Рішення № 80753229, 28.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.03.2019 р.

Справа № 910/17011/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАДЛЯ РУХУ"

до 1) Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія

"УКРТРАНС"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНС

СЕРВІС"

про стягнення 134 470,94 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАДЛЯ РУХУ" (далі – позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "УКРТРАНС" (далі – відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНС СЕРВІС" (далі – відповідач-2) про стягнення заборгованості за неналежним виконання відповідачем-1 Договору поставки товару від 10.02.2017 №120/6-п, забезпеченого порукою за Договором від 01.04.2017 № 136/6, укладеного з відповідачем -2 у розмірі 134 470,94 грн. солідарно.

Ухвалою від 26.12.2018 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАДЛЯ РУХУ" залишено без руху, зобов'язано позивача усунути недоліки позовної заяви.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАДЛЯ РУХУ" надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2019 р. відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

07.02.2019 р. до господарського суду міста Києва від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, в яких вони зазначали, що позов не підлягає задоволенню щодо стягнення з відповідача-2 заборгованості за договором поруки, оскільки, на їх думку, строк пред’явлення вказаних вимог сплив відповідно до статті 559 ЦК України.

20.02.2019 р. від позивача надійшла відповідь на вказані відзиви, в якій позивач зазначає щодо їх необґрунтованості з підстав положень пункту 3.1. договору поруки №136/6 від 01.04.2017 р., в якому зазначено, що порука видається на весь строк дії основного договору поставки (до 31.12.2020), у тому числі на строк пролонгації, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.02.2017 р. між відповідачем, як покупцем, та позивачем, як постачальником, був укладений договір поставки товару № 120/6-п (далі – договір).

За умовами пункту 1.1. договору постачальник зобов’язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного Договору.

Предметом постачання є автомобільні запасні частини, мастила, комплектуючі для транспортних засобів вітчизняного та імпортного виробництва, що надалі іменується – товар, найменування, асортимент та кількість якого зазначаються в Заявці Покупця, яка узгоджується між Сторонами за допомогою факсимільного зв’язку, або електронної пошти (пункт 1.2 Договору).

Згідно з п. 1.3 договору підтвердженням факту узгодження сторонами асортименту, кількості і ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній постачальника, яка після підписання її обома сторонами має юридичну силу специфікації і є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору найменування, асортимент, марка товару, одиниця виміру, кількість та ціна за одиницю товару вказуються у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною даного договору.

Ціни на товар у постачальника встановлюються у гривнях і фіксуються в рахунку-фактурі на дату виставлення рахунку-фактури на кожну окрему партію товару (пункт 3.1 договору).

Пунктом 3.4. договору, з урахуванням додаткової угоди до нього від 09.03.2017 № 1, передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється на умовах відстрочки платежу на строк вказаний у видатковій накладній, згідно з якою був поставлений товар. У випадку, якщо у видатковій накладній на товар не вказано кількість днів відстрочки платежу, строк оплати поставленого товару не може перевищувати 30-ти календарних днів з моменту поставки.

Пунктом 4.1 договору, зокрема, передбачено, що відповідно узгодженої заявки постачальник здійснює поставку товару покупцеві на підставі видаткової накладної.

Поставка товару здійснюється на умовах EXW (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс-2010) склад постачальника провулок Бородянський, 3, м. Київ, 03680 (пункт 4.2. договору).

Відповідно до пункту 9.2 договору він діє до 31.12.2020 включно, а в частині не проведених взаєморозрахунків до моменту проведення остаточних розрахунків між сторонами.

01.04.2017 на забезпечення виконання відповідачем-1 зобов’язань за договором поставки, позивач, як кредитор, уклав з відповідачем-2, як поручителем, договір поруки 01.04.2017 №136/6, відповідно до умов якого, поручитель зобов’язується відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання зобов’язань за договором поставки в тому ж об’ємі як і боржник, включаючи повернення суми основного боргу та виплати штрафних санкцій на день розрахунків.

Також пунктом 3.1 договору поруки його сторони узгодили, що порука видається на весь строк дії основного договору поставки, у тому числі на строк пролонгації, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

На виконання укладеного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 139 687, 08 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме: від 24.04.2017 № 1424/6 (термін сплати до 23.06.2017), від 25.04.2017 № 1442/6 (термін сплати до 24.06.2017), від 26.04.2017 № 1471/6 (термін сплати до 25.06.2017), від 26.04.2017 № 1480/6 (термін сплати до 25.06.2017), які складені та підписані представниками обох сторін.

Як зазначає позивач та не заперечують відповідачі, оплату вартості отриманого товару за вказаними видатковими накладними відповідачем-1 здійснено частково на суму у розмірі 5 216, 14 грн., у зв’язку з чим перед позивачем у відповідача-1 станом на 24-26 квітня 2017 року виникла заборгованість 134 470,94 грн. як оплату поставленого товару.

З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідачів з відповідними претензіями від 18.10.2018 №№ 88, 90 про сплату заборгованості за поставлений товар, водночас відповіді не отримав.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується заява, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. (частина перша статті 265 Господарського кодексу України).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не здійснено повну оплату товару, поставлену згідно згаданих видаткових накладних, в яких узгоджено строк оплати.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що строк виконання обов’язку зі сплати поставленого товару сплив, сума заборгованості відповідача-1 у розмірі 134 470,94 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, та не спростована відповідачами, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача-1 вказаної суми боргу.

Щодо позовних вимог до відповідача-2, суд зазначає наступне.

01.04.2017 р. між позивачем (ТОВ "ЗАДЛЯ РУХУ"), як кредитором, та відповідачем-2 (ТОВ "УКРТРАНС СЕРВІС"), як поручителем, укладено договір поруки №136/6, за умовами якого ТОВ "УКРТРАНС СЕРВІС" поручається перед кредитором за виконання обов’язку Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "УКРТРАНС" (боржник) щодо оплати вартості товару, поставленого за Договором поставки товару від 10.02.2017 №120/6-п (п. 1.1. договору поруки).

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 Кодексу, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 555 ЦК України передбачено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Відповідачі у відзивах зазначають про відсутність підстав для стягнення з відповідача-2 заборгованості за договором поруки, оскільки строк пред’явлення вказаних вимог сплив, відповідно до статті 559 ЦК України.

Згідно зі ст. 559 Кодексу, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до п. 3.1. договору поруки №136/6 від 01.04.2017 р., порука видається на весь строк дії основного договору, у тому числі на строк пролонгації, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Пунктом 9.2. договору поставки №120/6-п від 10.02.2017 р. передбачено, що договір діє до 31.12.2020 р.

Таким чином, суд встановив необґрунтованість доводів відповідачів про припинення поруки, та дійшов висновку про задоволення вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів 134 470,94 грн. заборгованості.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 134 470,94 грн. заборгованості доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачами, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "УКРТРАНС" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 83-А; код ЄДРПОУ 22890514) та Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНС СЕРВІС" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 25; код ЄДРПОУ 41249837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАДЛЯ РУХУ" (37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. І. Франка, 1; код ЄДРПОУ 30568711) 134 470 (сто тридцять чотири тисячі чотириста сімдесят) грн. 94 коп. заборгованості.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "УКРТРАНС" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 83-А; код ЄДРПОУ 22890514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАДЛЯ РУХУ" (37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. І. Франка, 1; код ЄДРПОУ 30568711) 1008 (одну тисячу вісім) грн. 50 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНС СЕРВІС" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 25; код ЄДРПОУ 41249837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАДЛЯ РУХУ" (37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. І. Франка, 1; код ЄДРПОУ 30568711) 1008 (одну тисячу вісім) грн. 50 коп. судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня постановлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.І. Зеленіна