Ухвала суду № 8073943, 11.02.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_______________

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

11 лютого 2010 р. Справа № 6/6-10(02-2А)

Суддя господарського суду , розглянувши матеріали

за позовом:Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Вінницької філії

до:Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції

про звільнення майна з-під арешту

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області подана позовна заява про виключення з акту опису та арешту майна, складеного державним виконавцем Ленінського ВДВС ВМУЮ Кравчуком А.О. 19.11.09 р. та звільнення з-під арешту бетононасос НВТ60С 1413DІІІ, який належить ТОВ "Енергоремсервіс" (код ЄДРПОУ 31576367).

Відповідно до п. п. 3, 3-1 ст. 57 ГПК України - до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі; сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Подані позивачем меморіальні ордери № 99 від 10.02.10 р. та № 100 від 10.02.10 р. не є належними та допустимими доказами сплати державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу з огляду на наступне.

Згідно п. 14 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита", затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15, п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. N 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що державне мито повинно сплачуватись платіжним дорученням або квитанцією, а тому меморіальний ордер не є доказом сплати державного мита та судових витрат.

На підставі п. п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України - господарський суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі; не подано доказів сплати витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Окрім вищевикладеного, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на наступне.

Відповідно до ч. 4 Постанови № 14 від 26 грудня 2003 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" - вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з - під арешту.

За таких обставин позивачу слід вирішити питання стосовно правильного визначення відповідача у даному позові.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про повернення зазначеної позовної заяви без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення обставин, що зумовили її повернення.

Керуючись п. п. 4,10 ст. 63, ст. ст. 86, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позовну заяву № 06-01/0224 від 10.02.10 на 2-х аркушах разом з матеріалами на 9 -ти аркушах повернути позивачу.

Суддя

віддрук. 3 прим.:

1 - позивачу (вул. Кропивницького, 1, м. Вінниця, 21050)

2 - відповідачу (вул. Грушевського, 17, м. Вінниця, 21100)

3 - в наряд