Рішення № 8076190, 03.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.10 Справа № 27/18/10

За позовом: Селянського фермерського господарства “Таврічеське”, с. Новоандріївка Оріхівського району Запорізької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Уксільгосппродукт”, м. Запоріжжя

про стягнення 1148 771 грн. 06 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Шостак А.П., дов. б/н від 05.01.2009 р.

Від відповідача: Чирва В.С., дов. б/н від 11.01.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 03.02.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Селянське фермерське господарство “Таврічеське”, Новоандріївка звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Уксільгосппродукт” 999960 грн. 00 коп. основного боргу, 96 496 грн. 13 коп. пені, 15862 грн. 38 коп. 3 % річних, 36452 грн. 55 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 24.12.2009 р. порушено провадження у справі № 27/18/10 та призначено судове засідання на 03.02.2010 р.

03.02.2010 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

В засіданні суду 03.02.2010 р. позивач надав письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог. Просить суд стягнути з відповідача 832 860 грн. 00 коп. основного боргу, 17 594 грн. 24 коп. 3 % річних, 118050 грн. 74 коп. пені.

Від стягнення 36452 грн. 55 коп. інфляційних втрат позивач відмовився.

Заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, якою передбачено, що позивач має право до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, приймається судом.

Суд розглядає зменшені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні, відкритому 03.02.2010 р. надав письмовий відзив, в якому позовні вимоги в частині стягнення 832860 грн. 00 коп. основного боргу , 3% річних та в частині стягнення судових витрат визнав у повному обсязі.

У зв’язку з нестабільним фінансовим станом на підприємстві, відповідач звернувся до суду з заявою, щодо зменшення розміру пені.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

24.05.2009 р. між позивачем –СФГ “Таврічеське” та відповідачем –ТОВ “Уксільгосппродукт” було укладено договір поставки № 24-05/09.

Відповідно до умов п. 1.1 договору постачальник зобов’язаний передати у власність товар покупцю, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити зазначений товар у кількості, відповідно до накладних, в порядку та на умовах даного договору, а саме: найменування товару: озима пшениця, у кількості –1280 т. (плюс мінус 5%), по ціні –780 грн. 0 коп., в тому числі ПДВ за одну тону.

Згідно з п. 1.2 договору, загальна вартість товару складає 998400 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 166400 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.1 договору, постачальник зобов’язаний здійснити поставку товару за даним договором у 3-денний термін з моменту підписання договору.

26.05.09 р. позивачем, згідно накладної № РН-0000009 та довіреності ЯПД № 645185 було передано відповідачу товар (озиму пшеницю) кількістю 1282 тони на загальну суму 999960 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.1 договору, оплата за поставлений товар здійснюється в національній валюті України в десятиденний термін з моменту поставки товару та підписання видаткових та податкових накладних.

В порушення умов договору відповідач оплату за поставку озимої пшениці не здійснив, у результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 832860 грн. 00 коп., (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов’язки відповідача заключаються в оплаті цього товару.

16.06.09 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію щодо оплати заборгованості за поставлену озиму пшеницю.

Претензія залишилася без відповіді та задоволення.

21.08.09 р. позивач повторно направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити суму заборгованості.

07.09.09 р. відповідач отримав відповідь на претензію, відповідно до якої суму заборгованості визнає у повному обсязі та посилається на існування форс-мажорних обставин та гарантує здійснення оплати товару за договором в майбутньому.

18.12.09 р. на адресу відповідача надіслана претензія про сплату суми заборгованості, яка залишилися без відповіді та задоволення.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми боргу. Таким чином, вимога позивача про стягнення суми 832 860 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог) основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 118 050 грн. 74 коп. пені за порушення термінів розрахунків.

Відповідно до п. 5.2 договору, за порушення термінів оплати або поставки товару, винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу або недопоставленого товару за кожний день прострочки або недопоставки , але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 118 050 грн. 74 коп. пені.

Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з об’єктивної оцінки обставин справи, заяви відповідача про зменшення розміру суми пені, непомірно великого розміру штрафних санкцій, наслідків порушення господарського зобов’язання та самого господарського зобов’язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати в даному випадку ст. 83 ГПК України та позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити частково, зменшивши суму пені до 50 000 грн. 00 коп.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 17594 грн. 24 коп. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

У зв’язку з тим, що відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором від 24.05.09 р. № 24-05/09 та в частині стягнення судових витрат (в повному обсязі) та враховуючи наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82, п. 3 ст. 83, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Уксільгосппродукт” (69002, м. Запоріжжя, пр-т Леніна, буд. 92, кв. 128, код ЄДРПОУ 30054956, р/р 2600501300933 в ЗФ ТОВ “Укрпромбанк”, МФО 313935) на користь Селянського фермерського господарства “Таврічеське” (с. Новоандріївка Оріхівського району Запорізької області, вул. Клименко, буд. 19, код ЄДРПОУ 30567634, р/р 260083011057 в ЗФ “Ощадбанк” в м. Запоріжжя, МФО 313957) 832 860 (вісімсот тридцять дві тисячі вісімсот шістдесят) грн. 00 коп. заборгованості, 50 000 (п’ятдесят тисяч) грн. 00 коп. пені, 17594 (сімнадцять тисяч п’ятсот дев’яносто чотири) грн. 24 коп. –три відсотка річних, 11 487 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 04.02.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.