Постанова № 80745606, 26.03.2019, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 300/195/19

26.03.2019 смт Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі: головуючої судді Софілканич О.А., з участю секретаря судового засідання Балецького С.М., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора поліції 1 батальйону, 2 роти УПП у Закарпатській області Шимон Сергія Івановича, управління патрульної поліції у м.Ужгороді та Мукачеві Закарпатської області про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ №924397 від 16.02.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому посилалася на те, що інспектором поліції Шимон С.І. 16.02.2019 було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача було накладено стягнення за невиконання вимог п.п.31.4.3 а та 2.1 ґ ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП.

Вважає постанову незаконною, оскільки відповідачем при винесенні постанови порушено вимоги ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою, з врахуванням Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-11/2015 від 26.05.2015, регламентовано, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Вважає, що справу про адміністративне правопорушення належало розглядати за місцезнаходженням управління патрульної поліції у м.Ужгороді та Мукачеві Закарпатської області.

В судове засідання позивач не з'явилася, про час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином, завчасно подала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду були повідомлені своєчасно в належний спосіб. Відзиву на позовну заяву не подано та не повідомлено суд про наявність поважних причин його ненадання. У зв'язку з цим відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 229 КАС України у зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, проводити розгляд справи по суті, на підставі наявних доказів та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Так, порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Оцінюючи доводи позивача стосовно правомірності зкпинки її транспортного засобу та винесення оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України "Про національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв, тощо.

Частинною 3 вказаної статті визначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Отже, вимозі працівника поліції щодо пред'явлення для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов'язково має передувати порушення водієм ПДР, скоєння дорожньо-транспортної пригоди або інші підстави, передбачені вищезазначеною статтею Закону.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.03.2019 року № 686/11314/17.

Постановою серії ЕАВ №924397 від 16.02.2019 року (а.с. 6), винесеною інспектором 1 батальйону 2 роти УПП у Закарпатській області Шимон С.І. на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за те, що остання, керуючи автомобілем "Mercedes- Benz A-170", номерний знак НОМЕР_1 у м.Мукачево по вул.Матросова з несправною правою фарою ближнього світла та не мала при собі діючого полісу обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних засобів, чим порушила п.31.4.3.а та п.2.1 ґ Правил дорожнього руху, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, крім інших відомостей, опис обставин, установлених під час розгляду справи. Суд констатує, що оскаржувана постанова не містить викладу фактичних обставин справи та посилання на докази, в їх підтвердження.

Інших доказів, на підтвердження порушення позивачкою Правил дорожнього руху, які б слугували підставою для її зупинки, та вдповідно, притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП- суду не надано.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення.

При цьому, суд відхиляє твердження позивача щодо порушення відповідачем ст.258 КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови з огляду на таке. Зі змісту ч. 2 і 4 ст. 258 КУпАП слідує, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції - протокол у справі про адміністративне правопорушення не складається, а уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Тобто законодавцем передбачено скорочене провадження по розгляду вказаної категорії справ. З абзацу третього п. 2.3. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 слідує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення, у випадках прямо передбачених законом не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В зв'язку з викладеним, враховуючи, що суду не надано будь яких доказів, які б зафіксували та підтвердили факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 77, 242-246, 286, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Інспектора поліції 1 батальйону, 2 роти УПП у Закарпатській області Шимон Сергія Івановича, управління патрульної поліції у м.Ужгороді та Мукачеві Закарпатської області про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ №924397 від 16.02.2019 року- задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ №924397 від 16.02.2019 року, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Софілканич О. А.