Рішення № 80746605, 14.03.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/7235/18

Провадження № 2-а/333/30/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піх Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Бобко О.В., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунарського районного відділу у місті Запоріжжі УДМС України в Запорізької області про визнання протиправними рішення та дій суб’єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Комунарського районного відділу у місті Запоріжжі УДМС України в Запорізької області про визнання протиправними рішення та дій суб’єкта владних повноважень.

В обґрунтування позову зазначив, що Рішення №15, відповідно до змісту, прийняте Відповідачем на підставі ст. 26 Закону України №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі по тексту - Закон №3773-VI), який безпосередньо і визначає загальні питання правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядку їх в'їзду в Україну та виїзду з України.

Зокрема, у Рішенні №15 Відповідач чітко резулював підстави прийняття ним цього рішення, а саме: «Громадянин ОСОБА_5 Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, своїми діями порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме ухилився від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування. Таким чином, прийняття рішення про примусове повернення його за межі України є таким, що у повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства України».

Крім цього, першим пунктом резолютивної частини Рішення №15, відповідно до змісту, прийнятим Відповідачем на підставі ст. 26 Закону №3773-VI, було примусове повернення Позивача до країни походження і б третьої країни.

Відповідач же під час прийняття Рішення №15 цілком однобоко використовує приписи частини 1 статті 26 Закону №3773-VI як імперативну норму щодо свого обов’язку а не права прийняття вказаного рішення, не бере до уваги докази та об’єктивні обставини справи, чим прямо та грубо порушує права Позивача. Жодної умови, яка визначена нормою частини 1 статті 26 Закону № 3737-VI та яка б вказувала на обов’язковість та крайню необхідність прийняття такого рішення Відповідачем об’єктивно не існує.

Посилаючись в Рішенні № 15 на те, що Позивач «своїми діями порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме ухилився від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування» Відповідачем взагалі не вказано яку саме норму законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства було порушено діями Позивача, та жодним чином не зазначено як саме Позивач ухилився від виїзду з України, що також не відповідає дійсності.

Відповідно до змісту Рішення № 15 вбачається, що «станом на 13.12.2018 громадянин ОСОБА_5 Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на території України більше ніж 90 днів протягом 180-денного періоду, тобто з порушенням строку перебування встановленого законодавством України для іноземних громадян.

Так, наприкінці листопада 2018 року Позивач самостійно та за власною ініціативою звернувся до посадової особи Відповідача - головного спеціаліста Комунарського РВ у м.Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області ОСОБА_3 (далі по тексту - головний спеціаліст), з питання щодо подальшого перебування на території України.

Однак, головний спеціаліст пояснила, що на даний момент не може розглянути питання подальшого перебування Позивача в Україні у зв’язку з тим, що вона готується до перевірки її службової діяльності спеціальною відомчою комісією. Тому головний спеціаліст записала номер телефону Позивача та пообіцяла передзвонити після того, як закінчиться перевірка. Не дочекавшись телефонного дзвінка Позивач знову самостійно прийшов на прийом до головного спеціаліста 13.02.2018 року. При цьому, головний спеціаліст, не роз’яснивши права та обов’язки Позивача, зокрема право на залучення фахівця у галузі права та право на залучення перекладача, не роз’яснивши те, що дії Позивача порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, склала протокол про адміністративне правопорушення №ПР МЗП 138015 від 13.12.12018, на підставі якого одразу ж винесла відповідну постанову ПН МЗП 138015 від 13.12.2018 про накладення на Позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривень.

При цьому, в порушення вимог КУпАП щодо порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення, розгляду справи та винесення відповідної постанови про накладення адміністративного стягнення на особу, головним спеціалістом не було ознайомлено Позивача ані з протоколом, ані з постановою. Замість цього, головний спеціаліст одразу надала Позивачеві реквізити для сплати вказаного штрафу, за якими він на її вимогу мав негайно сплатити цей штраф, що також жодним чином не передбачено КУпАП.

