Рішення № 80745121, 22.03.2019, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа 237/1752/18

Номер провадження 2/237/120/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.19 м. Курахове

Мар'їнський районний суд Донецької області у складі

головуючого судді Медведського М.Д.,

при секретарі Махно Ю.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4,

представника третьої особи Мироненко І.В.,

представника третьої особи Светюхи К.В.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, третя особа: Служба у справах дітей Мар'їнської районної державної адміністрації, Мар'їнський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітніми дітьми та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітніми дітьми та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 2003 року відповідач ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з її донькою ОСОБА_8, який було розірвано 2011 року. Від шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мають двох сумісних дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_9. Рішенням суду від 01.11.2017 року ОСОБА_8 було позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_10. Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_7 фактично покинув двох своїх малолітніх дітей, оскільки вихованням та їх утриманням не займається, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умови для отримання освіти, аліменти не сплачує. З 2011 року по теперішній час мешкає окремо від дітей з другою жінкою. Крім того, позивач звертає увагу суду, що вона та ОСОБА_11 призначені опікунами відносно третього самого меншого онука ОСОБА_12.

Ухвалою суду від 14 травня 2018 року по справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

23 листопада 2018 року відповідачем було подано пояснення на позовну заяву в якому відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки позивачем у позовній заяві не доведено жодного доказу, який би свідчив про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо своїх малолітніх дітей та про те, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками. Відповідач вважає, що твердження позивача про те, що він не виконує свої батьківські обов'язки та не піклується про своїх дітей не відповідає дійсності, оскільки, після розірвання шлюбу у 2011 році він постійно спілкувався з дітьми, відвідував їх, ввозив на відпочинок, купував необхідні речі, іграшки і ні яким чином не нехтував і не нехтує своїми батьківськими обов'язками, знає які здібності притаманні його дітям та чим вони цікавляться. В 2015 році його малолітні діти мешкали разом як з ним, так і з матір'ю та бабусею у АДРЕСА_1. Також, відповідач вказує, що ним сплачувались аліменти у розмірі 1/3 з усіх видів доходів згідно виконавчого листа 2/1875/09 виданого Мар'їнським районним судом Донецької області та, окрім примусового стягнення з нього аліментів, він також добровільно надавав і надає грошові кошти дітям. Крім того, відповідач вказує, що він ніколи не притягувався до будь-якої відповідальності за невиконання своїх батьківських обов'язків.

Ухвалою суду від 23 травня 2018 року було закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, що наведені в позовній заяві.

