Ухвала суду № 80738778, 27.03.2019, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/292/19

Провадження № 1-кп/626/63/2019

УХВАЛА

27.03.2019 року Красноградський районний суд Харківської області у складі:

судді - Гусара П. І.,

за участю прокурора – Бобрицького В.А.,

потерпілих – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4,

обвинуваченого - ОСОБА_5,

секретаря – Івашкіної Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Краснограда, матеріали кримінального провадження №1-кп/626/63/2019, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Красноградського районного суду перебуває кримінальне провадження №12018220350000341 від 08.06.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України. Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_5 повторно заявив клопотання, в якому просив змінити йому запобіжний захід на більш м’який, а саме на домашній арешт, так як прокурор не довів, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, які раніше встановлені судом, не надав докази обгрунтованої підозри у вчиненні ним злочинів, а також не надав доказів впливу на свідків та потерпілих.

Крім того, ОСОБА_5 просив провести перевірку фактів надання прокурором недопустимих доказів.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_5, так як обгрунтована підозра підтверджена відповідними доказами, які надані суду і ризики, які були встановлені ухвалами Красноградського районного суду від 07.12.2018 року, 01.02.2019 року не зменшились, а продовжують існувати, що унеможливлює застосувати обвинуваченому більш м’якого запобіжного заходу. Так, обгрунтованість підозри підтверджена наданими під час судового розгляду письмовими доказами і поясненнями в суді потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, свідка ОСОБА_9 Ризик впливу на свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтверджується їх близькими стосунками. Потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 вказали в суді, що при зміні обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який є ризик впливу на них та на свідків. Ризик переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення вважає прокурор підтверджується, даними про попередні судимості ОСОБА_5, а також тим фактом, що він був звільнений від останнього покарання з місць позбавлення волі умовно-достроково на невідбутий термін покарання і підозрюється у вчиненні тяжких злочинів в період невідбутої частини покарання.

Адвокат ОСОБА_4В, просила клопотання задовольнити з підстав, які вказав в своєму клопотанні ОСОБА_5

Потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 просили клопотання обвинуваченого залишити без задоволення, так як на їх думку при зміні йому запобіжного заходу на більш м'який є ризик впливу на них та на свідків.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає за доцільне відмовити обвинуваченому ОСОБА_5 в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт виходячи з таких підстав.

За положенням ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Ухвалами Красноградського районного суду Харківської області від 07.12.2018 року, 01.02.2019 року про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31.03.2019 року встановлено наявність обгрунтованої підозри та ризиків, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

На думку суду вищезазначені ризикиз перебігом розгляду кримінального провадження не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є особою молодого віку, не працює, постійного джерела доходів не має, неодружений, нікого з осіб на утриманні немає. ОСОБА_5 посилаючись у своєму клопотанні на факти зайняття суспільно-корисною працею та знаходженні на його утриманні сина ОСОБА_12 відповідних доказів не надав, а отже у суду відсутні фактичні дані про наявність в обвинуваченого міцних соціальних зв’язків. Крім того, ОСОБА_5 не заперечував, що він раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів і звільнений від відбування останнього покарання умовно-достроково.

Таким, чином, всі ці обставини свідчать про наявність ризиків того, що обвинувачений може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

На думку суду, прокурором доведено наявність обгрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, зазначених у обвинувальному акті.

Крім того, суд враховує думки потерпілих, які вказали на можливість впливу як на них та і на свідків з боку обвинуваченого, так як йому відомі їх адреси, номери телефонів. Він навіть, як пояснила потерпіла ОСОБА_1 телефонував останній та намагався на неї впливати, повідомивши при цьому, що дійсно саме він вчинив крадіжку майна із її будинку.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, в рішеннях ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» зазначено, що перебування особи під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності

Приймаючи до уваги, суд вважає, що перебування ОСОБА_5 під вартою відповідає суспільним інтересам і застосування відносно нього іншого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою є безпідставними.

Щодо питання допустимості доказів, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 89 КПК України, доказ визнається недопустимим під час судового розгляду тільки в разі його очевидної недопустимості. Однак обвинуваченим не доведено, що ті докази, які надав прокурор є очевидно недопустимими і тому суд буде вирішувати питання допустимості всіх доказів, наданими учасниками кримінального провадження перебуваючи в нарадчій кімнаті при ухваленні вироку, що відповідає положенням ст. ст. 94, 368, 374 КПК України.

Керуючись ст. ст. 177,331 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт та проведення перевірки за фактами, вказаними в клопотанні відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя