Рішення № 80753461, 18.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2019Справа № 910/16830/18Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Бігми Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м.Київ, ВУЛ.ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 1-А) до проДержавного підприємства «РАДІОВИМІРЮВАЧ» (02660, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОЛЕКТОРНА, будинок 24/26) стягнення заборгованості у розмірі 90 873 грн. 15 коп.

Представники:

від Позивача: Карандюк Ю.О. представник за довіреністю);

від Відповідача: Костяний О.Ю. (представник за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «РАДІОВИМІРЮВАЧ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 90 873 грн. 15 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором на послуги водопостачання та водовідведення №02430/1-1-02 від 20.05.2003 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 року відкрито провадження у справі №910/16830/18, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

27.12.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про продовження строку для подання відзиву.

02.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та клопотання про витребування документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 року постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.01.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 року у задоволенні клопотання Державного підприємства "РАДІОВИМІРЮВАЧ" від 27.12.2018 року про поновлення процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву у справі №910/16830/18 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 року клопотання Державного підприємства "РАДІОВИМІРЮВАЧ" про витребування доказів у справі №910/16830/18 повернуто Заявнику без розгляду.

22.01.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про витребування доказів.

В судове засідання 22.01.2019 року з'явились представники Сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив, надано Відповідачу строк до 3 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про витребування доказів з огляду на положення ст. 81 ГПК України, а також, у зв'язку з тим, що представник позивача зазначив, що всі докази подані, оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 07.02.2019 року.

05.02.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

В судове засідання 07.02.2019 року з'явились представники Сторін.

Представник Позивача заявив усне клопотання про поновлення строку для подання відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Позивача про поновлення строку для подання відповіді на відзив, долучено відповідь на відзив до матеріалів справи.

Представник Відповідача заявив усне клопотання про долучення доказів. Судом долучено до матеріалів справи докази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2019 року.

25.02.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення.

25.02.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 року клопотання Відповідача про витребування доказів повернуто без розгляду.

27.02.2019 року судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 року призначено справу до судового розгляду по суті на 18.03.2019 року.

14.03.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

В судове засідання 18 березня 2019 року з'явились представники Сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залишено без задоволення клопотання Відповідача про витребування доказів.

Представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 18 березня 2019 року на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.05.2003 року між Відкритим акціонерним товариством "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке змінило тип на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», (Постачальник) та Казенним заводом «РАДІОВИМІРЮВАЧ», правонаступником якого є Державне підприємство «РАДІОВИМІРЮВАЧ» (Абонент) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення №02430/1-1-02, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався надавати Абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а Абонент зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. №65. (а.с.14-17)

Правила користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затверджені наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65, втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору визначено, що Постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин. Абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством України. У разі зміни тарифів сплата послуг відповідачем здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з п.3.1. Договору кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представниками Абонента.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацією, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з Постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п.21.2. Правил (п.3.3. Договору).

Відповідно до п.3.5 Договору Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акта звірки у цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом (п.3.6. Договору).

У пункті 4.1. Договору сторонами визначено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення Абонент сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг Абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Цей Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. (п.7.1 Договору).

Додатковою угодою від 01.09.2011 року до Договору на послуги водопостачання та водовідведення №02430/1-1-02 від 20.05.2003 року Сторони вирішили доповнити договір умовами щодо водовідведення додаткового об'єму стічних вод від Абонента, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів, а саме: Постачальник надає Абоненту послуги з водовідведення додаткового об'єму стічних вод від Абонента за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 24/26, які потрапляють до комунальної каналізаційної мережі міста через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів в період дощів та сніготанення в порядку передбаченому Правилами користування та даними гідрометеослужби і паспорту водного господарства Абонента.

Вартість послуг розраховується Постачальником щомісячно в залежності від об'ємів відведених стічних вод та на підставі тарифів на послуги з водовідведення, встановлених уповноваженими органами згідно з чинним законодавством України і величини рівня атмосферних опадів за даними Гідрометцентру України.