Позивач, виконуючи вимоги посадової особи як законослухняна особа, негайно протягом години (о 12год.04хв.) сплатив зазначений адміністративний штраф за наданою йому квитанцією та в той же день надав квитанцію про сплату №24 від 13.12.2018 головному спеціалісту, яка, у свою чергу, без будь-яких пояснень та роз’яснень встановлених прав і обов’язків надала Позивачеві протокол про адміністративне правопорушення ПР МЗП 138015, Постанову про накладання адміністративного стягнення серії ПР МЗП 13 8015 та Рішення №15, також прийняте без його участі та відома, для підпису.

На вимогу головного спеціаліста Позивач лише проставив свої підписи у відповідних графах зазначених процесуальних документів, які йому було вказано безпосередньо головним спеціалістом. Після цього, головний спеціаліст продиктувала російською мовою текст, який Позивач записав власноруч у вказаному протоколі, постанові та рішенні. При цьому, все спілкування між ними проходило виключно російською мовою, адже Позивач жодним чином не розуміє українську мову навіть на побутовому рівні, не кажучи вже про ділове мовлення.

Позивач, у свою чергу, не розуміючи що в дійсності діється, вважав, що йому оформлюють продовження строку перебування в Україні, за чим він черговий раз і власне звернувся, і що дії головного спеціаліста є цілком правомірними, а сплачений ним штраф є необхідним та таким, який передбачено законодавством України. Про те, що головним спеціалістом здійснюються неправомірні дії у відношенні Позивача з грубим порушенням встановленого порядку та його прав, останній зрозумів лише тоді, коли йому було повернуто його паспортний документ, в якому він побачив відмітку про заборону в’їзду в Україну строком на 3 роки.

При цьому, Відповідачем також порушені вимоги Наказу Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150. А саме: відповідно до приписів пункту 2 розділу II «Рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис».

Відповідачем не було оголошено Рішення № 15. Позивачеві не було роз’яснено та не надано право на залучення до розгляду оскаржуваного рішення перекладача. Позивач знає лише рідну та російську мови. В усній формі Відповідач спілкувався російською мовою. Записи в документах, які Позивач робив під диктовку Відповідача також здійсненні російською мовою. Зміст Рішення № 15, яке викладене українською мовою не зрозуміло Позивачеві. Відповідачем не роз’яснено та не надано право Позивачеві скористатися послугами законного представника - фахівця у галузі права та перекладача.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги на підставах, викладених в позові, просили позов задовольнити. Крім цього, в судовому засіданні позивач зазначив, що розуміє російську та українську мови дуже погано, читати та писати української взагалі не може.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали в повному обсязі. Свої заперечення надали у відзиві на позов. Крім цього, представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердили обставини, що позивач не мав перекладача та представника - фахівця у галузі права, оскільки відмовився від їх послуг.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що Рішенням №15 від 13.12.2018 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, вирішено примусово повернути громадянина ОСОБА_6 ОСОБА_5 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 до країни походження та заборонено йому в’їзд в Україну строком на три роки.

Крім цього, судом встановлено, що Рішення №15 позивачеві не оголошувалося і не роз’яснено та не надано право Позивачеві скористатися послугами законного представника - фахівця у галузі права та перекладача.

Відповідно до вимог Наказу Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150. А саме: відповідно до приписів пункту 2 розділу II «Рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис».

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем не спростовані пояснення позивача, відповідач не довів належними в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи позивача, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 77, 241, 250, 246, 255, 263, 268, 286, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунарського районного відділу у місті Запоріжжі УДМС України в Запорізької області про визнання протиправними рішення та дій суб’єкта владних повноважень - задовольнити.

Скасувати Рішення №15 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, прийняте 13 грудня 2018 року Комунарським РВ м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області, яким вирішено примусово повернути громадянина ОСОБА_6 ОСОБА_5 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 до країни походження та заборонити йому в’їзд в Україну строком на три роки.

Рішення може бути оскаржена до Третього адміністративного апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Ю.Р. Піх