Ухвала суду № 80740555, 27.03.2019, Деснянський районний суд міста Києва

6/754/280/19

Справа № 754/9507/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Зотько Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Гайворонського В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1, яка діє в свої інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3, про поворот виконання заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15.10.2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Заявники ОСОБА_1, яка діє в свої інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з заявою, у якій просять задовольнити заяву про поворот виконання рішення та зареєструвати місце проживання ОСОБА_3, ОСОБА_1 та її малолітньої доньки ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1. В обґрунтування вказаної заяви зазначають про те, що заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15.10.2015 року було задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Визнано відповідачів такими, що втратили право користуванням житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2. На підставі вищевказаного рішення суду відповідачі були зняті з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_2. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 14.04.2016 року вищевказане заочне рішення було скасоване. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 01.11.2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-особи: ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням відмовлено. Враховуючи, що заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15.10.2015 року скасоване, а рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 01.11.2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено, реєстрація місця проживання ОСОБА_3, ОСОБА_1 та її малолітньої дочки ОСОБА_2, в квартирі АДРЕСА_3 підлягає поновленню.

В судове засідання учасники справи не з'явились, про розгляд повідомлялись судом належним чином, про що свідчить копія листа сповіщень.

Згідно з ч. 10 ст. 444 ЦПК України заява про поворот виконання розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

За таких обставин, суд вважав за можливе провести розгляд заяви про поворот виконання за відсутності не з'явившихся учасників.

Відповідно до ч. 2 ст. 444 ЦПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Згідно з ч. 9 ст. 444 ЦПК України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15.10.2015 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Визнано ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, такими, що втратили право користуванням житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2 (а.с.45).

Ухвалою суду від 14.04.2016 року, за результатами розгляду заяви відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3, було скасовано вищевказане заочне рішення суду, та призначено справу до розгляду в загальному порядку в судовому засіданні (а.с.68,69).

В ході слухання справи судом, до участі в її розгляді було залучено в якості третіх осіб: Службу у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, а також зареєстровану у спірній квартирі ОСОБА_6

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2017 року, справу було передано на розгляд новому складу суду - судді Шевчуку О.П. (а.с.137).

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2018 року, справа була прийнята до розгляду новим складом суду - головуючою Зотько Т.А. (а.с.164).

В ході підготовчого провадження, 26.02.2018 року відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1, яка діє як в своїх так і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, було подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які діють як в своїх так і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та зняття з реєстраційного обліку.

Дана зустрічна позовна заява була прийнята судом до спільного розгляду разом з основним позовом.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01.11.2018 року (а.с.59, 60, 62-71) в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-особи: ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та зняття з реєстраційного обліку задоволено частково.

Зокрема, вказаним рішення суду визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності від 17.02.2017 року на квартиру АДРЕСА_3 виданого на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, відділом приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, знявши з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_6

Звертаючись з заявою про поворот виконання заочного рішення від 15.10.2015 року заявники вказують на те, що оскільки вказане рішення скасоване, а рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 01.11.2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено, реєстрація місця проживання ОСОБА_3, ОСОБА_1 та її малолітньої дочки ОСОБА_2, в квартирі АДРЕСА_3 підлягає поновленню.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положеннями ст.ст. 379, 380 ЦК України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Статтею 3 зазначеного встановлено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Частиною третьою статті 6 вказаного Закону встановлено, що для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Крім того, п.2.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 22.11.2012 року №1077, передбачено, що для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України: письмову заяву про реєстрацію місця проживання; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи.

У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання; право на перебування або взяття на облік у закладі/установі - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 28.12.2011 року № 574 «Про деякі питання діяльності центру обліку бездомних громадян», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.01.2012 року за №84/20397; проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини, зразок якої наведено в додатку 7 до цього Порядку; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку; заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 8 до цього Порядку (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру (зміни внесені згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 24.05.2013 року № 507).

Відповідно до підпункту 4 п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207, що визначають механізм здійснення реєстрації (зняття з реєстрації місця проживання) перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає, зокрема:

- документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.

У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників).

Статтею 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Відповідно до абзацу 1 пункту 11 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 року № 207 орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо особа не подала необхідних документів або інформації.

В силу ст. 11 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

В силу п. 11 Правил орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо, зокрема особа не подала необхідних документів або інформації.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/ зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції, справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування ( ст. 77 ЦПК України).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в обґрунтування заявлених вимог про реєстрацію за місцем проживання не надано жодних належних доказів звернення до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації із заявами про реєстрацію місця проживання та необхідними документами, та зокрема і доказів відмови у реєстрації місця проживання,шляхом зазначення у заяві про реєстрацію місця проживання підстав відмови.

Стосовно ж зобов'язання зареєструвати місце проживання ОСОБА_3, ОСОБА_1 та її малолітньої доньки ОСОБА_7, в квартирі АДРЕСА_4 саме судом, то слід зазначити, що саме Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації є органом, який здійснює реєстрацію місця проживання/перебування особи.

Враховуючи обумовлене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З огляду на те, що Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації наділений дискреційними повноваженнями з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті рішення (дій), та зазначити норму закону яку необхідно застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

З огляду на зазначені обставини у суду відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1, яка діє в свої інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3, про поворот виконання заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15.10.2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 29, 379, 380 ЦК України, ст.ст. 77, 81, 259, 260, 353, 444 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, яка діє в свої інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3, про поворот виконання заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15.10.2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Суддя: