Рішення № 8075062, 09.02.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.2010                                                             Справа № 12/8

за позовом приватного підприємства спеціалізованого ремонтно –будівельного управління „Закарпатліфтмонтаж”, м. Ужгород

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого ремонтно –будівельного підприємства „Б. К. Верховина”, м. Мукачево

про стягнення заборгованості в сумі 13996,82 (в т.ч. 9762,94 грн. –основного боргу; 585,77 грн. –3 % річних та 3648,11 грн. –інфляційних збитків).

Суддя Тисянчин В. М.

          Представники:

Від позивача –Остапова С. Ю., (представник за дорученням № 10 від 20.01.2010 року)

Від відповідача –не з’явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов приватним підприємством спеціалізованого ремонтно –будівельного управління „Закарпатліфтмонтаж”, м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого ремонтно –будівельного підприємства „Б. К. Верховина”, м. Мукачево про стягнення заборгованості в сумі 13996,82 (в т.ч. 9762,94 грн. –основного боргу; 585,77 грн. –3 % річних та 3648,11 грн. –інфляційних збитків).

          Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

          Представник позивач надала суду письмовий, розширений розрахунок позовних вимог, витяг з ЄДРПОУ підприємства –відповідача в підтвердження його діяльності та підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/8

від 09.02.2010 року

          Судом здійснені заходи щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій, чим виконано підпункти 4, 5 пункту 3.5.1 та 3.5.11 „Інструкції з діловодства щодо порядку направлення учасникам процесу процесуальних документів та оформлення відмітки про їх відправку” від 10.12.2002 року № 75 (Інформаційний лист ВГСУ від 02.06.2006 року № 01-8/12/28).

Якщо фізична особа –учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю фізичну особу (Інформаційний лист ВГСУ від 18.03.2008 року № 01-8/164 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України”).

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому засіданні.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні – завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб’єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 9762,94 грн. –основного боргу щодо оплати за виконані, згідно договору № 5 від 01.10.2007 року, роботи по реконструкції лікарняного ліфта, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- кошторисом на реконструкцію лікарняного ліфта;

- актами прийомки виконаних робіт за грудень 2007 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/8

від 09.02.2010 року

зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є виконання робіт по реконструкції лікарняного ліфта (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість виконаних робіт по реконструкції лікарняного ліфта є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду, підрядчик зобов’язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% –річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 585,77 грн. –3% річних та 3648,11 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб’єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/8

від 09.02.2010 року

обов’язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або

відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При

цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК

України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого ремонтно –будівельного підприємства „Б. К. Верховина” (м. Мукачево, вул. Миру, 19; код 34433916) на користь приватного підприємства спеціалізованого ремонтно –будівельного управління „Закарпатліфтмонтаж” (м. Ужгород, вул. Польова, 4; код 35335467) суму 9762,94 (дев’ять тисяч сімсот шістдесят дві грн. 94 коп.) –основного борг; 585,77 (п’ятсот вісімдесят п’ять грн. 77 коп.) –3 % річних; 3648,11 (три тисячі шістсот сорок вісім грн. 11 коп.) –інфляційних збитків та 139,97 (сто тридцять дев’ять грн. 97 коп.) –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.