Рішення № 80741600, 20.03.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/14760/18

Провадження № 2/219/856/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Троян Л.К., розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду у м. Бахмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_1, просить визнати за позивачем право власності в порядку спадкування на спадщину у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами та побудовами загальною площею 47,5 кв.м., житловою площею 20,9 кв.м., що розташований за адресою: Донецька область, Бахмутський район, сел. Андріївка, вул. Степна, 30, після смерті ОСОБА_4, померлого 18 березня 2017 року, посилаючись на те, що 18.03.2017 року помер ОСОБА_4, який є батьком позивача та чоловіком відповідача ОСОБА_2, після смерті якого залишився житловий будинок, розташований за адресою: Донецька область, Бахмутський район, сел. Андріївка, вул. Степна, 30.

За заявою ОСОБА_1 Першою Бахмутською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 327/2017 року від 15.09.2017 року, при цьому відповідач від спадщини відмовилась на користь позивача. Вказаний будинок за час свого життя батько позивача побудував на підставі будівельного паспорту на забудову земельної ділянки від 11.07.1990 року та дозволу на виконання будівельних робіт від 25.09.1993 року, однак право власності на будинок за життя не зареєстрував, з огляду на що державним нотаріусом Першої Бахмутської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 14.12.2018 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину з причині відсутності у позивача правовстановлюючих документів на будинок, у зв’язку з чим позивач вимушений звернутись до суду з зазначеним позовом.

Представник позивача ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилась, надавши суду заяву про підтримання пред’явлених позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи за її та позивача відсутності.

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, до судового засідання не з’явилась, звернувшись на адресу суду з заявою про розгляд справи без її участі та визнання позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії ІV-НО № 327135 від 14.01.1984 року між ОСОБА_4 та Дорожко (якій після реєстрації шлюбу присвоєне прізвище чоловіка – ОСОБА_4) ОСОБА_6 14.01.1984 року зареєстрований шлюб, актовий запис № 18 (а.с. 9).

З копії свідоцтва про народження серії VІ-НО № 288946 від 28.12.1984 року вбачається, що ОСОБА_1 народився 17.12.1984 року, його батьками є: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 5).

18.03.2017 року ОСОБА_4 помер, що вбачається з копії свідоцтва про смерть серії І-НО № 979748 від 21.03.2017 року (а.с. 8).

На час смерті ОСОБА_4 проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 разом дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_1, що підтверджується копією довідки від 14.11.2018 року (а.с. 12).

Рішенням № 201 виконавчого комітету Артемівської районної Ради народних депутатів від 19.09.1990 року ОСОБА_4 надана земельна ділянка для будівництва індивідуального будинку в селі Андріївка площею 1200 кв.м. з земельного фонду союзу «Красненський» (а.с. 16).

На підставі вказаного рішення позивачем 19.09.1990 року отримано паспорт на забудову земельної ділянки, у п. 7 Положення якого зазначено, що паспорт на забудову садиби з реєстраційною картою є свідоцтвом про право приватної власності забудовника на будівлі та побудови, занесені до реєстраційної картки паспорта (а.с. 19-20).

На підставі акту виділення в натурі земельної ділянки індивідуального забудовника від 25.09.1990 року представником відділу архітектури та містобудівництва ОСОБА_7 встановлені в натурі межі присадибної ділянки, виділеного ОСОБА_4 для будівництва індивідуального житлового будинку (а.с. 15).

Дозволом № 408 від 25.09.1993 року головного архітектора Артемівського району ОСОБА_8 надано дозвіл ОСОБА_4 на проведення робіт на земельній ділянці в селі Андріївка по будівництву житлового будинку розміром 6.0х8.0, сараю розміром 3.0х5.0, вбиральні згідно генерального плану забудови (а.с. 17).

Згідно копії довідки № 1996 від 13.09.2018 року відповідно до земельно-кадастрової книги Іванівської сільської ради, за адресою: Донецька область, Бахмутський район, с. Андріївка, вул. Степова, 30 земельна ділянка не приватизована, на підставі будівельного паспорту 1990 року на забудову земельної ділянки забудовником є ОСОБА_4 (а.с. 10).

Постановою державного нотаріуса Першої Бахмутської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 від 14.12.2018 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний будинок з причині відсутності у позивача правовстановлюючих документів на будинок (а.с. 24).

Згідно відповіді завідувача Першої бахмутської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за вих. № 645/01-16 від 16.03.2019 року зазначеною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа на майно ОСОБА_4, який помер 18.03.2017 року, за номером у нотаріуса 327/2017 від 13.09.2017 року, де з заявою про прийняття спадщини від 15.09.2017 року за № 801 звернувся син померлого ОСОБА_1 та з заявою про відмову від спадщини на користь сина померлого ОСОБА_1 від 13.09.2017 року за № 786 звернулась дружина померлого ОСОБА_2, свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с. 48), що також підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а.с. 49).

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, що закріплено в ст. 321 ЦК України.

Відповідно до п. 6 постанови пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК та з урахуванням роз'яснень, наданих у п. 7 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

За змістом зазначених роз'яснень спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується із частинами 3, 5 ст. 376 ЦК і нормами про поняття спадкування та склад спадщини (статті 1216, 1218 ЦК).

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За приписами ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За приписами ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

З досліджених вище матеріалів справи вбачається, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 його дружина ОСОБА_2, яка від прийняття спадщини відмовилась, та син ОСОБА_1, який у встановлений законом строк прийняв спадщину.

Як уже встановлено судом, рішенням № 201 виконавчого комітету Артемівської районної Ради народних депутатів від 19.09.1990 року ОСОБА_4 надана земельна ділянка для будівництва індивідуального будинку в селі Андріївка площею 1200 кв.м. з земельного фонду союзу «Красненський»

На підставі вказаного рішення позивачем 19.09.1990 року отримано паспорт на забудову земельної ділянки, у п. 7 Положення якого зазначено, що паспорт на забудову садиби з реєстраційною картою є свідоцтвом про право приватної власності забудовника на будівлі та побудови, занесені до реєстраційної картки паспорта. Проте з матеріалів справи убачається, що спадкодавцем його право щодо отримання правовстановлюючих документів, належної реєстрації права власності на самочинне будівництво за життя реалізоване не було.

За наявними матеріалами справи убачається, що спірний садибний (індивідуальний) жилий будинок станом на перше півріччя 1995 року був завершеним будівництвом, що слідує з копії технічного паспорту, у характеристиках якого зазначено, що рік побудови житлового будинку, а також господарчих будівель, розташованих на території домоволодіння (гаражу, погребу, убиральні колонки) – 1991 рік (а.с. 23). Більш точну дату завершення будівництва спірного об’єкту встановити не виявилось за можливе.

Згідно ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Згідно з ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України об'єкт нерухомості належить до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; при будівництві допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

У разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна.

Порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведені в ДБН А3.1-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів» та в листі Державного Комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126 в якому, зокрема роз’яснюється: оформлення свідоцтва на право власності на об'єкти, які були закінчені будівництвом після 05 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними; по об'єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували об’єкти нерухомого майна до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на об’єкт, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні об’єкти нерухомого майна, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкодавцем за час його життя здійснені дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, шляхом оформлення у користування земельної ділянки для будівництва індивідуального будинку, що підтверджується дослідженим вище рішенням № 201 виконавчого комітету Артемівської районної Ради народних депутатів від 19.09.1990 року.

Таким чином, аналізуючи досліджені у судовому засідання обставини та докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та приходить до висновку, що за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та побудовами загальною площею 47,5 кв.м., житловою площею 20,9 кв.м., що розташований за адресою: Донецька область, Бахмутський район, сел. Андріївка, вул. Степна, 30, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого 18.03.2017 року.

Тож позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 263,264,265,268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та побудовами загальною площею 47,5 кв.м., житловою площею 20,9 кв.м., що розташований за адресою: Донецька область, Бахмутський район, сел. Андріївка, вул. Степна, 30, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого 18 березня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Р.Є.Дубовик