Ухвала суду № 80747083, 27.03.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 27.03.2019

Справа № 320/2390/19

Провадження 1-кс/320/1672/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«27» березня 2019 року слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Фомін В.А., за участі секретаря – Захарової І.В., слідчого – П’ятецького М.А., прокурора – Богун Н.О., підозрюваного – ОСОБА_1, розглянувши в кримінальному провадженні № 12019080140000628 клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2, погоджене з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, не одруженому, не працюючому, який має середню-спеціальну освіту, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, та проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимому:

- 06.09.2018 Мелітопольський міськрайонним судом по ч.1 ст. 185., ч 2. cт. 185 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140000628 від 05 березня 2019 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1, 02.03.2019, приблизно о 15 годині 00 хвилин, знаходячись біля території ТОВ «Ізатекс-Індастрі» розташованого за адресою: м. Мелітополь, вул. Д.Донцова 15, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_4, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, перелізли через огорожу на охоронювану територію ТОВ «Ізатекс-Індастрі», що є сховищем, де, шляхом вільного доступу, проникли до непридатної до експлуатації будівлі, розташованої на території вищевказаного підприємства, де таємно викрали майно, яке перебуває на балансі ТОВ «Ізатекс-Індастрі», а саме: металеву драбину на 12 сходів висотою 3.5 метри та завширшки 75 сантиметрів, вартість якої складає 1200 гривень, чим завдали вищевказаному підприємству майнову шкоду на вказану суму.

Вказане кримінальне правопорушення (злочин) зареєстровано у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12019080140000698 від 12 березня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та об’єднано з кримінальним провадженням №12019080140000628 зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 05.03.2019 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3. ст.185 КК України.

22 березня 2019 року, о 16 годині 50 хвилин ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Вина підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами: протокол огляду місця події від 12.03.2019 року; протокол огляду предмета від 13.03.2019 року; постанова про визнання речового доказу від 13.03.2019 року (металева драбина викрадена з території підприємства ТОВ «Ізатекс- Індастрі»; протокол допиту представника потерпілого ОСОБА_5 від 19.03.2019 року; протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 19.03.2019 року; протокол пред’явлення для впізнання за фотознімками від 19.03.2019 року, за участю свідка ОСОБА_6; протокол пред’явлення для впізнання за фотознімками від 19.03.2019 року, за участю свідка ОСОБА_6; протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_6 від 20.03.2019 року; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 19.03.2019 року; протокол пред’явлення для впізнання за фотознімками від 19.03.2019 року, за участю свідка ОСОБА_7; протокол додаткового допиту представника потерпілого ОСОБА_5 від 20.03.2019 року; повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 22.03.2019 року; повідомлення про нову підозру ОСОБА_8; протокол проведення слідчого експерименту за участю підозрюваних ОСОБА_8 та ОСОБА_1 від 23.03.2019 року.

Оскільки ОСОБА_1 підозрюється у таємному викрадені чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у сховище, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочині), передбаченому ч.3 ст.185 КК України за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 6 років, раніше судимий, вчинив інкримінований злочин перебуваючи на іспитовому строку (вирок Мелітопольського міськрайонного суду за ч.1 ст. 185., ч 2. cт. 185 КК України від 06.09.2018 до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців), слідчий вважає, що є достатні підстави вважати, що підозрюваний, на шлях виправлення не став, постійного джерела доходів не має, може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення та з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню.

Таким чином, слідчий вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно з п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років;

Так, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 К України, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 6 років.

Слідчий зазначає, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав: при обранні особистого зобов’язання та домашнього арешту підозрюваний зобов’язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Оскільки підозрюваний, як було зазначено вище, фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5, а зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_6, (гуртожиток), на даний момент в якому підозрюваний не проживає, вважаю, що даний запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки, а посилить ризик того, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню; особи, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання підозрюваним обов’язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні. Відсутність таких осіб, а також те, що підозрюваний не працює та не має постійного джерела доходу, унеможливлює застосування відносно нього запобіжних заходів у вигляді особистої поруки та застави.

Викладене свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, при застосуванні до підозрюваного більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому слідчий просить обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні підтримали зазначене клопотання у повному обсязі.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні просив не обирати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а обрати більш м’який запобіжний захід.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст. 183, 331 КПК України, суд приходить до наступного висновку.

На стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з’явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув’язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв’язки та будь-які інші зв’язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_1 переховуватися від слідства та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років.

Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України.

Як слідує з наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у сховище, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно.

Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, є особою без стійких соціальних зв’язків, скоїв злочин в період іспитового строку, тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду, продовжити вчинювати інші кримінальні правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти вказаним ризикам неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м’якого, ніж тримання під вартою.

Згідно п. 60 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 р. у справі “Смирнов проти Росії” (заяви № 46133/99 і 48183/99) одна тільки тяжкість ризику ухилення обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням ряду інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначній мірі, яка не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті може враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він відчуває судове переслідування.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, слідчий суддя дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що він офіційно не працює, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2, погоджене з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 27 березня 2019 року з 16 години 00 хвилин.

Строк дії ухвали до 26 травня 2019 року до 16 години 00 хвилин включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 76 840 (сімдесят шість тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області: № рахунку 37319085001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, Код ЄДРПОУ 26316700, Код МФО 820172, призначення платежу обов'язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, номер справи, ПІБ підозрюваного.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та Начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали буде оголошений 27 березня 2019 року о 17 годині 00 хвилин.

Слідчий суддя: В.А. Фомін