Рішення № 80753990, 18.03.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1781/18

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

Головуючий Гут С.Ф.

Суддя Літвінов С.В.

Суддя Волков Р.В.

при секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 – на підставі довіреності №846/01-27 від 21.09.2018р.;

Від відповідача: ОСОБА_2 – на підставі довіреності №002648 від 19.11.2014р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

22.08.2018 р. ОСОБА_3 селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (надалі – позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» (надалі – відповідач), в якій просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,004 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., смт. Затока, міста Білгород-Дністровського, Лиманський курортний район, укладений 12.11.2004р. укладений між ОСОБА_3 селищною радою та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Курортстрой».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2018 р. позовну заяву ОСОБА_3 селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (зареєстровану за вх. №1925/18 від 22.08.2018р.) було залишено без руху та рекомендовано ОСОБА_3 селищній раді Білгород-Дністровської міської ради Одеської області надати суду належним чином засвідчену копію Довіреності №480/01-27 від 19.06.2018 р. та її оригінал (для огляду).

27.08.2018р. до канцелярії господарського суду Одеської області від ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» надійшла заява про повернення позову ОСОБА_3 селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

17.09.2018 р. за вх.ГСОО№18873/18 ОСОБА_3 селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області було надано до канцелярії Господарського суду Одеської області належним чином засвідчену копію Довіреності №480/01-27 від 19.06.2018р. та її оригінал (для огляду).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.09.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі 916/1781/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на « 04» жовтня 2018р. о 14:00год.

03.10.2018р. до канцелярії господарського суду Одеської області від ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.10.2018р. було відкладено підготовче засідання на « 23» жовтня 2018р. о 11:00 год.

18.10.2018р. до канцелярії господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі та заява про уточнення-зміну підстав позову в порядку ст.46 ГПК України.

23.10.2018р. до канцелярії господарського суду Одеської області від ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2018 р. було відкладено підготовче засідання на « 20» листопада 2018р. о 11:30 год.

15.11.2018р. до канцелярії господарського суду Одеської області від ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням уточнення-зміни підстав позову, відповідно до якого, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

19.11.2018р. до канцелярії господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, з урахуванням уточнення-зміни підстав позову, відповідно до якої, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі та заява про уточнення-зміну підстав позову в порядку ст.46 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.11.2018р. було продовжено строк підготовчого провадження по справі №916/1781/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на « 13» грудня 2018р. о 10:30 год.

12.12.2018р. до канцелярії господарського суду Одеської області від ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

12.12.2018р. до канцелярії господарського суду Одеської області від ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» надійшла заява про закриття провадження у справі.

13.12.2018р. до канцелярії господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2018р. призначено справу №916/1781/18 до колегіального розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2018р. прийнято справу №916/1781/18 до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Гут С.Ф., судді Літвінов С.В., Волков Р.В., розгляд справи розпочато спочатку та призначено підготовче засідання на « 28» грудня 2018р. о 12:00 год.

17.12.2018р. до канцелярії господарського суду Одеської області від позивача надійшло заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.12.2018р. відкладено підготовче засідання на « 12» лютого 2019р. о 11:40 год.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.02.2019р. було продовжено строк підготовчого провадження по справі №916/1781/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на « 05» березня 2019р. о 14:30 год.

05.03.2019 р. до канцелярії господарського суду Одеської області від ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» надійшло пояснення щодо відсутності предмету спору як підстави для відмови у позові.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2019 р. було закрито підготовче провадження у справі №916/1781/18 за позовом ОСОБА_3 селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» про розірвання договору оренди земельної ділянки та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на « 18» березня 2019 р. о 09:15 год.

18.03.2019 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

12.11.2004р. між ОСОБА_3 селищною радою (надалі - Орендодавець) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» (надалі - Орендар) було укладено договір оренди (надалі - Договір), відповідно до п. 1.2 якого Орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування терміном на 25 років земельну ділянку для будівництва оздоровчо-розважального комплексу, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород - Дністровський, смт. Затока, Лиманський курортний район, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 04.04.506.00007 від 23.11.2004. Договір оренди посвідчений 12.11.2004 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 за р.№4-4873. Відповідно до договору оренди, Орендарю передається земельна ділянка загальною площею 2,004 га. У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» та необхідністю внесення відомостей до Державного земельного кадастру України було здійснено формування земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5110300000:02:005:0004.

Відповідно до п.29 договору оренди, орендар зобов’язався… утримувати в належному стані примикаючу до неї територію та проводити її благоустрій, у термін до 01.05.2005р. виконати будівництво автошляху вздовж оздоровчо-розважального комплексу, а також каналізувати оздоровчо-розважальний комплекс в термін до 01.06.2005, і забезпечити функціонування об’єктів інженерної інфраструктури, які знаходяться на орендованій земельній ділянці.

Згідно з пунктами 31-33 вказаного договору оренди об’єкт оренди підлягає страхуванню на увесь період дії цього договору; страхування об’єкта оренди здійснює орендар; сторони домовились про те, що у разі невиконання свого обов’язку стороною, яка повинна згідно з цим договором застрахувати об’єкт оренди, друга сторона може застрахувати його і вимагати відшкодування витрат на страхування.

28.04.2005р. та 29.08.2006р. сторонами укладено додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки від 12.11.2004, якими внесено зміни до договору в п.29 в частині обов’язку орендаря здійснити будівництво автошляху вздовж оздоровчо-розважального комплексу у строк до 01.05.2007р. та здійснити каналізування оздоровчо-розважального комплексу в термін до 01.06.2007р.

ОСОБА_1, як зазначає позивач, відповідач (орендар) в порушення умов Договору оренди земельної ділянки не розпочав використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, не розпочав облаштування каналізації, будівництво автошляху вздовж комплексу, не виконав свої обов’язки щодо страхування об’єкту оренди, не здійснював утримання та благоустрою прилеглої території, чим істотно порушив умови договору, що відповідно до вимог п.36 Договору, ст.651 ЦК України, ст.32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для його розірвання судом.

З наведених підстав, ОСОБА_3 селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Курортстрой», в якій просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,004 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., смт. Затока, міста Білгород-Дністровського, Лиманський курортний район, укладений 12.11.2004р. укладений між ОСОБА_3 селищною радою та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Курортстрой».

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» надало відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

Як зазначає відповідач, ним використовується земельна ділянка відповідно до її цільового призначення, орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується. Щодо порушення відповідачем обов’язку виконати будівництво автошляху вздовж оздоровчо-розважального комплексу та каналізування в термін до 01.06.2007 року (п.29 Договору), відповідач зазначає, що про виконання даних обов’язків повідомлено позивача листом вих.№262 від 12.12.2007 р. та просив суд в даній частині позовних вимог ОСОБА_3 селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області до ТОВ «Курортстрой» про розірвання договору застосувати наслідки спливу позовної давності. Починаючи з 24.06.2015 та до цього часу відповідач позбавлений фактичної можливості виконати свій обов’язок відносно страхування об’єкту оренди, оскільки останній поділений на 35 земельних ділянок, право власності на які зареєстровано за іншими фізичними особами.

Окрім того, відповідач зазначає у своїх поясненнях, що предметом даного спору є земельна ділянка, площею 2,004 га, за адресою: Одеська область, м. Білгород - Дністровський, смт. Затока, Лиманський курортний район. На підставі рішення ОСОБА_3 селищної ради від 20.08.2015 №3299 та розробленої технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки скасовано кадастровий номер орендованої земельної ділянки 5110300000:02:005:0004. В подальшому, орендовану ТОВ «Курортстрой» земельну ділянку поділено на 35 нових ділянок, яким присвоєно нові кадастрові номери та право власності на які оформлено за третіми особами та 3 з яких залишилися у комунальній власності. Таким чином, в даному випадку відповідач стверджує, що об’єкт оренди знищено, а тому орендована земельна ділянка, як об’єкт права власності, вже не існує. Як стверджує відповідач, предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі за даним позовом ОСОБА_3 селищної ради до ТОВ «Курортстрой», з урахуванням чого існують достатні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, господарський суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення права пов’язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб’єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Як встановлено судом, 12.11.2004 між ОСОБА_3 селищною радою та ТОВ «Курортстрой» було укладено договір оренди, відповідно до п. 1.2 якого Орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування терміном на 25 років земельну ділянку для будівництва оздоровчо-розважального комплексу, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород - Дністровський, смт. Затока, Лиманський курортний район, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 04.04.506.00007 від 23.11.2004. Договір оренди посвідчений 12.11.2004 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 за р.№4-4873.

Відповідно до договору оренди, Орендарю передається земельна ділянка загальною площею 2,004 га. У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» та необхідністю внесення відомостей до Державного земельного кадастру України було здійснено формування земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5110300000:02:005:0004.

Земельна ділянка Орендодавцем була передана Орендарю та останнім прийнята у довгострокове користування, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки.

28.04.2005 між ОСОБА_3 селищною радою та ТОВ «Курортстрой» укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди, яку посвідчено приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 за р.№207, та якою внесено зміни до п.29 Договору.

29.08.2006 між ОСОБА_3 селищною радою та ТОВ «Курортстрой» укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди, яку посвідчено приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 за р.№4198, та якою внесено зміни до п.29 Договору.

Відповідно до вищезазначених додаткових угод, було внесено зміни до п. 29 Договору, відповідно до якого, на відповідача ТОВ «Курортстрой» було покладено обов’язок орендаря здійснити будівництво автошляху вздовж оздоровчо-розважального комплексу у строк до 01.05.2007р. та здійснити каналізування оздоровчо-розважального комплексу в термін до 01.06.2007р.

Позивач, як на підставу для розірвання договору оренди, посилається на невиконання відповідачем п.29 договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановленою ст.11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Тобто договір - це домовленість, що свідчить про волевиявлення сторін та узгодження їхніх дій. Він є інститутом добровільного виконання зобов’язань для отримання результату, задля якого його укладено, і якого намагаються досягти сторони шляхом вчинення певних дій.

Отже, основною метою укладення договору є отримання сторонами результату, задля якого цей договір було укладено, та якого сторони за договором намагаються досягти шляхом вчинення певних дій.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Посилання відповідача, щодо виконання обов’язку п.29 договору оренди в частині зобов’язання виконати будівництво автошляху вздовж оздоровчо-розважального комплексу та каналізування судом до уваги не приймаються, оскільки наявні в матеріалах справи докази повністю спростовують твердження відповідача.

Таким чином, враховуючи доведеність невиконання відповідачем обов’язку викладеного у п.29 договору оренди, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення п.29 договору оренди в частині зобов’язання виконати будівництво автошляху вздовж оздоровчо-розважального комплексу та каналізування не виконані, що свідчить про правомірність заявлених позивачем позовних вимог з даних підстав.

Окрім того, судом встановлено, що 02.03.2015р. Заступником Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ОСОБА_3 селищної ради подано до Господарського суду Одеської області позов до ТОВ «Курортстрой» про розірвання договору оренди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.05.2015р. у справі №916/886/15-г розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,004га, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Лиманський курортний р-н, який укладено 12.11.2004 між ОСОБА_3 селищною радою та ТОВ «Курортстрой» для будівництва оздоровчо-розважального комплексу строком на 25 років, зобов'язано ТОВ «Курортстрой» повернути до комунальної власності ОСОБА_3 селищної ради ділянку.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2016р. заяву ТОВ «Курортстрой» про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2015р. за нововиявленими обставинами у справі №916/886/15-г задоволено: рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2015 по справі №916/886/15-г скасовано; у задоволенні позовних вимог Заступнику Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ОСОБА_3 селищної ради відмовлено.

20.08.2015р. ОСОБА_3 селищною радою прийнято рішення №3299 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, площею 2,004 га за адресою: бульвар Золотий беріг, 35, Лиманський район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області, укладеного з ТОВ «Курортстрой», яким вирішено:

1. Розірвати договір оренди земельної ділянки, площею 2,004 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0004, за адресою: бульвар Золотий беріг, 35, Лиманський район, смт. Затока, м. Білгород – Дністровський Одеської області, укладеного з ТОВ «Курортстрой»;

2. Надати ОСОБА_3 селищній раді дозвіл на складання технічної документації щодо поділу земельної ділянки, площею 2,004 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0004.

На підставі рішення ОСОБА_3 селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 20.08.2015р. №3299 та відповідно до вимог п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, скасовано кадастровий номер орендованої земельної ділянки 5110300000:02:005:0004 на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із вищезазначеним кадастровим номером. В подальшому, земельну ділянку поділено на 35 нових ділянок, яким присвоєно нові кадастрові номери та право власності на які оформлено за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 та 3 з яких залишилися у комунальній власності.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.04.2018р. у справі №916/25/17, залишеним у силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2018р. та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2018р., позов ТОВ «Курортстрой» задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення ОСОБА_3 селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області №3299 від 20.08.2015р. Рішення ОСОБА_3 селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про передачу у власність фізичним особам земельних ділянок, утворених внаслідок поділу орендованої земельної ділянки, в судовому порядку не визнанні неправомірними та не скасовані.

Щодо порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки в частині використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, що виразилося в тому, що відповідачем не розпочато будівництво оздоровчо-розважального комплексу на орендованій земельній ділянці, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.29 договору оренди, орендар зобов’язується забезпечити використання орендованої земельної ділянки відповідно до цільового призначення та умов її надання передбачених договором оренди; утримувати в належному стані примикаючу територію та проводити її благоустрій.

Як вбачається із договору оренди земельної ділянки, останнім не визначено строк, у межах якого відповідач повинен розпочати та виконати будівництво оздоровчо-розважального комплексу.

Відповідно до п.2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011р. №6, у разі встановлення порушень, передбачених ст.143 Земельним Кодексом України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі ст.32 Закону України «Про оренду землі». Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Приймаючи до уваги те, що орендована земельна ділянка поділена на 35 нових ділянок, яким присвоєно нові кадастрові номери та право власності на які оформлено за третіми особами, відповідач позбавлений можливості здійснювати будівництво на земельній ділянці.

Таким чином, те, що ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» не розпочало будівництво оздоровчо-розважального комплексу на орендованій земельній ділянці, не свідчить про використання землі не за цільовим призначенням, а отже не є підставою для розірвання договору оренди.

Також, позивач, як на підставу для розірвання договору оренди, посилається на невиконання відповідачем пунктів 31-33 договору оренди.

Відповідно до п.31 договору оренди, згідно із цим договором об’єкт оренди підлягає страхуванню на весь період дії цього договору.

Згідно із п. 32 договору оренди, страхування об’єкта оренди здійснює орендар.

Відповідно із п. 33 договору оренди, сторони домовилися про те, що у разі невиконання свого обов’язку стороною, яка повинна згідно з договором застрахувати об’єкт оренди, друга сторона може застрахувати його і вимагати відшкодування витрат на страхування.

Позивачем до суду не надано доказів порушення відповідачем вищезазначених пунктів договору оренди. Більш того позивачем зазначено, що з моменту укладання договору оренди він не скористався правом щодо страхування об'єкта оренди відповідно до п. 33 договору оренди.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, яка викладена у відзиві на позов, суд зазначає наступне.

22.09.2010р. ОСОБА_3 селищна рада звернулася до Господарського суду Одеської області із позовом про розірвання договору оренди із ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» з підстави невиконання ТОВ «Курортстрой» обов’язків щодо виконання будівництва автошляху вздовж оздоровчо-розважального комплексу в термін до 01.05.2007р. та каналізування оздоровчо-розважального комплексу в термін до 01.06.2007р. Ухвалою Господарського суду Одеської області по справі №12/142-10-4127 від 03.11.2010р. позов ОСОБА_3 селищної ради до ТОВ «Курортстрой» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_36 з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області, про розірвання договору оренди, залишено без розгляду з підстав неподання ОСОБА_3 селищною радою витребуваних судом документів необхідних для розгляду справи.

Із вищезазначеного вбачається, що права позивача були порушені на момент невиконання відповідачем обов’язків за п. 29 договору оренди, про що він був обізнаний ще у 2010 році.

З даним позовом ОСОБА_3 селищна рада звернулася до Господарського суду Одеської області 22.08.2018р.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні це право позивача вимагати від суду задоволення позову.

Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до ст. 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необгрунтованістю самої вимоги.

Таким чином, для застосування строку позовної давності суд повинен встановити правомірність звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

За нормами статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства Нафтова компанія Юкос проти Росії; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

Згідно з приписами ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014р. у справі №6-152цс14.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20.09.2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Таким чином, враховуючи, що 22.09.2010р. позивач був обізнаний про наявність у нього порушеного права, господарський суд приходить до висновку про задоволення заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 86, 130, 175, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Курортстрой» про розірвання договору оренди земельної ділянки – відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача ОСОБА_3 селищну раду Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 березня 2019 р.

Головуючий С.Ф. Гут

Суддя С.В. Літвінов

Суддя Р.В. Волков