Оплата послуг здійснюється Абонентом на підставі розрахункового документа, який Постачальник направляє абоненту в електронному вигляді (дебетові повідомлення) або у паперовому вигляді (вимоги - доручення, рахунки тощо) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника щомісячно (в інших випадках один раз на квартал або рік) у п'ятиденний строк з дня направлення Постачальником розрахункового документа Абоненту або до банківської установи Абонента.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним було надано Відповідачу послуги з приймання додаткового об'єму стічних вод через приєднані мережі по коду 20-1367 за період з 01.11.2016 р. по 30.09.2018 р. на суму 69 985 грн. 34 коп., проте Відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки по оплаті наданих послуг, сплативши лише частково за надані послуги у розмірі 64 грн. 10 коп. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» становить 69 921 грн. 24 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договорів, Позивач просить суд стягнути з Державного підприємства «РАДІОВИМІРЮВАЧ» 3% річних у розмірі 1 891 грн. 47 коп., інфляційні у розмірі 6 288 грн. 46 коп., пеню у розмірі 5 779 грн. 87 коп. та штраф у розмірі 6 992 грн. 12 коп.

Заперечуючи проти позову Відповідач зазначає, що вартість послуг з приймання додаткового об'єму стічних вод через приєднані мережі становить не 69985 грн. 34 коп., а суму у розмірі 42640 грн., виходячи із розрахунку кількості опадів у 2016-2018 роках за даними Центральної геофізичної лабораторії.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на послуги водопостачання та водовідведення №02430/1-1-02 від 20.05.2003 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Ст.ст. 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення №02430/1-1-02 від 20.05.2003 року у період з 01.11.2016 року по 30.09.2018 року Позивач надав Відповідачу послуги з приймання додаткового об'єму стічних вод через приєднані мережі, що підтверджується розшифровками рахунків Абонента за спірний період. (а.с.52-60)

Згідно з п.3.1. Договору кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представниками Абонента.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацією, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з Постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п.21.2. Правил (п.3.3. Договору).

Згідно з Додатковою угодою від 01.09.2011 року до Договору на послуги водопостачання та водовідведення №02430/1-1-02 від 20.05.2003 року вартість послуг розраховується Постачальником щомісячно в залежності від об'ємів відведених стічних вод та на підставі тарифів на послуги з водовідведення, встановлених уповноваженими органами згідно з чинним законодавством України і величини рівня атмосферних опадів за даними Гідрометцентру України.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні дані Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо кількості опадів з уточненням їх виду за період жовтня 2016 року - серпня 2018 року за даними спостережень метеостанції Київ (а.с.29-51)

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо здійснення перерахунку наданих послуг з приймання додаткового об'єму стічних вод через приєднані мережі, виходячи із розрахунку кількості опадів у 2016-2018 роках за даними Центральної геофізичної лабораторії, оскільки умовами Додаткової угоди передбачено, що величина рівня атмосферних опадів розраховується за даними Гідрометцентру України. Крім того, при здійсненні розрахунку Відповідачем зазначено про загальну площу строку снігових/дощових вод 3,5 га, проте у заяві про укладення додаткової угоди Відповідачем зазначено загальну площу 9,5 га. (а.с.21)

Таким чином, Суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення №02430/1-1-02 від 20.05.2003 року у період з 01.11.2016 року по 30.09.2018 року Позивач надав Відповідачу послуги з приймання додаткового об'єму стічних вод через приєднані мережі на загальну суму 69 985 грн. 34 коп., а не на суму в розмірі 42 640 грн. 00 коп., як зазначав Відповідач.

Відповідно до п.3.5 Договору Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.

Додатковою угодою від 01.09.2011 року до Договору на послуги водопостачання та водовідведення №02430/1-1-02 від 20.05.2003 року передбачено, що оплата послуг здійснюється Абонентом на підставі розрахункового документа, який Постачальник направляє абоненту в електронному вигляді (дебетові повідомлення) або у паперовому вигляді (вимоги - доручення, рахунки тощо) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника щомісячно (в інших випадках один раз на квартал або рік) у п'ятиденний строк з дня направлення Постачальником розрахункового документа Абоненту або до банківської установи Абонента.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення №02430/1-1-02 від 20.05.2003 року Позивачем виставлено платіжні документи до банківських установ у період з 01.11.2016 р. по 30.09.2018 р., що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» №51/12-1013 від 29.10.2018 р., платіжними вимогами - дорученнями. (а.с.23-28,61-83)

Таким чином, заборгованість Державного підприємства «РАДІОВИМІРЮВАЧ» перед Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» за Договором на послуги водопостачання та водовідведення №02430/1-1-02 від 20.05.2003 року за період з 01.11.2016 року по 30.09.2018 року становить суму у розмірі 69 921 грн. 24 коп., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості Відповідача, наданим Позивачем. (а.с.19-20)

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Приватному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» в розмірі 69 921 грн. 24 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих послуг з приймання додаткового об'єму стічних вод через приєднані мережі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 69 921 грн. 24 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 13.11.2016 року по 30.09.2018 року у розмірі 1 891 грн. 47 коп. та інфляційні у розмірі 6 288 грн. 46 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати наданих послуг за Договором за загальний період прострочки з 13.11.2016 р. по 30.09.2018 р. у розмірі 1 891 грн. 47 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача за зобов'язаннями грудня 2016 року, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виставлення Постачальником розрахункового документа до банківської установи Абонента, а тому обов'язок по оплаті виникає не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним періодом. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 13.11.2016 р. по 30.09.2018 р. у розмірі 1 885 грн. 59 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період прострочки з 13.11.2016 р. по 30.09.2018 р. у розмірі 6 288 грн. 46 коп. підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача, а також невірно визначено початок перебігу прострочки Відповідача за зобов'язаннями грудня 2016 року. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні за загальний період прострочки з 13.11.2016 р. по 30.09.2018 р. у розмірі 5 898 грн. 26 коп.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 14.10.2017 р. по 30.09.2018 р. у розмірі 5 779 грн. 87 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг Абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період прострочки з 14.10.2017 р. по 30.09.2018 р. у розмірі 5 779 грн. 87 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача. Так, Суд зазначає, що при здійсненні розрахунку Позивачем невірно визначено початок перебігу прострочки Відповідача за кожний період, у зв'язку з чим невірно визначено закінчення нарахування пені відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 14.10.2017 р. по 30.09.2018 р. у розмірі 5 669 грн. 53 коп.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 6 992 грн. 12 коп. відповідно до п.4.1 Договору.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв'язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У пункті 4.1. Договору сторонами визначено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення Абонент сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми.

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Су, перевіривши розрахунок штрафу на підставі п.4.1 Договору у розмірі 6 992 грн. 12 коп., приходить до висновку, що вказана частина позовних вимог є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні докази оплати Відповідачем заборгованості за надані послуги.

Таким чином, з Державного підприємства «РАДІОВИМІРЮВАЧ» на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 69 921 грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 1 885 грн. 59 коп., інфляційні у розмірі 5 898 грн. 26 коп., пеня у розмірі 5 669 грн. 53 коп. та штраф у розмірі 6 992 грн. 12 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «РАДІОВИМІРЮВАЧ» (02660, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОЛЕКТОРНА, будинок 24/26, ідентифікаційний код юридичної особи 14308109) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м.Київ, ВУЛ.ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 1-А, ідентифікаційний код юридичної особи 03327664) заборгованість у розмірі 69 921 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять одна) грн. 24 (двадцять чотири) коп., 3% річних у розмірі 1 885 (одна тисяча вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 59 (п'ятдесят дев'ять) коп., інфляційні у розмірі 5 898 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 26 (двадцять шість) коп., пеню у розмірі 5 669 (п'ять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 53 (п'ятдесят три) коп., штраф у розмірі 6 992 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 12 (дванадцять) коп. та судовий збір у розмірі 1 752 (одна тисяча сімсот п'ятдесят дві) грн. 18 (вісімнадцять) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28 березня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин