Рішення № 80753936, 22.03.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2760/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманан В.А.

розглянувши справу №916/2760/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Красилівський ливарний завод” (09630, Київська область, Рокитнянський район, с. Бирюки, вул.. Садова, 75, код ЄДРПОУ 36500140)

до відповідача: Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул.. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул.. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200)

про стягнення 18 024,14грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю №б/н від 19.02.2019р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Красилівський ливарний завод” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення 18 024,14грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором поставки №ОД/НХ-18-350/НЮ від 19.06.2018р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.01.2019р. провадження по справі №916/2760/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.03.2019р. було здійснено заміну найменування відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” ОСОБА_2 акціонерного товариства “Українська залізниця” на Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” ОСОБА_2 акціонерного товариства “Українська залізниця”.

Відповідач надав відзив на позов від 06.02.2019р. за вх.. №ГСОО 2404/19, згідно якого позовні вимоги визнає частково.

Крім того, 14.03.2019р. представник відповідача надав до суду клопотання про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, згідно якої відповідача просить суд зменшити розмір пені на 50 % відсотків до 9 012,07грн.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

19 червня 2018 року між ОСОБА_2 акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красилівський ливарний завод» (Постачальник) було укладено договір поставки № ОД/НХ-18-350/НЮ (далі - договір), за умовами якого постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами (далі- товар), які зазначені у специфікації (Додаток-1), що додається до договору про закупівлю і є його невід’ємною частиною. Постачальник передає у власність замовника товар на умовах, зазначених в договорі (п.1.1 договору).

Відповідно до специфікації, на адресу замовника поставлявся товар – колодка гальмівна чавунна для локомотивів типу “М” в кількості 10 000 шт. по ціні за одиницю 400,08 грн. з ПДВ.

Строк дії договору встановлений Сторонами з моменту його підписання до 31.12.2018 року (пункт 16.2 Договору).

Згідно п.7.2. Договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються Замовником протягом 10 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по постачанню Товару, який підлягає оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН з порушенням граничних строків реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Пунктом 11.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Пунктом 12.3 Договору передбачено, що територіальна підсудність спорів, які можуть виникнути при виконанні, зміні, розірванні цього договору визначається з урахуванням частини першої-третьої ст.15 Господарського процесуального кодексу України за місцезнаходженням філії “Одеська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелейионівська, 19) як відособленого підрозділу, уповноваженого представляти ПАТ “Укрзалізниця”.

Позивач зазначає, що 02 липня 2018 року на адресу відповідача, згідно видаткової накладної №127 від 02.07.2018 року, яка підписана представником Відповідача 03.07.2018 року, було поставлено товар на суму 308061,60 грн. в т.ч. ПДВ.

11 липня 2018 року в ЄРПН було зареєстровано податкову накладну №2 від 02.07.2018 року на суму поставки товару 30 8061,60 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується квитанцією №1.

Відповідач здійснив оплату за отриманий товар 31.07.2018 року, в розмірі 308 061,60 грн. в т.ч. ПДВ що підтверджується випискою по поточному рахунку Позивача.

09 липня 2018 року на адресу відповідача, згідно видаткової накладної №133 від 09.07.2018 року, яка підписана представником відповідача 13.07.2018 року, було поставлено товар на суму 616 123,20 грн. в т.ч. ПДВ.

23 липня 2018 року в ЄРПН було зареєстровано податкову накладну №5 від 09.07.2018 року на суму поставки товару 616 123,20 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується квитанцією №1.

Відповідач здійснив оплату за отриманий товар 08.08.2018 року, в розмірі 616 123,20 грн. в т.ч. ПДВ що підтверджується випискою по поточному рахунку позивача.

18 липня 2018 року на адресу відповідача, згідно видаткової накладної №146 від 18.07.2018 року, яка підписана представником відповідача 19.07.2018 року, було поставлено товар на суму 624 124,80 грн. в т.ч. ПДВ.

23 липня 2018 року в ЄРПН було зареєстровано податкову накладну №6 від 18.07.2018 року на суму поставки товару 624 124,80 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується квитанцією №1.

Відповідач здійснив оплату за отриманий товар 08.08.2018 року, в розмірі 624 124,80 грн. в т.ч. ПДВ що підтверджується випискою по поточному рахунку позивача.

23 липня 2018 року на адресу відповідача, згідно видаткової накладної №150 від 13.07.2018 року, яка підписана представником відповідача 24.07.2018 року, було поставлено товар на суму 616 123,20 грн. в т.ч. ПДВ.

13 серпня 2018 року в ЄРПН було зареєстровано податкову накладну №26 від 23.07.2018 року на суму поставки товару 616 123,20 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується квитанцією №1.

Відповідач здійснив оплату за отриманий товар 31.08.2018 року, в розмірі 616 123,20 грн. в т.ч. ПДВ що підтверджується випискою по поточному рахунку позивача.

02 серпня 2018 року на адресу відповідача, згідно видаткової накладної №159 від 02.08.2018 року, яка підписана представником відповідача 03.08.2018 року, було поставлено товар на суму 608 121,60 грн. в т.ч. ПДВ.

14 серпня 2018 року в ЄРПН було зареєстровано податкову накладну №1 від 02.08.2018 року на суму поставки товару 608 121,60 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується квитанцією №1.

Відповідач здійснив оплату за отриманий товар 31.08.2018 року, в розмірі 608 121,60 грн. в т.ч. ПДВ що підтверджується випискою по поточному рахунку позивача.

06 серпня 2018 року на адресу відповідача, згідно видаткової накладної №161 від 06.08.2018 року, яка підписана представником відповідача 06.08.2018 року, було поставлено товар на суму 608 121,60 грн. в т.ч. ПДВ.

22 серпня 2018 року в ЄРПН було зареєстровано податкову накладну №6 від 06.08.2018 року на суму поставки товару 608 121,60 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується квитанцією №1.

Відповідач здійснив оплату за отриманий товар 31.08.2018 року, в розмірі 608 121,60 грн. в т.ч. ПДВ що підтверджується випискою по поточному рахунку позивача.

13 серпня 2018 року на адресу відповідача, згідно видаткової накладної №170 від 13.08.2018 року, яка підписана представником відповідача 14.08.2018 року, було поставлено товар на суму 620 124 грн. в т.ч. ПДВ.

29 серпня 2018 року в ЄРПН було зареєстровано податкову накладну №17 від 13.08.2018 року на суму поставки товару 620 124 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується квитанцією №1.

Відповідач здійснив оплату за отриманий товар 14.09.2018 року, в розмірі 620 124 грн. в т.ч. ПДВ що підтверджується випискою по поточному рахунку позивача.

Отже, позивач зазначає, що в порушення договірних умов, відповідачем несвоєчасно виконано свої грошові зобов’язання по оплаті вартості поставленого товару які передбачені п.п. 7.2, 7.3 договору, в зв’язку з чим останньому було нараховано пеню відповідно до п. 11.2 договору в сумі 18 024,14грн.

Несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором про поставки №№ ОД/НХ-18-350/НЮ 1/05 від 19.06.2018р. стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “Красилівський ливарний завод” до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що 19 червня 2018 року між ОСОБА_2 акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красилівський ливарний завод» (Постачальник) було укладено договір поставки № ОД/НХ-18-350/НЮ (далі - договір), за умовами якого постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами (далі- товар), які зазначені у специфікації (Додаток-1), що додається до договору про закупівлю і є його невід’ємною частиною. Постачальник передає у власність замовника товар на умовах, зазначених в договорі (п.1.1 договору).

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.7.2. Договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються Замовником протягом 10 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по постачанню Товару, який підлягає оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН з порушенням граничних строків реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем здійснювалась поставка товарів, за які відповідач оплату за отриманий товар здійснював несвоєчасно, що підтверджується наданими до матеріалів справи виписками по рахунку позивача, чим порушив умови господарського зобов’язання, зокрема вимоги пункту 7.2 договору. Факт несвоєчасної оплати вартості отриманого товару відповідачем не заперечувався.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В зв’язку з порушення відповідачем строків оплати за отриманий товар, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 18 024,14грн.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленого товару не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 11.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку, на думку суду наданий позивачем розрахунок пені, здійснений неналежним чином, з цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому сума пеня яка підлягає задоволенню складає 18 024,14 грн.

Водночас, з приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення судом розміру належних до сплати штрафних санкцій на 50% до розміру 9 012,07грн. суд зазначає наступне.

Норми матеріального права, а саме, ст. 233 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Так, відповідно до п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Разом з тим, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи із наведеного, в основу судового рішення про зменшення розміру пені має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що дають змогу для такого зменшення.

Крім того, з аналізу матеріальних норм, які регулюють питання можливості зменшення розміру пені, вбачається, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує наявність підстав для такого зменшення та оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи з матеріалів справи, суд не вбачає винятковості обставин та підстав скористатися правом на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій на 50% до 9 012,07 грн., в зв’язку з чим заявлене відповідачем клопотання не підлягає задоволенню.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Красилівський ливарний завод” є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв’язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Красилівський ливарний завод” (09630, Київська область, Рокитнянський район, с. Бирюки, вул.. Садова, 75, код ЄДРПОУ 36500140) до Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул.. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул.. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул.. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул.. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Красилівський ливарний завод” (09630, Київська область, Рокитнянський район, с. Бирюки, вул.. Садова, 75, код ЄДРПОУ 36500140) пеню в розмір 18 024 (вісімнадцять тисяч двадцять чотири)грн..14 коп. та судовий збір в сумі 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві)грн..

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 березня 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна