Ухвала суду № 80761024, 28.03.2019, Скадовський районний суд Херсонської області

Справа № 663/811/19

Провадження № 2-з/663/5/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року Скадовського районного суду Херсонської області ОСОБА_1, розглянувши заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Скадовський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Державне підприємство «СЕТАМ», про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 28.12.2018 звернулася до Скадовського районного суду Херсонської області з заявою про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Скадовський РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області, ДП «СЕТАМ», про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, шляхом зупинення проведення прилюдних електронних торгів з реалізації 1/2 магазину-кафе, загальною площею 176,9 кв.м., по вул. Гуманенка, 10-а в м. Скадовську Херсонської області, до набрання законної сили рішенням. Заява мотивована тим, що Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області було визнано право спільної часткової власності на магазин-кафе загальною площею 176,9 кв.м., по вул. Гуманенка, 10-а в м. Скадовську Херсонської області за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по ? кожному. Вказане спільне майно в натурі не виділялось. Вважаючи, що відсутність виділеного в натурі майна унеможливлює його продаж з прилюдних торгів, просила вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення проведення виконавчих дій з реалізації даного майна до вирішення питання щодо його розподілу в натурі.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України передбачені види забезпечення позову, а саме: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних заходів, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та застосовуються з метою недопущення вчинення відповідачем дій, направлених на фактичну неможливість виконання судового рішення.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до роз'яснень, зазначених в п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 «Про судову практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 14686508 сформованого 25.05.2017 вбачається, що магазин з кафе по вул. Гуманенка, 10-а в м. Скадовську Херсонської області належить на праві приватної спільній сумісній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по 1/2 частці.

Верховний Суд у своїй постанові від 21 лютого 2018 року по справі № 686/25616/13 зробив наступний правовий висновок “Щодо оспорення результатів прилюдних торгів з тих підстав, що 2/3 частки домоволодіння боржника не виділено в натурі, необхідно зазначити таке.

За змістом статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до положень частини другої статі 366 ЦК України кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов’язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Аналіз наведених норм у сукупності свідчить про те, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об’єктом цивільних прав, на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів, а тому результати прилюдних торгів у справі не можуть бути визнані недійсними у зв'язку з тим, що 2/3 частки домоволодіння боржника не виділено в натурі. ”

Таким чином, можна дійти висновку, що оскільки відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, то враховуючи приписи цивільного законодавства, які чітко дозволяють відчужувати частку у праві спільної часткової власності, немає необхідності виділу в натурі частки перед її продажом.

З урахуванням викладеного вважаю, що невжиття заходів забезпечення не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки позов про виділення майна в натурі може бути пред’явлений до будь-якого співвласника спірного майна.

Керуючись ст.ст. 149-150 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Скадовський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Державне підприємство «СЕТАМ», про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Скадовський районний суд Херсонської області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М. І. Клімченко