Рішення № 80747467, 21.03.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

21.03.2019 ЄУН № 333/6142/18

Провадження № 2/337/692/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

за участю секретаря Побережної О.В.

розглянувши у м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Комунарського районного суду з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № SAMD03000117576576 від 05.11.2013 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 26,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку з порушеннями зобов’язань за кредитним договором, відповідач станом на 31.07.2018 року має заборгованість у сумі 40388 грн. 86 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 12761 грн. 75 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 25227 грн. 64 коп., штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн., штрафу (процентна складова) в сумі 1899 грн. 47 коп.

Позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 14.11.2019 року справа передана до Хортицького районного суду м.Запоріжжя за підсудністю.

Ухвалою судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 14.12.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з викликом сторін у судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Як вбачається з довідки Департаменту реєстраційних послуг від 08.11.2018 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 47), саме за цією адресою відповідач повідомлявся про розгляд справи (а.с.59, 64).

Рекомендовані листи відповідачем не отримані та вони повернуті суду з відміткою поштового відділення зв’язку «За закінченням строку зберігання».

Відповідно до ст. 130 ч.9 ЦПК України, у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Згідно вимог ст. 131 ч.1 ЦПК України, учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Крім того, відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене 07.02.2019 року.

Судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про наявність справи у суді, але вони результатів не дали.

Відповідно до ст. 280 ч.1 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ОСОБА_2 Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача, шляхом постановлення заочного рішення.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що відповідач не з'явився до суду без поважних причин, відзив на позовну заяву суду не надав, тому, при відсутності заперечень зі сторони представника позивача, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено кредитний договір № SAMD03000117576576 від 05.11.2013 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 26,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У порушення умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв’язку з чим станом на 31.07.2018 року має заборгованість у сумі 40388 грн. 86 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 12761 грн. 75 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 25227 грн. 64 коп., штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн., штрафу (процентна складова) в сумі 1899 грн. 47 коп. (а.с. 6-7).

Відповідно до п. 2.1.1.2.3 та п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Укладаючи правочин ОСОБА_1 був ознайомлений з усіма його положеннями, в тому числі і з вищезазначеним пунктом, про що засвідчив своїм підписом.

Згідно п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктами 2.1.1.3.5 та 1.1.3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку. У разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення ОСОБА_3 має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим Договором.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 Правил користування платіжною карткою, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.

Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених законом, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, взяті на себе обов’язки відповідач належним чином не виконував у зв’язку з чим, має заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а тому, суд вважає позовні вимоги позивача у частині стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві гроші у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, встановленому договором.

Крім цього, відповідно до вимог ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Оскільки кредитні кошти відповідачем до цього часу не повернуті, тобто, виконання зобов'язання не відбулось, банком у відповідності до положень чинного цивільного законодавства та умов договору нараховані відсотки за користування грошима на час звернення до суду.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону припинення дії договору, він автоматично лонгирується на той самий строк.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Приватбанк» заборгованість у сумі 40388 грн. 86 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати, які пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.3, 6, 11, 15, 16, 526, 530,610, 627, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1) який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (рахунок №29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість станом на 31.07.2018 року за кредитним договором № SAMD03000117576576 від 05.11.2013 року, в загальній сумі 40388 грн. 86 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 12761 грн. 75 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 25227 грн. 64 коп., штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн., штрафу (процентна складова) в сумі 1899 грн. 47 коп., а також судові витрати у розмірі 1762 грн., всього 42150 грн. 86 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Г.Є. Гнатик