Позивач ОСОБА_1 допитана в судовому засіданні в порядку допита свідка під присягою пояснила, що діти мешкали з нею з 2011 року. Після війни вона з дітьми переїхала до АДРЕСА_1 внаслідок бойових дій. Протягом всього часу відповідач не цікавився особистим життям дітей, матеріальної допомоги не надавав. Раніше діти на вихідних їздили в гості до батька, але повертались знервованими та засмученими, але останнім часом діти не хочуть їздити до батька взагалі. Влітку 2018 року ОСОБА_9 мешкав у батька постійно та почав ходити до Максиміл'янівської школи, але в вересні ОСОБА_9 зателефонував позивачу та попросив його забрати, оскільки йому не подобається мешкати з батьком, плакав. Позивач забрала ОСОБА_9 жити знову до себе, після чого ОСОБА_9 не хоче спілкуватись з батьком.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнали, просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач пояснив, що в нього добрі стосунки з дітьми, його цікавить їх життя та розвиток, він і надалі хоче бути їх батьком.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що працює шкільним психологом в школі, де навчаються ОСОБА_9 та ОСОБА_3. Пояснила, що батько не приймає участі у шкільному житті ОСОБА_9 та ОСОБА_3. Всіма шкільними питаннями займається бабуся ОСОБА_1, але в останній час, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 після початку судового процесу поводяться скритно, про батька розмовляти не хочуть. Свідок зміг загадати один випадок, коли члени батьківського комітету зв'язались з відповідачем щодо грошових внесків, а відповідач сплатив необхідну суму грошових коштів. Щодо особистого життя дітей свідку нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що є класним керівником ОСОБА_3, пояснила, що батько не приймає участі у шкільному житті ОСОБА_9 та ОСОБА_3. Всіма шкільними питаннями займається бабуся ОСОБА_1, з якою діти тривалий час мешкають. ОСОБА_1 повністю забезпечує дітей всіх необхідним для навчання дітей.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що з 2014 року разом і дітьми та ОСОБА_1 мешкає в АДРЕСА_1. Свідок разом з дружиною повністю забезпечують дітей матеріально, займаються їх вихованням та розвитком. За останні 4 роки відповідач не турбується дітьми, матеріальної допомоги не надає. В той же час, свідок визнав, що діти з певною регулярністю їздили до батька в гості.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що є матір'ю ОСОБА_9 та ОСОБА_3 від спільного шлюбу з відповідачем. Після припинення фактичних шлюбних відносин, відповідач дітьми не цікавився, їх вихованням та розвитком не займався. Аліменти сплачував лише за рішенням суду, додаткової допомоги не надавав. З 2014 року діти фактично мешкають у її матері - ОСОБА_1, оскільки свідок самостійно виконувати батьківські обов'язки не здатна, за що її у 2017 році позбавили батьківських прав щодо всіх її дітей.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що є батьком відповідача та дідом ОСОБА_9 та ОСОБА_3. Підтвердив, що діти залишились мешкати у ОСОБА_1 з 2011 року. Свідок пояснив, що ОСОБА_9 та ОСОБА_3 регулярно приїздили в гості до нього та його дружини, а відповідач мешкає в сусідньому будинку. ОСОБА_9 та ОСОБА_3 коли приїздили грались на вулиці, грались з іншими дітьми, проводили час за їх бажанням. Відповідач завжди допомагав грошима, речами дітям, але останнім часом діти не хочуть спілкуватись з відповідачем. На думку свідка, дітей налаштовує негативно до родини ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що є дружиною ОСОБА_3. Підтвердила, що діти залишились мешкати у ОСОБА_1 з 2011 року. Свідок пояснив, що ОСОБА_9 та ОСОБА_3 регулярно приїздили в гості до неї та її чоловіка, а відповідач мешкає в сусідньому будинку зі своєю родиною - дружиною та двома іншими дітьми. ОСОБА_9 та ОСОБА_3 коли приїздили грались на вулиці, грались з іншими дітьми, проводили час за їх бажанням. Відповідач завжди допомагав грошима, речами дітям, але останнім часом діти не хочуть спілкуватись з відповідачем. На думку свідка, дітей налаштовує негативно до родини ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_17 пояснила в судовому засіданні, що є цивільної дружиною відповідача, мешкає з ним разом, мають на вихованні спільну дитину, та дитину свідка від попереднього шлюбу. Свідку відомо, що у відповідача є сини - ОСОБА_9 та ОСОБА_3 від попереднього шлюбу, які раніше до 2018 року регулярно приїздили до батьків відповідача, відповідач особисто привозив дітей, діти були задоволені часом перебування, ОСОБА_7 займався з дітьми спортом, читав, їздили на велосипеді, але шкільними уроками займалась з дітьми лише ОСОБА_1. Коли дітей забирали від ОСОБА_1 діти були брудні, неохайні. Відносини погіршились з початку 2018 року після початку судового спору щодо позбавлення батьківських прав.

Свідок ОСОБА_18 пояснила в судовому засіданні, що є сусідкою родини ОСОБА_3. Регулярно бачила, що ОСОБА_9 та ОСОБА_3 приїздили в гості до ОСОБА_3. Свідок пояснила, що також має маленьких онуків, з якими ОСОБА_9 та ОСОБА_3 підтримували дружні стосунки, коли діти приїздили до ОСОБА_3, на думку свідка нормальне спілкування у відповідача з дітьми було до осені 2018 року, жодних проблем не відбувалось.

Допитаний в судовому засіданні за участі двох психологів, представника служби у справах дітей в порядку ст. 232 ЦПК України, малолітній свідок ОСОБА_3 пояснив, що мешкати у батька йому не подобається. Батько регулярно привозив їх в гості до дідуся та бабусі - ОСОБА_15, ОСОБА_16, де він з братом мешкали, а в будинку батька не мешкали. Протягом таких перебувань батько змушував його з братом працювати на городі, міг ображати словами або вдарити, інколи примушував вживати алкогольні напої. Вцілому пояснив, що мешкати у батька не хоче, не подобається, вважає, що необхідно позбавити батька батьківських прав, оскільки в іншому випадку батько його забере, але свідок хоче й далі мешкати з бабусею.

Допитаний в судовому засіданні за участі двох психологів, представника служби у справах дітей в порядку ст. 232 ЦПК України, малолітній свідок ОСОБА_9 пояснив, що мешкати у батька йому не подобається. Батько регулярно привозив їх в гості до дідуся та бабусі - ОСОБА_15, ОСОБА_16, де він з братом мешкали, а в будинку батька не мешкали. Протягом таких перебувань батько змушував його з братом працювати на городі, міг ображати словами або вдарити, інколи примушував вживати алкогольні напої. Вцілому пояснив, що мешкати у батька не хоче, не подобається, вважає, що необхідно позбавити батька батьківських прав, оскільки в іншому випадку батько його забере, але свідок хоче й далі мешкати з бабусею. Підтвердив, що в вересні зателефонував бабусі ОСОБА_1 щоб вона його забрала до себе.

Заслухавши доводи та пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази з точки зору їх допустимості, належності, достовірності, кожен окремо та у сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог частин 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 05 лютого 2015 року ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився ОСОБА_3, батьками вказано: ОСОБА_7 та ОСОБА_19 (а.с. 10).

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 05 лютого 2015 року ІНФОРМАЦІЯ_2 року народився ОСОБА_9, батьками вказано: ОСОБА_7 та ОСОБА_19 (а.с. 11).

Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 01 листопада 2017 року ОСОБА_8 було позбавлено батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 6-7).

Згідно довідки про склад сім'ї від 26 лютого 2018 року за адресою АДРЕСА_1, до складу сім'ї входять: ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с.12).

Відповідно акту обстеження проживання сім'ї ОСОБА_11 від 09 січня 2018 року в ході огляду встановлено, що в будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_1, проживають: ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, водночас ОСОБА_11, ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2, а ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.13).

Відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб за номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 17 січня 2018 року ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-17).

Згідно висновку органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав № 01-33/40 від 10.07.2018 року орган опіки та піклування Мар'їнської райдержадміністраці вважає недоцільним позбавлення баткьівских прав ОСОБА_7 відносно його малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 року . Висновок обґрунтований тим, що ОСОБА_3 характеризується позитивно за місцем мешкання та роботи, окрім цього має бажання спільно проживати, займатись вихованням та утриманням дітей. (а.с. 73-74).

Згідно довідки від 22 листопада 2018 року, вих. № 560, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, дійсно навчався в Максимільянівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів у 4 класі з 01.09.2018 року по 27.09.2018 року (а.с. 78).

Відповідно до довідки 15 від 12 липня 2018 року ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, дійсно відвідував ДНЗ №27 «Катруся» села Максимільянівка з 11.02.2014 року по 17.04.2014 року. Батько дитини, ОСОБА_7 займався вихованням дитини, брав активну участь у житті дитини (а.с. 79).

Як вбачається з довідки №2391/02-21 від 22.11.2018 року ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, має наступний склад сім'ї: цивільна дружина ОСОБА_17, донька ОСОБА_20 (а.с. 80).

Згідно довідки від 21 листопада 2018 року ОСОБА_7 на обліку у нарколога Мар'їнського ЦРЛ не перебуває та раніше не знаходився (а.с. 81).

Відповідно до виробничої характеристики з ДП «Шахта ім. Н.С. Сургая» ОСОБА_7 зарекомендував себе з позитивного боку, наряди на здійснення робіт виконував добросовісно, доброзичливий, користується повагою серед товаришів, порушень трудової дисципліни не має (а.с. 83).

Згідно довідки № 125/2/505/07-2018 від 14 листопада 2018 року ОСОБА_7 значиться за обліками ІПНП «Адмінпрактика» як особа, яка вчинила правопорушення за ст. 173 КУпАП (а.с. 87).

