Ухвала суду № 80739606, 25.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/281/19 Справа № 699/602/17 Категорія: ст. ч.3 ст.309, ч.1 ст.263 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

захисника – ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2018 року, яким

ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки вул. Дуплія, 37, с. Сидорівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, незаміжньої, непрацюючої, раніше несудимої в порядку ст..89 КК України,

визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.309, ч.1 ст.263 КК України.

Призначено засудженій ОСОБА_8 за ч.3 ст.309 КК України покарання у виді п’яти років позбавлення волі та за ч.1 ст.263 КК України покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів засудженій ОСОБА_8 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді п’яти років позбавлення волі.

Обрано відносно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши її під варту в залі суду після проголошення даного вироку.

Початок строку відбуття покарання ухвалено рахувати з 28 листопада 2018 року. Вирішено долю речових доказів та стягнуто процесуальні витрати.

в с т а н о в и л а :

Вироком суду першої інстанції обвинувачену ОСОБА_8 засуджено за те, що вона в кінці січня 2017 року, точної дати та часу досудовим слідством не встановлено, від невстановленої особи, незаконно отримала наркотичний засіб рослинного походження в поліетиленовому пакеті для тимчасового зберігання. Тим самим незаконно придбала наркотичний засіб, який розпочала зберігати за місцем свого тимчасового проживання в ІНФОРМАЦІЯ_5, що належить на праві власності ОСОБА_9, розфасувавши в менші пакети, паперові згортки, різні ємності, які 10.02.2017 року під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду від 02.02.2017 року, були виявлені і вилучені працівниками поліції.

Таким чином, всього під час проведення санкціонованого обшуку працівниками поліції виявлено та вилучено 2841, 897 грам особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабіс, який ОСОБА_8 незаконно придбала та зберігала за місцем свого тимчасового проживання.

Крім того, вона ж, в кінці січня 2017 року, точної дати та часу досудовим слідством не встановлено, від невстановленої особи, незаконно отримала предмет схожий на пневматичну зброю, для тимчасового зберігання за місцем свого тимчасового проживання в ІНФОРМАЦІЯ_5, що належить на праві власності ОСОБА_9, який 10.02.2017 року під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду від 02.02.2017 року був виявлений і вилучений працівниками поліції та який згідно висновку експерта від 28.02.2017 року №1/371 являється гладкоствольною вогнепальною зброєю - однозарядною 4,5-мм пневматичною поршневою гвинтівкою моделі «ПСРМ» промислового виробництва СРСР 1956 року виготовлення, заводський номер Р32881, конструкція якої змінена саморобним способом для стрільби патронами кільцевого запалення калібру .22 Shrot та .22 LR, шляхом розсвердлювання патронника ствола, украплення ударника в отворі пазу ствольної коробки. Надана на експертизу гвинтівка придатна для здійснення пострілів 5,6 мм патронами кільцевого запалювання (.22 LR), при цьому стріляні з неї кулі володіють вражаючою здатністю для заподіяння людині чи тварині небезпечних для життя або смертельних ушкоджень.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання та зарахувати строк попереднього ув’язнення на підставі ст..72 КК України з 21.11.2017 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскільки вона під вартою знаходилася з 21.11.2017 року, то строк відбування покарання слід відраховувати саме з цієї дати, а не з 28.11.2018 року, як ухвалено в оскаржуваному вироку.

Крім того, вважає, що судом першої інстанції призначено їй занадто суворе покарання, оскільки не враховано пом’якшуючі покарання обставини та відсутність обтяжуючих обставин.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, доводи прокурора, який просив відмовити в звдоволенні апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченої, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Ці вимоги закону судом виконані.

Колегія суддів вважає, що висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.309, ч.1 ст.263 КК України при обставинах наведених у вироку відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наведеними у вироку доказами, які судом досліджені повно, всебічно і об’єктивно та учасниками кримінального провадження не оспорюються, а тому колегія суддів вважає недоцільним переглядати вирок в цій частині.

Дії обвинуваченої ОСОБА_8 судом першої інстанції кваліфіковано за ч.3 ст.309 КК України вірно.

Так, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які її засуджено, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на доказах, досліджених судом в повному обсязі, оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України, та ніким не оспорюється, тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.

У відповідності до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_8, судом першої інстанції виконано вимоги статей 50, 65, 66, 67 КК України, враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченої, яка характеризується посередньо. Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченої, визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, молодий вік, негативний стан здоров'я. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом першої інстанції не встановлено. Враховано також висновок досудової доповіді сектору з питань пробації, згідно якого ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_8 оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, також оцінюється як високий, а тому застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснити без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

З врахуванням вищевказаних обставин, судом обґрунтовано призначено ОСОБА_8 покарання в межах санкції ч.3 ст.309 КК України та за ч.1 ст.263 КК України, яке за своїм розміром та видом є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Крім того, за ч.3 ст.309 та ч.1 ст.263 КК України ОСОБА_8 призначено мінімальне покарання, також мінімальне покарання призначено за сукупністю злочинів.

Враховуюче наведене підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченої та пом’якшення їй покарання призначеного судом першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

Що стосується доводів обвинуваченої ОСОБА_8 про зарахування в строк відбування покарання строку її перебування під вартою в СІЗО № 30 з 21.11.2017 року, то вказані вимоги також не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про попереднє ув'язнення" попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Як встановлено колегією суддів, ОСОБА_8 також засуджено вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.01.2019 року за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України та призначено їй покарання за ч. 1 ст. 307 КК України у виді п’яти років позбавлення волі, за ч .2 ст. 307 КК України у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією майна, що належить ОСОБА_8 та за ч.1 ст. 317 КК України у виді позбавлення волі строком три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком сім років з конфіскацією майна, що належить ОСОБА_8 Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з 08.01.2019 року.

Разом з цим, колегію суддів встановлено, що вказаним вироком зараховано у строк покарання попереднє ув’язнення ОСОБА_8 період з 21.11.2017 по 21.04.2018, а також з 31.05.2018 року по 08.01.2019 року з розрахунку один день попереднього ув’язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Також колегією суддів встановлено, що у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України ухвалою слідчого судді від 23.11.2017 року Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого рахувався з моменту затримання, тобто з 21.11.2017 року, а 21.04.2018 року згідно постанови начальника СІЗО, ОСОБА_8 звільнено з-під варти в зв’язку із закінченням строку визначеного судовим рішенням.

Разом з цим, 31.05.2018 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси відносно ОСОБА_8 знову обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який на час ухвалення вироку продовжений.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_8 дійсно перебувала під вартою в період з 21.11.2017 по 21.04.2018, а також з 31.05.2018 року по 08.01.2019 в межах обраного запобіжного заходу кримінального провадження, і вказаний період судом першої інстанції зараховано в строк відбування покарання у тому ж кримінальному провадженні, у якому був застосований як запобіжний захід.

Оскільки період перебування під вартою в одному кримінальному провадженні щодо певної особи, застосований, як запобіжний захід кримінального провадження не може бути повторно зарахований в іншому кримінальному провадженні, колегія суддів вважає вимоги апеляційної скарги ОСОБА_8 в цій частині безпідставними та такими, що не ґрунтуються вимогами чинного законодавства.

Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним в межах апеляційної скарги.

Отже, колегія суддів вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_8 є законним і обґрунтованим, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження районним судом, які б слугували підставою для скасування чи зміни вироку суду, не встановлено, тому апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, а вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.11.2018 року – слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 – залишити без задоволення, а вирок Корсунь - Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.11.2018 року відносно ОСОБА_8 – залишити без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 3 місяців, а засудженою ОСОБА_8 протягом трьох місяців із дня вручення їй копії судового рішення.

Головуючий :

Судді :