Рішення № 80759276, 18.03.2019, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/30/19

Номер провадження 2-а/580/8/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2019 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого – судді Стеценка В. А.,

за участю секретаря – Радковської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лебедині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону УПП в Сумській області ДПП ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення;

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 04.01.2019 року звернувся до суду з позовною заявою в порядку, передбаченому КАС України, мотивуючи свої вимоги тим, що інспектором роти № 2 батальйону УПП в Сумській області ДПП ОСОБА_2 за порушення вимоги п. 14.6.в ПДР було складено постанову серії НК № 779493 від 15.12.2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у відповідності з якою на нього було накладено адміністративний штраф в сумі 425 грн. 00 коп.

Позивач не згоден з даною постановою та вважає, що в його діях порушення Правил дорожнього руху не було, а тому звернувся до суду та просив скасувати постанову, провадження по справі закрити, а також стягнути з інспектора на його користь кошти на відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 5 000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та підтвердив, викладені в ньому обставини. Просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, в наданому суду відзиві позовних вимог не визнав, мотивуючи це правомірністю своїх дій та законністю винесеної постанови.

Суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 частково обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

З паспорту (а.с.7), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що позивачем є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2.

15.12.2018 року відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 779493.

Як вбачається із змісту постанови, ОСОБА_1 15.12.2018 року о 12 год. 55 хв. в м. Суми на перехресті вул. Г. Кондратьєва та вул. Лебединській, керуючи транспортним засобом Daewo Lanos д.н. НОМЕР_1 здійснив обгін ближче 50 м. до пішохідного переходу, чим порушив п. 14.6 в ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України (а.с.8).

Постановою по справі про адміністративне правопорушення серії НК № 779493 від 15.12.2018 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень (а.с.8).

Згідно зі ст. 251 КпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, адміністративна відповідальність настає у разі порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Із п. 14.6в Правил дорожнього руху України вбачається, що обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи діяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку про необхідність скасування даної постанови із закриттям провадження у справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки в ході судового розгляду не було доведено, що позивач 15.12.2018 року о 12 год. 55 хв. в м. Суми на перехресті вул. Г. Кондратьєва та вул. Лебединській, керуючи транспортним засобом Daewo Lanos д.н. НОМЕР_1 здійснив обгін ближче 50 м. до пішохідного переходу, порушив Правила дорожнього руху.

За змістом ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, у даному публічно-правовому спорі саме на відповідача покладено обов’язок доведення вчинення ОСОБА_1 порушення правил обгону безпосередньо ближче ніж за 50 метрів до пішохідного переходу.

Проте, суб'єктом владних повноважень будь-якими доказами доводи позивача спростовано не було та не подано до суду відзиву на позову.

Таким чином, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов в частині скасування постанови від 15.12.2018 року серії НК № 779493 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксоване не в автоматичному режимі є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000 (п’ять тисяч) грн. суд зазнає наступне.

Положеннями ст. 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі ч. 1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. №4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральну шкоду позивач обґрунтовує пережитими стражданнями, виникненням у позивача відчуття приниження людської та громадянської гідності, переживаннями щодо розголосу вказаного факту за місцем проживання, у зв’язку з побоюванням громадського осуду, необхідністю нести витрати на сплату штрафу та правничу допомогу, що позначилось на його самопочутті.

При цьому суд вважає необхідним при визначенні розміру відшкодування керуватись принципами розумності та справедливості, враховує обставини справи, характер страждань потерпілого, істотність вимушених змін в його життєвих стосунках і вважає необхідним стягнути на відшкодування завданої моральної шкоди користь позивача кошти в розмірі 500 грн.

Таким чином, суд вважає необхідним задоволити позовні вимоги частково, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, стягнути кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн, а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 5, 72, 77, 90, 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1 167 ЦК України;

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 доінспектора роти № 2 батальйону УПП в Сумській області ДПП ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії НК № 779493 від 15.12.2018 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КпАП України та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Держбюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця вул. Кочержівка – 45 м. Лебедина Сумської області кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 грн 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 27.03.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Стеценко В. А.