Згідно довідки ОДК № 221-22022019-14058 від 22 лютого 2019 року ОСК ГУНП України в Донецькій області та ОСК МВС України відомостями про ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_8 не володіють.

Як вбачається з характеристики ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, учня 5 класу Дачненської ЗОШ І-ІІІ ступенів батько не приділяє належну увагу вихованню сина, нехтує вихованням, хлопчик живе разом з бабусею і дідусем, які займаються його вихованням (а.с. 124).

Як вбачається з характеристики ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, учня 3 класу Дачненської ЗОШ І-ІІІ ступенів батько не приділяє належну увагу вихованню сина, нехтує вихованням, хлопчик живе разом з бабусею і дідусем, які займаються його вихованням (а.с. 125).

Згідно листа Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби від 16 листопада 2018 року № 14.24-7-5973/16153 на виконанні у відділу перебувало виконавче провадження № 41027802 за виконавчим листом №2-1875/2009 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_19 на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6. 26 березня 2018 року у зв'язку з отриманням рішення Мар'їнського районного суду Донецької області № 237/35/17 від 01.11.2017 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 128).

Відповідно до довідки з ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» від 04.12.2018 року за № 22-36 з заробітної плати ОСОБА_7 в період з 01.06.2012 року по 28.02.2018 рік стягувались аліменти згідно виконавчої постанови № 32560467 від 24.05.2012 року в розмірі 33,33% на користь ОСОБА_19. Утримаання аліментів припинені 01.03.2018 року та станом на 01.03.2018 року заборгованості по аліментам не було (а.с. 130).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї ОСОБА_3 20 листопада 2018 року було проведено перевірку матеріально-побутових умов проживання родини ОСОБА_3 в приватному будинку за адресою: АДРЕСА_5. Склад сім'ї: ОСОБА_3 (чоловік), ОСОБА_17 (дружина), ОСОБА_21 (донька дружини), ОСОБА_20 (донька), ОСОБА_22 (бабуся). Будинок з пічним опаленням, водопостачанням, складається з трьох жилих кімнат, кухні, коридору. В наявності всі необхідні меблі, побутова техніка, продукти харчування, записи палива. Санітарно-гігієнічні норми проживання родини задовільні. Для дітей створено усі необхідні умови для повноцінного проживання та утримання. Облаштоване місце для сну і відпочинку, в наявності одяг відповідного віку та сезону. В кімнатах чисто, тепло (а.с. 132).

Згідно характеристики з місця проживання ОСОБА_7 від 14 січня 2019 року за № 77/02-21 останній зарекомендував себе за місцем проживання посередньо (а.с. 133).

Відповідно до висновку спеціаліста психолога за результатами психодіагностичного обстеження неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 01-09/141 від 27.02.2019 року відсутність систематичного спілкування з батьком призводить до порушення гармонійного розвитку дітей та до ускладнення формування соціально компетентної особистості. ОСОБА_9 та ОСОБА_3 потребують доброзичливої та тактовної підтримки з боку батька (а.с. 174).

Кожна дитина відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частинами 8, 9 статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, готувати їх до самостійного життя, зобов'язані поважати дітей. Передача дітей на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ч. 4 статті 155 Сімейного кодексу України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дітей. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя та праці.

У відповідності до пункту 2 частини 1 ст. 164 СК України, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

За змістом статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має особа, в сім'ї якої проживає дитина.

Відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 №3, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини.

У відповідності з ч.1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989р. (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.91 р. No789-ХІІ) та ч.ч.7 та 8 ст. 7 СК України, усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин має здійснюватися з урахуванням інтересів дитини.

Оцінюючи встановлені судом обставини, суд зазначає, що відповідачем не подано суду доказів на підтвердження того факту, що відповідач здійснював належним чином свої батьківські обов'язки, турбувався про фізичний та духовний розвиток дітей протягом 2011 - 2017 років до початку судового процесу, оскільки діти фактично з 2011 року мешкали у родині позивачки - ОСОБА_1. До пояснень свідка ОСОБА_17 суд ставиться критично, оскільки свідок перебуває з відповідачем у близьких відносинах і є його цивільною дружиною.

