Рішення № 80742062, 26.03.2019, Дружківський міський суд Донецької області

ЄУН 229/4201/17

Номер провадження 2/229/109/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Петрова Є.В.,

при секретарі Цукаревій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

03 листопада 2017 року позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ “Приватбанк”) звернувся до Дружківського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг. 13 квітня 2011 року відповідач підписала заяву б/н, відповідно до якої отримала кредит у розмірі 12000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua і складають між банком та відповідачем договір про надання банківських послуг, про що свідчить її підпис у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, на підставі яких ОСОБА_1 при укладання договору надала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Під борговими зобов’язаннями сторони узгодили зобов’язання відповідача з повернення тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, пні та штрафів, тобто загальну заборгованість відповідача, що зазначено в п. 2.1.1.12.1 Умов та правил надання банківських послуг. Пунктом 2.1.1.12.2 кредитного договору передбачено, що в разі непогашення клієнтом боргових зобов’язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом, клієнт сплачує банку відсотки у розмірі, визначеному в тарифах, що діють на дату нарахування. Сплату відсотків за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих відсотків (договірне списання). У разі, якщо в дату нарахування відсотків клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили про збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов’язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування відсотків. Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами банку, які викладено на банківському сайті https:privatbank.ua./kredity/, з розрахунку: 365/366 календарних днів на рік, що підтверджено п. 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг. ПАТ КБ "Приватбанк" цілком виконав зобов’язання перед боржником, шляхом надання кредиту, але відповідач своєчасно не надав грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 30 червня 2017 року складає 120491,22 гривень. Позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 120491,22 та судові витрати - судовий збір у розмірі 1807,37 грн.

В уточненій позовній заяві позивач просить виправити помилково вказану у позовній заяві фразу «заборгованість з пені та комісії» на «заборгованість з пені».

Заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 26 грудня 2017 року позовні вимоги банку були задоволені частково, вирішено стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 13 квітня 2011 року станом на 30 червня 2017 року у сумі 111943 грн. 17 коп., з яких : заборгованість за кредитом – 11997,21 гривень; заборгованість по відсоткам за користування кредитом – 98842,54 гривень; судовий штраф (фіксована частина) - 500,00 гривень; штраф (процентна складова) (5% від суми заборгованості за кредитом та відсотками станом на 14.04.2014) - 603,42 грн.та витрати по сплаті судового збору в сумі 1680,85 грн.

Відповідач ОСОБА_1, не погодившись із вищезазначеним рішенням суду 17 жовтня 2018 року подала заяву про перегляд заочного рішення, яка була прийнята судом до розгляду. Ухвалою суду від 08 листопада 2018 року заочне рішення скасоване, справу призначено до розгляду.

26 листопада 2018 року представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги відповідач ОСОБА_1 визнає частково. Підтвердила факт укладення договору між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» та отримання кредитної картки №5577212705458845 із встановленим кредитним лімітом. Також визнає заборгованість за кредитом в сумі 11 997,21 грн. повністю та заборгованість по процентам за користування кредитом тільки в сумі 10 237,62 грн. Оскільки згідно довідки про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», з якими вона була ознайомлена під особистий підпис передбачена базова процентна ставка на місяць 2,5 процентів.

В порушення п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, банк у строк не менш, як за сім днів до введення змін щодо зміни процентної ставки по кредиту, не проінформував відповідача про такі зміни.

Вимоги позивача про стягнення з неї пені 3437,60 грн. та штрафів на суму 1713,87 грн. не визнає за наступних підстав. Згідно зі ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII, встановлено заборону щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають на території населених пунктів де проводилась антитерористична операція. Просить відмовити позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення з неї пені та штрафів в повному обсязі, оскільки вона є громадянкою України, з 19 липня 2005 року зареєстрована та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1. Розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до якого включено м.Дружківка Донецької області, та штрафні санкції нараховані за її кредитом після 14 квітня 2014 року. Крім того просить застосувати строк позовної давності.

29 листопада 2018 року представник позивача ОСОБА_3 надіслав на електронну адресу суду відповідь на відзив, в якому не визнають доводи відповідача, викладені у відзиві за наступних підстав. ОСОБА_1 при оформленні кредиту в своїй заяві поголилась із тим, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною картою та Тарифи складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Укладання договору здійснюється за принципом укладання договору приєднання (с. 634 ЦК України). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умовам та Тарифам.

Підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (зазначеній в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій кредитній ставці, що не порушує його право на незмінність процентної ставки по наявній заборгованості. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено, але заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило, що є підтвердженням прийняття діючих умов договору. У разі нормалізації ситуації, банком буде розглядатись питання про зниження ставок.

Вважають, що розрахунок наведений у відзиві не є належним доказом, оскільки останній немає спеціальних знань для здійснення такого розрахунку.

Щодо заборони нарахування штрафних санкцій встановленої ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» заначають, що договір із відповідачем укладався 13.04.2011 року, тоді й здійснювалась остання перевірка паспортних даних, тому при зверненні до суду а банка була відсутня інформація про адресу за якою на час початку проведення антитерористичної операції проживав відповідач. Банк не мав підтверджуючих документів для прийняття рішення про зупинення нарахувань. ОСОБА_1 до банку з метою списання штрафних санкцій не зверталася. Просять задовольнити вимоги банку, після отримання відповідної інформації банком буде виконано вимоги вищевказаного закону. Також вважають, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог немає, оскільки порушення зобов’язання триває, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У запереченнях на відповідь на відзив, наданих 30 листопада 2018 року представником відповідача ОСОБА_2 вказано, що позивач не погоджується із твердженнями представника позивача.

10 січня 2019 року представник позивача подав до суду відповідь на заперечення, в яких підтримали свої доводи викладені у відповіді на відзив.

У судове засідання представник позивача ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_3 не з’явився, надав заяву із клопотанням про слухання справи за його відсутності. Наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_2 до суду не прибув, від нього також надійшла заява, в якій він просить розглядати справу без його участі та без участі відповідача на підставі вимог викладених у відзиві на позов та запереннях на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд ухвалює рішення без фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Суд встановив, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 13 квітня 2011 року між нею та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено кредитний договір. В своїй заяві відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами банківських послуг в «Приватбанку» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, який розміщений на сайті //htts:privatbank.ua/terms/ складає між ним банком договір. Про цей факт свідчить її підпис у заяві. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 відсотків за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 9,10).

Пунктом 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 8 березня 2010 року №СП-2010-256 передбачено, що позичальник зобов’язується погасити заборгованість за кредитом, сплатити нараховані за весь період користування кредитом проценти, винагороду й неустойку (штраф, пеню) не пізніше дати, зазначеної в повідомленні банку, передбаченому пунктами 3.3.13.3.3 Умов (а.с. 29 зв.б).

За пунктами 2.1.1.7.6. Умов при порушенні позичальником строків платежів за будь-яким з грошових зобов’язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5 % від суми заборгованості (а.с.30 зв.б.).

Як вибачається із наданого позивачем розрахунку, станом на 30 червня 2017 року заборгованість за кредитним договором б/н від 13 квітня 2011 року складає 120491,22 гривень, з яких:

- заборгованість за кредитом – 11997,21 гривень;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом - 98842,54 гривень;

- заборгованість за комісією та пенею – 3437,60 гривень,

- штраф (фіксована частина) - 500,00 гривень;

- штраф (процентна складова) - 5713,87 гривень.

Звертаючись в суд з позовом про стягнення вказаної заборгованості, ПАТ КБ «Приватбанк» посилався на те, що позивач виконав умови кредитного договору, надав відповідачу кредитні кошти, а остання свої зобов’язання за кредитним договором не виконує і утворила зазначену заборгованість.

Відповідно до ст.526 ЦК України, сторони мають виконувати зобов’язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач, укладаючи договір, погодилася з зазначеними в ньому умовами, оскільки анкета позичальника від 13 квітня 2011 року підписана нею, в тому числі і в графі щодо погодження з умовами і правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, про що виразила свою згоду.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вибачається із матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 порушила свої зобов’язання за кредитним договором, укладеним між нею та ПАТ КБ «Приватбанк».

Згідно розрахунку, який наданий суду позивачем, станом на 30 червня 2017 року ОСОБА_1 має перед ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом – 11997,21 гривень.

Тобто вимоги банку про повернення відповідачем кредиту, оскільки він прострочив строки виконання зобов’язання, частини кредиту, що залишилася, сплати відсотків є такими, що ґрунтуються на законі.

Відповідач ОСОБА_1 визнає повністю заборгованість за кредитом в сумі 11997, 21 грн.

Таким чином заборгованість суд дійшов до висновку, що заборгованість за кредитом – 11997,21 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Відповідач заперечує проти стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 98 842, 54 грн. та вважає, що банк не мав права в односторонньому порядку збільшувати процентну ставку і вона повинна сплатити заборгованість по процентам за ставкою 2,5 %, що діяла на момент укладання між нею та банком договору, за якою заборгованість за процентами складає - 10 237,62 грн.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором укладеним між банком та ОСОБА_1 вибачається, що періодично змінювалась процентна ставка за кредитом.

Як видно з цього ж розрахунку станом на 31 серпня 2014 року банк застосовував до кредитних відносин з ОСОБА_1 проценту ставку у розмірі 30% річних.

В подальшому вказаний відсоток за користування кредитом збільшувався і періодично дорівнював: з 1 вересня 2014 року 34.8%, з 1 квітня 2015 року по 16 березня 2017 року - 43.2 %.

Суд вважає, що застосування у спірних правовідносинах підвищеної процентної ставки з 01 квітня 2015 року в розмірі 43,2 % щодо ОСОБА_1 є неправомірним, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг, що затверджені наказом від 20 грудня 2007 року №ПR-2007-1247 банк має право провадити зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк повинен не менше як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку відповідно до п.4.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримує повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Відповідно до пункту 4.9 вказаних Умов та правил зобов'язаний не рідше одного разу на місяць способом, вказаним в заяві надавати отримувачу виписки про стан картрахунку та про проведені за останній місяць операцій по Картрахункам шляхом використання функцій СМС повідомлень через комплекс INTERNET-banking (ПРИВАТ 24).

З виписки про картрахунку ОСОБА_1 вибачається, що вона користувалася кредитною карткою до 10 вересня 2014 року включно. 10 вересня 2014 року відповідач здійснила поповнення своєї картки готівкою в терміналі самообслуговування, тобто прийняла умову про збільшення процентної ставки з 01.09.2014 року на 34,8% річних.

Разом із тим з 11 вересня 2014 року нею жодної операції з використанням картки не здійснювалось. Тому підстави для нарахування Банком ОСОБА_1 з 01 квітня 2015 року 43,2 процентів на рік за користування кредитними коштами відсутні.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання банком своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повідомлення клієнта про зміну тарифів.

За таких умов суд вважає, що немає підстав для застосування до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по сплаті процентів за користування кредитом підвищеної процентної ставки з 01 квітня 2015 року. Суд має виходити із ставки, що мала місце на час припинення відповідачем виконання умов кредитного договору, тобто з 34,8% річних, або 2.9% на місяць.

Судом встановлено, що за період з 01 квітня 2015 року по 30 червня 2017 року сплинуло 822 дні. Зважаючи на сальдо поточної заборгованості на кредитом - 11572,41 грн. та на сальдо простроченої заборгованості за кредитом - 424,80 грн. станом на 01 квітня 2015 року суд дійшов до висновку, що заборгованість по процентам за користування кредитом дорівнює в цей період:

(11572, 41 грн. + 424,80 грн.) х (34,8 %: 365 дн.) х 822 дн. = 9370,8 грн.

Станом на 01 квітня 2015 року заборгованість по процентам складала – 7664,76 грн. Разом сума боргу за процентами складає: 7664,76 грн.+ 9370,8 грн.= 17035,56 грн.

Саме така сума заборгованості за процентами за користування кредитом має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Згідно з розрахунком до суми заборгованості банк включив пеню, а також штраф - фіксовану частину та процентну складову.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 штрафів в сумі 500,00 грн. та 5713,87 грн., пені в сумі 3437,60 грн., банк посилався на те, що кредитним договором передбачена відповідальність боржника за неналежне виконання грошового зобов’язання за кредитним договором.

Як проголошено в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Разом із тим, відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Відповідно до ст. 1 цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року № 47-411/58939 та 5.11.2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2.09.2014 року щодо не нарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.

Згідно матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. № 1275-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до пункту якого було включено м. Дружківка Донецької області, де зареєстрований відповідач.

На час розгляду справи відсутній Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, тому суд вважає, що відсутні законні підстави для нарахування пені за прострочення сплати основної суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають, в даному випадку, у м. Дружківка Донецької області.

Отже, враховуючи те, що відповідач є громадянинкою України, яка зареєстрована та постійно проживає в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», вона має бути звільнена від сплати штрафних санкцій.

Виходячи з цього, суд вважає, що нарахування позивачем пені та штрафів після 14 квітня 2014 року є безпідставним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафів за кредитним договором, нарахованих з 14 квітня 2014 року не підлягають задоволенню.

З врахуванням викладеного, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "Приватбанк", станом на 30 червня 2017 року складає 14635,94 грн., яка складається з: 11 997,21 грн. - заборгованість за кредитом, 17035,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

За наведених підстав та встановлених обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за кредитом, частково заборгованості по процентам за користування кредитом підлягають задоволенню на підставі статей 526, 554, 611, 1054 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 800,00 гривень.

Суд, дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості, яка складає 29032,77 гривень. З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у розмірі 435,58 гривень, які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача ОСОБА_1

В задоволенні решти позову суд вважає за необхідне відмовити.

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-80, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою: 84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Енгельса, 102-6, РНОКПП НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 13 квітня 2011 року станом на 30 червня 2017 року у сумі 29032 ( двадцять дев’ять тисяч тридцять дві) грн. 77 коп., а саме: заборгованість за кредитом – 11997,21 гривень; заборгованість по відсоткам за користування кредитом – 17 035,56 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 435 (чотириста тридцять п’ять) грн. 58 коп.

В задоволенні решти позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 26 березня 2019 року.

Суддя Є.В. Петров