Рішення № 8075982, 17.12.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.09 Справа № 22/260/09

Суддя

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ФЕДВІК-ЛТД” (69076, м.Запоріжжя, вул. Новгородська, 10/97)

Відповідач: Казенне підприємство “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м.Запоріжжя, вул. Теплична, 18)

про стягнення 79 002,16 грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники:

Від позивача –Коршун І.Е., довіреність б/н від 10.11.2009р.;

Від відповідача –Дерев’янко О.В., довіреність №21 від 03.03.2009р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Первісно заявлений позов про стягнення суми 83027,32 грн., в тому числі: 62809,20 грн. – основний борг за договором підряду №235 від 12.05.2008р., 11299,50 грн. –пеня, що розрахована згідно з п.10.3 договору, 2009,60 грн. –3% річних за користування чужими коштами та 6909,02 грн. –інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду від 19.11.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №22/260/09, судове засідання призначено на 17.12.2009р.

17.12.2009р. справу розглянуто, за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

17.12.2009р. від позивача отримано заяву про уточнення, згідно з якою останній здійснив перерахунок пені з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” і ст.232 ГК України та з підстав, викладених у позовній заяві, просить: стягнути з відповідача суму 79002,16 грн., в тому числі 62809,20 грн. основного боргу, 7274,34 грн. пені, 2009,60 грн. –3% річних та 6909,02 грн. інфляційних втрат.

Оскільки своєю заявою позивач фактично зменшив розмір позовних вимог, представник відповідача з її змістом ознайомлений, та права відповідача не порушуються, суд визнав можливим в порядку ст.22 ГПК України прийняти викладені у ній вимоги до розгляду.

Позовні вимоги мотивовано, зокрема, наступним. Згідно з умовами договору підряду №235 від 12.05.2008р. позивачем було виконані підрядні роботи, які було прийнято відповідачем без зауважень згідно актів виконаних робіт за червень, липень, серпень, вересень 2008р. Загальна вартість виконаних робіт за цими актами склала 154966,80 грн. В порушення умов договору відповідач здійснив лише часткову оплату на суму 82157,60 грн., внаслідок чого його заборгованість перед позивачем склала 72809,20 грн. 26.12.2008р. сторонами було підписано додаткову угоду до договору підряду, згідно з якою узгодили графік сплати суми 72809,20 грн. з остаточним погашенням у березні 2009р. Проте, відповідач умови додаткової угоди також належним чином не виконував, здійснив лише один платіж в сумі 10 000 грн. Станом на час звернення з позовною заявою заборгованість відповідача складає 62809,20 грн. У зв’язку з порушенням грошового зобов’язання відповідачу нараховано 7274,34 грн. пені, а також на підставі ст.625 ЦК України 2009,60 грн. 3% річних за період з 31.12.2008р. по 16.11.2009. та 6909,02 грн. інфляційних втрат за період січень –жовтень 2009р. При пред’явленні позову позивачем заявлялось клопотання про забезпечення позову, яке ухвалою суду від 19.11.2009р. відхилено як необґрунтоване.

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 62 809,20 грн. визнає, в частині 3% річних та інфляційних втрат надав свій контррозрахунок, згідно з яким розмір 3% річних становить 1 646,81 грн., інфляційних втрат –6 538,44 грн. Крім того, у зв’язку з тяжким фінансовим станом відповідач просить суд на підставі ст.83 ГПК України зменшити розмір пені на суму 11299,50 грн. (первісно заявлена сума), тобто не стягувати пеню взагалі, та розстрочити виконання рішення рівними частинами на 6 місяців, починаючи з 01.01.2010р.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

12.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Федвік-ЛТД” (Підрядник, позивач у справі) та Казенним підприємством “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (Замовник, відповідач) укладено договір підряду №235, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання виконати роботи по реконструкції складу готової продукції відділу збуту (Об’єкт) та здати ці роботи в установлений договором термін, а відповідач –прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктами 2.9, 4.1 договору встановлено, що загальна вартість робіт згідно договірної ціни складає 154 977 грн.60 коп. в т.ч. ПДВ. Строк закінчення робіт –ІV квартал 2008р.

Відповідно до п.3.4 Договору сторони узгодили, що Замовник здійснює оплату виконаних Підрядником робіт після прийняття їх та підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт за умови, що роботу виконано належним чином та в узгоджений строк, шляхом перерахування грошових коштів протягом 10 днів після виставлення рахунку.

Договір вступив в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2008р. (п.11.7).

Матеріали справи свідчать, що позивач в повному обсязі виконав свої зобов’язання за договором підряду №235 від 12.05.2008р. Сторонами було підписано та скріплено печатками Акти виконаних робіт за червень 2008 на суму 44984,40 грн., за липень 2008р на суму 43 270,80 грн., за серпень 2008р. на суму 39619,20 грн., за вересень 2008 на суму 27 092,40 грн., всього на суму 154 966,80 грн.

Згідно з виписками по рахунку, які долучено до матеріалів справи, КП “ЗТМК” в період з 15.05.2008р. по 10.12.2008р. перерахував на рахунок ТОВ “Федвік-ЛТД” за виконання робіт по реконструкції складу згідно виставлених рахунків загальну суму 82157,60 грн. Після здійснених оплат заборгованість відповідача складала 72 809,20 (154966,80 –82157,60).

26.12.2008р. сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору підряду №235 від 12.05.2008р., згідно з якою внесено зміни до п.3.4 договору та викладено його в наступній редакції: Замовник здійснює оплату за виконані роботи згідно узгодженого графіку погашення кредиторської заборгованості з урахуванням оплати на 11.12.2008р., а саме: грудень 2008р. –30 000 грн., січень 2009р. –15 000 грн., лютий 2009р. –15 000 грн., березень 2009р. –12 809,2 грн., всього 72 809,20 грн. Також внесено зміни до п.11.7 договору та встановлено, що договір діє до 31.12.2009р.

Проте, навіть після підписання додаткової угоди, якою розстрочено сплату суми 72 809,20 грн., відповідач свої зобов’язання належним чином не виконував, здійснив лише одну часткову оплату, перерахувавши 26.12.2008р. 10 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку.

Таким чином, з урахуванням часткових оплат сума заборгованості відповідача склала 62 809,20 грн. (154966,80 –82157,60 –10 000).

Згідно з матеріалами справи, відповідач листом №16/01-1082 від 19.04.2009р. звертався до позивача з проханням розглянути питання про погашення заборгованості шляхом запропонованого графіку, яким додатково розстрочити сплату боргу на період квітень –вересень 2009р. У відповіді на претензію №25/02-1978 від 22.06.2009р. суму 62 809,20 грн. основного боргу відповідач визнав, однак у зв’язку з скрутним матеріальним становищем знову запропонував розглянути пропозицію щодо підписання розстрочення заборгованості на 6 місяців.

У листопаді 2009р. позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача основний борг, пеню, 3% річних та втрати від інфляції. Вимоги обґрунтовано ст.ст.526,549,625,691,692 ЦК України, ст.ст. 193, 232, 265 ГК України.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст.11,509 ЦК України підставою виникнення зобов’язань (цивільних прав та обов’язків) є, зокрема, договір. Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Підстави виникнення господарських зобов’язань встановлені також ст.174 ГК України.

Слід зазначити, що позивач безпідставно посилається на ст.ст.691,692 ЦК України та ст.265 ГК України, оскільки зазначені норми регулюють правовідносини щодо поставки.

          Правовідносини сторін врегульовано договором підряду №235 від 12.05.2008р.

           Згідно з ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ст.629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 62 809 грн. 20 коп. визнав, що також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків підписаним сторонами станом на 01.12.2009р. Доказів виконання зобов’язання і перерахування зазначеної суми основного боргу станом на день розгляду справи відповідач суду не надав.

Таким чином, вимоги про стягнення суми 62 809 грн. 20 коп. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2009 грн. 60 коп. 3% річних, нарахованих за період з 31.12.2008р. по 16.11.2009р. та 6909 грн. 02 коп. інфляційних втрат за період січень –жовтень 2009р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими. Однак, перевіривши розрахунки позивача, суд вважає, що у зв’язку з допущеними арифметичними помилками, вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково. Фактично за період з 31.12.2008р. по 16.11.2009р. підлягає до стягнення сума 1651 грн. 97 коп. 3% річних та сума 6341 грн. 84 коп. втрат від інфляції за період січень –жовтень 2009р.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 7274 грн. 34 коп. пені.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В розділі 10 договору сторони встановили відповідальність сторін. Так, зокрема, що у разі затримки строків по оплаті виконаних робіт винною стороною сплачується пеня в розмірі 0,1% вартості від загальної суми договору за кожен день прострочки (п.10.3).

Частиною 6 ст.231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Факт порушення зобов’язання відповідачем щодо сплати вартості виконаних робіт в обумовлений строк є встановленим, відповідачем не заперечено. Суд вважає нарахування пені правомірним, сума 7274 грн. 34 коп. пені розрахована позивачем вірно, з урахуванням вимог зазначеного законодавства.

Разом з тим, відповідач у своєму відзиві просив суд в порядку ст.83 ГПК України зменшити розмір пені на суму 11 299,50 грн. (первісно заявлена сума), тобто не стягувати пеню взагалі, та розстрочити виконання рішення рівними частинами на 6 місяців, починаючи з 01.01.2010р. Обґрунтовуючи своє клопотання, відповідач зазначає, що КП “ЗТМК” є казенним (державним) підприємством та відповідно до Постанови КМУ від 23.12.2004р. №1734 входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Зважаючи на скрутний фінансовий стан, стягнення з відповідача основного боргу та штрафних санкцій при наявності великого обсягу кредиторської заборгованості та за відсутності при цьому прибутку від операційної діяльності, ускладнить виконання обов’язків щодо сплати податків, внесків та інших обов’язкових платежів та Комплексної програми розвитку кольорової металургії України, затвердженої постановою КМУ від 18.10.99р. №1917 та розпорядження КМУ “Про заходи щодо збереження і розвитку титанового виробництва” №538-р від 29.11.2001р.

Частинами 3, 6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому суд не обмежений конкретними строками відстрочки або розстрочки.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Керуючись зазначеними нормами, враховуючи обставини, викладені відповідачем у відзиві, які підтверджено документально (звіт про фінансові результати за І півріччя 2009р., декларація з податку на прибуток підприємства за 2009р., матеріали виконавчих проваджень про стягнення з відповідача кредиторської заборгованості, бухгалтерська довідка про поточну кредиторську заборгованість на 01.11.2009р. в сумі 339 4243 828.58 грн.) суд визнає ці обставини винятковими, і беручи до уваги інтереси обох сторін, вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково, зменшивши розмір пені, що підлягає стягненню на 1000 грн., тобто до 6 274 грн. 34 коп. грн.

Крім того, беручи до уваги ці ж обставини, суд також вважає за необхідне частково задовольнити клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення. Надати розстрочку в частині стягнення основного боргу, 3% річних, втрат від інфляції та пені, які складають загальну суму 77 077 грн. 35 коп., на 2 місяці, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, шляхом сплати рівними частками у січні 2010р. та лютому 2010р. по 38 538 (тридцять вісім тисяч п’ятсот тридцять вісім) грн. 68 коп.

Згідно з ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму 780 грн. 77 коп. витрат на державне мито, суму 221 грн. 93 коп. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.22, 49, 82-84, ч.ч.3, 6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Казенного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м.Запоріжжя, вул. Теплична, 18, код ЄДРПОУ 00194731, р/р26005976712532 в ПУМБ, МФО 313623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ФЕДВІК-ЛТД” (69076, м.Запоріжжя, вул. Новгородська, буд.10, кв.97, код ЄДРПОУ 30201494, р/р26000318042090 в ДОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 334011) суму 62 809 (шістдесят дві тисячі вісімсот дев’ять) грн. 20 коп. основного боргу, суму 6 341 (шість тисяч триста сорок одна) грн. 84 коп. інфляційних втрат, суму 1 651 (одна тисяча шістсот п’ятдесят одна) грн. 97 коп. –3% річних, суму 6 274 (шість тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 34 коп. пені. Видати наказ.

Надати розстрочку в частині стягнення основного боргу, 3% річних, втрат від інфляції та пені, які складають загальну суму 77 077 (сімдесят сім тисяч сімдесят сім) грн. 35 коп., на 2 місяці, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, шляхом сплати рівними частками у січні 2010р. та лютому 2010р. по 38 538 (тридцять вісім тисяч п’ятсот тридцять вісім) грн. 68 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Казенного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м.Запоріжжя, вул. Теплична, 18, код ЄДРПОУ 00194731, р/р26005976712532 в ПУМБ, МФО 313623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ФЕДВІК-ЛТД” (69076, м.Запоріжжя, вул. Новгородська, буд.10, кв.97, код ЄДРПОУ 30201494, р/р26000318042090 в ДОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 334011) суму 780 (сімсот вісімдесят) грн. 77 коп. витрат на державне мито, суму 221 (двісті двадцять одна) грн. 93 коп. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Скиданова Ю.О.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 15.01.2010р.