Рішення № 80738993, 15.03.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/9245/18

Провадження № 2/643/814/19

15.03.2019 Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді - Майстренко О.М., за участю секретаря - Терещенко В.В. ., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє від імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, яка діє в інтересах та від імені свого малолітнього сина ОСОБА_2 звернулась до Московського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_3 в якому просила встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року (свідоцтво про смерть від 18.06.2018р. серія НОМЕР_2) є рідним батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова (код НОМЕР_1), внести зміни до актового запису №3270 від 30 серпня 2006 року зробленого в Книзі реєстрації народжень міського відділу реєстрації актів цивільного стану №3 Харківського обласного управління юстиції про народження дитини ОСОБА_2, уродженця м.Харкова, а саме в графі «батько» вказати «ОСОБА_4, громадянин України» та визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на Ѕ частину нерухомого майна, а саме гаражу, що зареєстрований за ОСОБА_4 та розташований в гаражному кооперативі «СЕВЕРНЫЙ» за адресою АДРЕСА_2

В обґрунтування позову вказала, що ОСОБА_1 є матір'ю малолітнього - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_6. помер ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 18.06.2018р. Померлий ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у період з 2000 по 2008 рік проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство. За час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 народилася спільна дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 Але з врахуванням того, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстровано не було, відомості про батька дитини ОСОБА_5 були записані за вказівкою матері згідно з ч. 1 ст. 135 СК України. Таким чином, оскільки малолітній ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька ОСОБА_4, але підтвердити факт батьківства з урахуванням вищезазначеного він не може, то питання прийняття спадщини неповнолітнього ОСОБА_2 знаходиться в безпосередній залежності від визначення біологічного батьківства померлого над ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5. ОСОБА_1 в інтересах та від імені неповнолітнього сина звернулась до приватного нотаріуса Харківського району ОСОБА_6 з заявою про прийняття спадщини за якою була заведена відповідна спадкова справа. При цьому, у померлого ОСОБА_4 є ще один син - відповідач ОСОБА_3, який не визнає факту споріднення з малолітнім ОСОБА_2, а саме того, що померлий ОСОБА_4 є їх спільним батьком. Крім того, померлому ОСОБА_4, як члену гаражного кооперативу, належить на праві власності гараж в гаражному кооперативі «СЕВЕРНЫЙ», що розташований за адресою АДРЕСА_2, але правовстановлюючі документи на зазначений гараж відсутні, що унеможливлює оформлення права на спадщину на зазначене нерухоме майно.

Позивач ОСОБА_1, яка також була допитана у якості свідка, в судовому засіданні підтвердила обставини викладені в позовній заяві, а також зазначила, що проживала з ОСОБА_4 з 1999 по 2007 рік однією сім'єю без реєстрації шлюбу. В період спільного проживання у них народилася дитина, а саме ОСОБА_2, але у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 зловживав спиртними напоями, вона не записала ОСОБА_7 батьком дитини. Натоміть вже після припинення спільного проживання з нею, ОСОБА_4 постійно спілкувався з дитиною, приймав участь у вихованні дитини, надавав матеріальну допомогу, ОСОБА_1 неодноразово привозила дитину в будинок в с.Циркуни, де проживав ОСОБА_4 та залишала його з батьком, а також неодноразово надавала письмовий дозвіл ОСОБА_4 на виїзд з дитиною ОСОБА_2 до Російської Федерації, де проживають батьки та інші родичі ОСОБА_4 Також зазначила, зі слів померлого ОСОБА_4 вона була обізнана, що у останнього був гараж у кооперативі «Північний» по вул.Гвардійшів Широнінців, 68В, але вона ніколи там не була, а тому у зв'язку з тим, що будь яких документів, у тому числі і копій, на зазначений гараж у неї не було, вона і звернулась з позовною вимогою щодо визнання права власності на Ѕ частину саме цього гаражу. При цьому, вказала, що досить тривалий час постійно проживала за кордоном зі своїм чоловіком та дітьми, а саме з 2011 року, а тому будь якої іншої інформації з приводу майна ОСОБА_4 у неї не було.

Представник позивача ОСОБА_8 в судовому засіданні позов підтримав з підстав зазначених у позові, та вказав, що у зв'язку з тим, що дана справа була прийнята до свого провадження з додержанням правил підсудності, а також враховуючи той факт, що в процесі розгляду справи з'ясувалось, що спірний гараж знаходиться в іншому гаражному кооперативі, який знаходиться в Київському районі, то в даному випадку дана справа повинна бути розглянута судом у даному складі, що відповідає положенням ч.2 ст.31 ЦПК України. Також зазначив, що відповідач на підтвердження своїх заперечень щодо позовних вимог про встановлення факту батьківства не надав жодного доказу, своїм процесуальним правом не скористався. Вважає дії відповідача, які виразились у заявлені трьох відводів судді з одних і тих самих підстав, а саме у зв'язку з незгодою з процесуальними рішеннями, а також у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не повинен бути відповідачем у даній справі, такими, що були направленні на затягування розгляду даної справи, розгляд якої затягнувся майже на рік, а тому також вважає такі дії зловживанням процесуальними правами з боку відповідача та його представника.

Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував, вказав, що взагалі не знайомий з ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_2, і що йому не відомо, що у його батька був ще один син. Просив закрити провадження у даній справі, оскільки спірний гараж знаходиться в Київському районі.

Представник відповідача ОСОБА_9 заперечував проти задоволення позову з аналогічних підстав, а також вказав, що ОСОБА_3 було зазначено у якості відповідача незаконно, оскільки він не повинен бути відповідачем. Також зазначив, що у померлого ОСОБА_3 не було гаражу в гаражному кооперативі «Північний», що розташований по АДРЕСА_2, а ОСОБА_4 був членом гаражного кооперативу «Надія-1», що знаходиться в м.Харкові, вул.Н.Ужвій, 114н, на підтвердження чого, надав відповідні довідки.

Вислухавши позивача ОСОБА_1, яка була допитана як свідок, її представника ОСОБА_8, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_9, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

ОСОБА_1 є матір'ю малолітнього - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 30.08.2006р., тобто ОСОБА_1 в силу положень ч.1 ст.242 ЦК України є законним представником свого сина ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст.59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

ІНФОРМАЦІЯ_6. помер ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 18.06.2018р.

Померлий ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у період з 2000 по 2008 рік проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство.

За час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 народилася спільна дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3

Відповідно до ч.1 ст.135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Але з врахуванням того, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстровано не було, відомості про батька дитини ОСОБА_5 були записані за вказівкою матері згідно з ч. 1 ст. 135 СК України.

Зазначені факти підтверджуються фотокартками, відеозаписами, що містяться в матеріалах справи та показами свідків, які були допитані в судових засіданнях, а саме було допитано у якості свідка позивача ОСОБА_1 яка підтвердила той факт, що батьком її сина ОСОБА_2 є померлий ОСОБА_4, з яким вона проживала разом та вела спільне господарство у період з 2000 по кінець серпня 2006 року, проживаючи за місцем реєстрації ОСОБА_1 АДРЕСА_1, а в подальшому в с.Циркуни, добудовували будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та робили в ньому ремонт.

Також в якості свідків були допитані ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які також підтвердили той факт, що померлий ОСОБА_4 за життя визнавав ОСОБА_2 своїм сином, у тому числі і забирав його з пологового будинку у якості батька, та проживав разом з ОСОБА_1 у період з 2000 по 2006 року включно, однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, добудовували будинок в с.Циркуни, робили в ньому ремонт.

Також у якості свідка була допитана ОСОБА_15, яка вказала, що з кінця 2006 періодично, а з 2007 року постійно по день смерті ОСОБА_4, проживала разом з померлим ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Також зазначила, що ОСОБА_4 з моменту народження дитини визнавав ОСОБА_2 своїм рідним сином, постійно піклувався про нього, надавав матеріальну допомогу, за можливості спілкувався з ним, наполягав на тому, щоб він був записаний батьком дитини, навіть збирав якісь документи та наймав адвоката. Також вказала, що дитина ОСОБА_2 регулярно був у них в будинку в с.Циркуни, вони разом з дитиною виїжджали до Російської Федерації до родичів ОСОБА_4 Також зазначила, що вона особисто, після смерті ОСОБА_4, зібрала ОСОБА_3 з його матір'ю та ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_2 та всі разом поїхали до Російської Федерації на поховання ОСОБА_4

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, судом встановлено, що ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6., за життя визнавав ОСОБА_2 своїм сином та проживав разом з ОСОБА_1 у період з 2000 по кінець серпня 2006 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу, з якою вони вели спільне господарство, проживаючи за місцем реєстрації ОСОБА_1, а в подальшому в с.Циркуни, разом добудовували будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та робили в ньому ремонт.

Відповідно до ч. 1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, оскільки малолітній ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька ОСОБА_4, але підтвердити факт батьківства з урахуванням вищезазначеного він не може, то суд приходить до висновку, що питання прийняття спадщини неповнолітнього ОСОБА_2 знаходиться в безпосередній залежності від визначення біологічного батьківства померлого ОСОБА_4 над ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_5. ОСОБА_1 в інтересах та від імені неповнолітнього сина звернулась до приватного нотаріуса Харківського району ОСОБА_6 з заявою про прийняття спадщини за якою була заведена відповідна спадкова справа, що підтверджується відповідним витягом від ІНФОРМАЦІЯ_5.

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, врегульовано статтею 125 Сімейного кодексу України .

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідно до статей 213, 215 ЦПК України 2004 року рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Оскільки відповідач ОСОБА_4 який підтвердив, що він являється сином померлого ОСОБА_4, не визнає факту споріднення з малолітнім ОСОБА_2, при тому, що встановлення зазначеного факту пов'язується з наступним вирішенням спору щодо права на спадщину після смерті ОСОБА_4, тобто вбачається спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, з врахуванням вищезазначених відомостей, що засвідчують походження дитини ОСОБА_2 від померлого ОСОБА_4, які були зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, то суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині встановлення факту батьківства ОСОБА_4 над ОСОБА_2 та внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_2

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Суд зазначає, що відповідач ОСОБА_4 не надав жодного доказу в розумінні ч.2 ст.76 ЦПК України на спростування доводів позивача в частині вимог про встановлення факту батьківства, та не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та доказів на підтвердження своїх заперечень.

Щодо позовної вимоги про визнання за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину гаражу, то суд приходить до висновку, що позов в цій частині не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так в обґрунтування позову, позивач зазначила, що померлому ОСОБА_4, як члену гаражного кооперативу, належить на праві власності гараж в гаражному кооперативі «СЕВЕРНЫЙ», що розташований за адресою АДРЕСА_2, але правовстановлюючі документи на зазначений гараж відсутні, що унеможливлює оформлення права на спадщину на зазначене нерухоме майно.

В процесі розгляду справи відповідачем було надано довідку гаражного кооперативу «Північний» від 15.01.2019р., відповідно до якої, ОСОБА_4 в ГБК «Північний» на обліку не значиться і в кооперативі нерухомого майна не має.

Також, на підтвердження того, факту, що спірний гараж знаходиться в іншому гаражному кооперативі, відповідач надав довідку від 28.12.2018р., відповідно до якої, померлий ОСОБА_4 був членом автогаражного кооперативу «Надія-1», який знаходиться за адресою м.Харків, вул.Н.Ужвій, 114н, Київський район.

З урахуванням зазначеного, суд приходиться до висновку, що позов в частині визнання права власності на Ѕ частину гаражу не підлягає задоволенню у зв'язку з недоведеністю.

Також суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.

З урахуванням того, що дана справа була прийнята до свого провадження судом з додержанням правил підсудності, а також враховуючи той факт, що в процесі розгляду справи, а саме через 5 місяців після відкриття провадження у справі, з'ясувалось, що спірний гараж знаходиться в іншому гаражному кооперативі, який знаходиться в Київському районі, то в даному випадку суд, з метою забезпечення захисту прав малолітньої дитини, приходить до висновку, що дана справа повинна бути розглянута судом у даному складі.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, яка діє в інтересах та від імені свого малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 - задовольнити частково.

Встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року (свідоцтво про смерть від 18.06.2018р. серія НОМЕР_2) є рідним батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова (код НОМЕР_1).

Внести зміни до актового запису №3270 від 30 серпня 2006 року зробленого в Книзі реєстрації народжень міського відділу реєстрації актів цивільного стану №3 Харківського обласного управління юстиції про народження дитини ОСОБА_2, уродженця м.Харкова, а саме в графі «батько» вказати «ОСОБА_4, громадянин України».

В іншій частині позову -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 20.03.2019 року.

Суддя Майстренко О.М.