Рішення № 80756583, 28.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2019 року № 826/15169/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося з позовом Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (далі по тексту – позивач, ПАТ «Черкасиобленерго») до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Державної фіскальної служби України (далі по тексту – відповідачі, ГУ ДФС у Черкаській області, ДФС України) в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Черкаській області № Ю 13251-17 від 05.06.2018 року про сплату боргу(недоїмки);

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України № 24222/6/99-99-11-02-02-25 від 23.07.2018 року про результати розгляду скарги ;

- стягнути з відповідача судові витрати на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є страхувальником та платником єдиного внеску, проте вважає, що штраф та пеня, за несвоєчасне перерахування єдиного внеску, які застосовані до нього після запровадження мораторію у справі про банкрутства, та щодо несвоєчасно самостійно виконаних грошових зобов’язань, які не відносяться як до конкурсних так і до поточних вимог, не є кредиторськими вимогами в розумінні чинного законодавства.

Ухвалою суду від 24.09.2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

19.10.2018 року на адресу суду надійшов відзив ГУ ДФС у Черкаській області, проте він не підписаний представником відповідача, а тому не заслуговує на увагу суду.

Станом на момент прийняття рішення у справі, відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, та не подав до суду належним чином оформлений відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Обставини встановлені судом:

ПАТ «Черкасиобленерго» здійснює ліцензовану діяльність з передачі та постачання електричної енергії в межах усієї Черкаської області, є страхувальником та платником єдиного внеску.

05.06.2018 року ГУ ДФС у Черкаській області винесено ПАТ «Черкасиобленерго» податкову вимогу № Ю 13251-17 про сплату боргу (недоїмки), в якій позивачу нараховано штраф та пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (далі по тексту – оскаржувана вимога).

Не погоджуючись з оскаржуваною вимогою, 22.06.2018 року ПАТ «Черкасиобленерго» звернулося до вищестоящого органу доходів і зборів - ДФС України, зі скаргою № 4999/09-03, в якій просила скасувати оскаржувану вимогу.

Тобто, позивач скористався своїм правом на вирішення даного спору в позасудовому порядку.

Рішенням ДФС України № 24222/6/99-99-11-02-02-25 від 23.07.2018 року про результати розгляду скарги, позивачу відмовлено у задоволенні скарги, а податкову вимогу № Ю 13251-17 про сплату боргу (недоїмки) залишено без змін (далі по тексту – оскаржуване рішення про результати розгляду скарги).

Позивач, вважаючи протиправними оскаржувану вимогу та оскаржуване рішення про результати розгляду скарги, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Черкасиобленерго» (згодом ПАТ «Черкасиобленерго»), одночасно із прийняттям якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.19).

Між тим, відповідно до правових положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 №2464-VI, зі змінами та доповненнями, ПАТ «Черкасиобленерго» є страхувальником та платником єдиного внеску.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування (п. 5, 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Тобто, у ПАТ «Черкасиобленерго» існує обов’язок сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Проте, предметом спору в даній справі є застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску, а не сплата єдиного внеску.

Таким чином, спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі по тексту – Закон № 2343-XII) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто, в даному випадку необхідно застосувати норми чинного законодавства про банкрутство, зокрема, Закону № 2343-XII, який в даному випадку є спеціальним.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону № 2343-XII (в редакції чинній на момент порушення справи про банкрутство, тобто від 12.05.2004) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, Законом № 2343-XII прямо встановлена абсолютна заборона на застосування під час мораторію всіх санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд України під час постановлення відповідних рішень.

Визначаючи редакцію Закону 2343-XII, яка має застосовуватись до спірних правовідносин, необхідно врахувати норму пункту 1-1 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22 грудня 2011 року № 4212-VI, відповідно до якого положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

На момент виникнення спірних правовідносин між позивачем та ГУ ДФС у Черкаській області Закон 2343-XII діяв у редакції від 04.04.2018, де наслідки введення мораторію у процедурі банкрутства визначені в статті 19, що кореспондує зі статтею 12 зазначеного Закону у попередній редакції.

Так, абз. 3 ч. 3 ст. 19 Закону 2343-XII (у редакції від 04.04.2018) передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів відновлення платоспроможності позивача, а останнім в позові зазначено, що провадження у справі про банкрутство триває на стадії розпорядження майном.

Таким чином, суд доходить висновку, що незважаючи на дію мораторію ПАТ «Черкасиобленерго» зобов'язане виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, зокрема, сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Проте, в разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на ПАТ «Черкасиобленерго» пеня та штраф, які передбачені нормами чинного законодавства, не нараховуються, оскільки законом передбачена загальна заборона на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 12.03.2013 №3-71гс12.

Суд зазначає, штраф та пеня за несвоєчасне перерахування єдиного внеску – застосовані до позивача після запровадження мораторію у справі про банкрутства та щодо несвоєчасно самостійно виконаних грошових зобов’язань, які не відносяться як до конкурсних так і до поточних вимог, не є кредиторськими вимогами в розумінні Закону 2343-XII, оскільки нормами чинного законодавства встановлено, що відповідач є кредитором.

Відповідно до ст. 1 Закону 2343-XII кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 11.09.2018 року в справі № 823/2240/17.

Правовими положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

При цьому, судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вданому випадку належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є визнання протиправною та скасування вимогу ГУ ДФС у Черкаській області № Ю 13251-17 від 05.06.2018 року про сплату боргу(недоїмки).

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України № 24222/6/99-99-11-02-02-25 від 23.07.2018 року про результати розгляду скарги, суд зазначає наступне.

Як вже було досліджено судом та вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Черкасиобленерго» скористалося своїм правом і подало скаргу на вимогу ГУ ДФС у Черкаській області № Ю 13251-17 від 05.06.2018 року про сплату боргу(недоїмки).

У свою чергу, оскаржувана вимога ГУ ДФС у Черкаській області № Ю 13251-17 від 05.06.2018 року про сплату боргу (недоїмки) визнана судом протиправною та скасована.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню, адже в межах правового поля спірних правовідносин, судом встановлено, що вказане рішення є наслідком розгляду скарги ПАТ «Черкасиобленерго» на вимогу ГУ ДФС у Черкаській області № Ю 13251-17 від 05.06.2018 року про сплату боргу(недоїмки), яка скасована судом, як протиправна.

Отже, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України № 24222/6/99-99-11-02-02-25 від 23.07.2018 року про результати розгляду скарги є похідною, а тому підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 року в справі № 810/2243/16.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог, та згідно з вимогами статті 139 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з відповідачів, які є суб'єктами владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, код ЄДР 22800735) до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДР 39392109), Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДР 39292197) про визнання протиправними та скасування рішень.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області № Ю 13251-17 від 05.06.2018 року про сплату боргу (недоїмки).

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України № 24222/6/99-99-11-02-02-25 від 23.07.2018 року про результати розгляду скарги.

4. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, код ЄДР 22800735) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДР 39392109) та Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДР 39292197) пропорційно в рівним частках судовий збір в сумі 3 888,99 грн. (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім гривень 99 коп.).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII “Перехідні положення” КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда