, скориставшись тимчасовою відсутністю господарів, зайшов в спальну кімнату будинку, звідки таємно, повторно викрав 200 євро (що згідно з курсом валют Національного банку України станом на 04 лютого 2019 року становить 3162 гривні 63 копійки) та 1800 гривень, які належали ОСОБА_11, жителю ІНФОРМАЦІЯ_8, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_11 матеріальних збитків на загальну суму 8125, 26 гривень.

Таким чином своїми умисними діями, що виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому частиною 2 статті 185 КК України.

12 березня 2019 року матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018030190000264 від 18 вересня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185 КК України, частиною 1 статті 162 КК України, частиною 2 статті 185 КК України та № 12019030190000027 від 05 лютого 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 28 – частини 1 статті 125 КК України, у відповідності до вимог статті 217 КПК України об’єднані в одне провадження та присвоєно № 12018030190000264.

16 березня 2019 року ОСОБА_2 у порядку частини 1 статті 135 КПК України вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185 КК України, частиною 1 статті 162 КК України, частиною 2 статті 185 КК України, частиною 1 статті 28 – частиною 1 статті 125 КК України.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочинів, в тому числі тяжких, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує, у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, з метою уникнення відповідальності за вчинені ним злочини, може переховуватися від суду, вчиняти нові кримінальні правопорушення.

По місцю свого перебування ОСОБА_2 характеризується з негативної сторони, не працює, авторитетом серед односельчан не користується, відсутній за останнім відомим місцем проживання, після оголошення підозри не з’явився на виклики слідчого, що свідчить про можливість переховуватись від органів досудового розслідування, суду, може незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185 КК України, частиною 1 статті 162 КК України, частиною 2 статті 185 КК України, частиною 1 статті 28 – частиною 1 статті 125 КК України, репутацію підозрюваного ОСОБА_2, відсутність у нього міцних соціальних зв’язків, постійного місця проживання, роботи, а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчинені інкримінованих кримінальних правопорушень, слідчим зроблено висновок, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення ризиків передбачених пунктами 1, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного обов’язків, тому слідчий звертається з клопотанням про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши думку прокурора, який просив задовольнити клопотання, оскільки ОСОБА_2 був затриманий на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, раніше судимий, відбував реальну міру покарання та підозрюється у вчиненні нових злочинів, в тому числі тяжких, думку підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які просили обрати запобіжний захід домашній арешт, дослідивши матеріали, якими обґрунтовано доводи клопотання, слідчий суддя прийшов до таких висновків.

Згідно з вимогами статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з частиною 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 КПК України.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є працездатним чоловіком, раніше судимий, в тому числі за вчинення умисних корисливих злочинів, за вчинення злочинів проти власності, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, підозрюється у вчиненні злочинів, в тому числі тяжких, офіційно не працює, постійного місця проживання немає, характеризується з негативної сторони, ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних корисливих злочинів.

Крім того суд враховує ту обставину, що ОСОБА_2 після вручення йому підозри про вчинення злочинів та клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не з’явився на виклик до слідчого та суду. Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 05 березня 2019 року надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_2 з метою його приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_2 зазначених обставин не спростував, пояснив, що перебував у стані алкогольного сп’яніння тому й не з’явився до слідчого та суду.

Наявність підстави «існування ознак тяжкого злочину» у практиці Європейського суду з прав людини збігається з підставою «суворості передбаченого покарання». Ця підстава не може бути застосованою самостійно без інших підстав позбавлення особи свободи. Справа «Ілійков проти Болгарії», в якій Суд закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Сукупність установлених даних, зокрема вагомість доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину та дані про його особу, наявність непогашеної судимості за вчинення тяжких злочинів, свідчить про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Суд враховує, що при розгляді клопотання про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів п. 80 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Марченко проти України».

З врахуванням встановлених обставин справи, які свідчать про те, що ОСОБА_2 й надалі може продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення та його небажання ставати на шлях виправлення, нехтування вимогами чинного законодавства та ухилення від виконання своїх процесуальних обов’язків у кримінальному провадженні, а тому слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Що стосується ризику, визначеного пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України то слідчий суддя приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи прокурора про наявність такого ризику.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень частиною 5 статті 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Проаналізувавши всі встановленні судом обставини, слідчий суддя приходить до висновку про те, що клопотання підлягає до часткового задоволення.

Згідно зі статтею 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.

В судовому засіданні встановлено, що на момент розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_2 був затриманий правоохоронними органами на виконання ухвали слідчого суді про дозвіл на затримання з метою приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому строк тримання під вартою слід обчислювати з моменту його затримання.

Разом з тим слідчий суддя враховує положення статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У зв’язку з наведеним слідчий суддя вважає необґрунтованим клопотання слідчого щодо максимального строку обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу, оскільки врахувавши зазначений в клопотанні обсяг необхідних для завершення слідства слідчих дій в даному кримінальному провадженні, обрання запобіжного заходу строком на 15 днів буде достатнім терміном для проведення необхідних процесуальних дій та/або прийняття процесуальних рішень з дотриманням розумних строків.

Водночас, відповідно до вимог статті 182 КПК України, із застосуванням даного запобіжного заходу, суд визначає заставу 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в межах розміру, встановленого частиною 5 статті 182 КПК України, який достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним ОСОБА_2 покладених на нього обов’язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Керуючись статтями 12, 28, 125,162, 185, 357 КК України, статтями 182, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Старовижівського ВП Ратніського ВП ГУНП у Волинській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід тримання під вартою строком на 15 (п’ятнадцять) днів з моменту затримання, тобто з 26 березня 2019 року.

Встановити строк дії ухвали до 09 квітня 2019 року включно.

На підставі частини 3 статті 183 КПК України визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 76 840 (сімдесят шість тисяч вісімсот сорок) гривень.

У випадку сплати застави, відповідно до вимог частини 5 статті 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обов’язки: з’являтися на виклики до слідчого, чи інших слідчих, прокурора, а також суду на першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає – смт. Стара Вижівка Волинської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

На підставі частини 7 статті 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заставу в розмірі 76 840 (сімдесят шість тисяч вісімсот сорок) гривень внести на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок № 37310041002504, банк ДКСУ м.Київ, МФО 820172, та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи виконання покарань.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 28 березня 2019 року.

Слідчий суддя О.В. Назарук