Суд приймає до уваги регулярні поїздки дітей до родини ОСОБА_3, але судом встановлено, що здебільшого діти перебували у батьків відповідача та проводили час на власний розсуд, що свідками ОСОБА_3, ОСОБА_16 не спростовувалось, що в свою чергу, не свідчить про участь батька у вихованні та розвитку дітей. Судом також встановлено, що батько не приділяв уваги шкільному життю свої дітей, не цікавився їх шкільними успіхами, що підтвердили свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 в судовому засіданні.

Суд ставиться з певною критичністю до показів дітей - ОСОБА_9 та ОСОБА_3, в частині фактичних обставин, однак, психолог Відділу освіти Мар'їньскої РДА ОСОБА_23 та психолог Дачненської школи ОСОБА_13 в судовому засіданні запевнили суд, що негативне ставлення дітей до батька та бажання жити саме з бабусею, а не з батьком, а також про суб'єктивне негативне ставлення до батька, є беззаперечно щирим, що також знайшло своє відображення у висновку спеціаліста психолога за результатами психодіагностичного обстеження дітей.

Суд вважає наданий органом опіки та піклування висновок недостатньо обґрунтованим в розумінні ст. 19 СК України в частині недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки органом опіки та піклування не досліджувались обставини 2011 - 2017 років та не прийнято до уваги негативні стосунки дітей та батька, що склались на момент розгляду справи. Твердження представника органу опіки та піклування про негативний вплив ОСОБА_1 на дітей суд не приймає до уваги, оскільки такі твердження не підтверджені доказами та мають характер припущень.

Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає встановленим факт ухиляння від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, а відтак, позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав такими, що підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України, батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. У такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч. 4 ст. 169 Сімейного кодексу України).

Вирішуючи позовну вимогу про призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_11 опікунами над ОСОБА_9 та ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Згідно вимог ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Положеннями ч. 2, 4 ст. 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

Приписами ч. 2 ст. 244 ЦК України визначено, що при призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Відповідно до ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

З огляду на те, що батько ОСОБА_9 та ОСОБА_3 даним рішенням суду позбавляється батьківських прав відносно останніх та діти набувають статусу дітей, позбавлених батьківського піклування оскільки, їх мати ОСОБА_8 вже була позбавлена батьківських прав відносно дітей 01 листопада 2017 року суд приходить до переконання, що з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх дітей позовні вимоги про призначення опікуна підлягають частковому задоволенню та вважає за необхідне призначити опікуном малолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_3 їх бабусю ОСОБА_1 з якою останні проживають протягом тривалого часу та продовжують проживати станом на момент розгляду справи, оскільки це повністю відповідатиме інтересам дітей і дасть можливість забезпечити їм стабільні та гармонійні умови життя.

Водночас, оскільки ОСОБА_11 помер в ході судового розгляду, що сторонами не оспорювалось, що згідно вимог ч. 4 ст. 25 ЦК України має своїм наслідком припинення цивільної дієздатності останнього, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_11 опікуном над ОСОБА_9 та ОСОБА_3.

З приводу вимог позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_9 та ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Під час вирішення спору суд враховує вимоги ст. 180 СК України, якою передбачено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними віку повноліття.

Приписами ч. 2, 3 ст. 166 СК України визначено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дітей (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України суд при визначенні розміру аліментів враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина інші обставини, які мають значення для справи. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи те, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання двох дітей: неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тобто з 26 квітня 2018 року.

На підставі викладеного, у відповідності зі ст.ст. 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 150, 155, 180-183, 243-244 СК України, ст.ст. 55, 58, 60, 63, 64 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_7, третя особа: Служба у справах дітей Мар'їнської районної державної адміністрації, Мар'їнський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітніми дітьми та стягнення аліментів, - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_13, батьківських прав відносно неповнолітніх синів: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Призначити ОСОБА_1 опікуном над малолітніми: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_13, аліменти на утримання двох дітей: неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_14 в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 повноліття, починаючи з стягнення з 26 квітня 2018 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Мар'їнський районний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.03.2019 року.

Суддя М.Д. Медведський

Дата документу 22.03.2019