Рішення № 80737477, 27.03.2019, Дворічанський районний суд Харківської області

Справа № 618/124/19

Провадження № 2/618/55/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року

Дворічанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Буніна Є. О.,

за участю секретаря судового засідання Крюкової О. Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в cмт Дворічна цивільну справу за позовом державного підприємства «Куп’янський лісгосп» в особі представника ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,-

встановив:

Державне підприємство «Куп’янський лісгосп» (далі – ДП «Куп’янський лісгосп») в особі представника ОСОБА_1 звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в розмірі 20767,69 грн, в обґрунтування чого зазначає, що ОСОБА_2 20.08.2018 приблизно о 05-00 год, знаходячись на території кварталу № 61 виділу № 2 Дворічанського лісництва ДП «Куп’янського лісового господарства» в адміністративних межах Тавільжанської сільської ради Дворічанського району Харківської області, за допомогою бензинової пили здійснив незаконну порубку шести сиро-ростучих дерев породи «Сосна звичайна», діаметром: 19, 24, 28, 30, 30, 33 см, які в подальшому подрібнив на частини, під час чого був викритий старшим майстром Дворічанського лісництва ДП «Куп’янське лісове господарство» ОСОБА_3 В результаті протиправних дій ОСОБА_2 було припинено зростання 6 дерев породи «Сосна звичайна» та ДП «Куп’янське лісове господарство» згідно з висновком судово-економічної експертизи № 219 від 14.09.2018 спричинено істотну шкоду внаслідок самовільної порубки сиро-ростучих дерев на загальну суму 20767, 69 грн. Вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 01 листопада 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 246 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100,00 гривень. Потерпілим від вказаного кримінального правопорушення є ДП «Куп’янський лісгосп», але шкоду просить стягнути на користь держави, оскільки відповідно до ст. ст. 8, 17 Лісового кодексу України ліси ДП «Куп’янський лісгосп» перебувають в державній власності і надані позивачу в постійне безстрокове користування для ведення державного лісового господарства.

11 лютого 2019 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 10 год 00 хв 06 березня 2019 року. Направлено відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів та запропоновано подати до суду відзив на позов в установлений строк. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, та, в установлений законодавством строк, заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Представник позивача ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, надавши до суду заяву, в якій підтримав позовні вимогив повному обсязі, просив їх задовольнити та розглянути справу в його відсутність, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з’явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлялася своєчасно і належним чином. На його адресу, зазначену в позовній заяві, у судові засідання призначенні на 06 та 27 березня 2019 року направлялися судові повістки, при цьому вказана кореспонденція повернулася до суду з поштовими відмітками «інші причини невручення - не проживає». Відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. При цьому від ОСОБА_2 до суду не надходило відзиву на позовну заяву чи будь-яких заперечень, а також повідомлення про іншу адресу, клопотання про відкладення судового розгляду також не заявлялося.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин та не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, тому відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 01 листопада 2018 року було затверджено угоду про визнання винуватості від 26 вересня 2018 року, укладену між начальником Дворічанського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_2 і його захисником – адвокатом ОСОБА_5, та визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 246 КК України. Вирок набрав законної сили. Цивільний позов про відшкодування шкоди в межах даного кримінального провадження не був заявлений (а.с. 5-6).

З вказаного вироку вбачається, що ОСОБА_2 20.08.2018 приблизно о 05-00 год, знаходячись на території кварталу № 61 виділу № 2 Дворічанського лісництва ДП «Куп’янського лісового господарства» в адміністративних межах Тавільжанської сільської ради Дворічанського району Харківської області, за допомогою бензинової пили здійснив незаконну порубку шести сиро-ростучих дерев породи «Сосна звичайна», діаметром: 19, 24, 28, 30, 30, 33 см, які в подальшому подрібнив на частини, під час чого був викритий старшим майстром Дворічанського лісництва ДП «Куп’янське лісове господарство» ОСОБА_3 В результаті протиправних дій ОСОБА_2 було припинено зростання 6 дерев породи «Сосна звичайна» та ДП «Куп’янське лісове господарство» згідно з висновком судово-економічної експертизи № 219 від 14.09.2018 спричинено істотну шкоду внаслідок самовільної порубки сиро-ростучих дерев на загальну суму 20767, 69 грн.

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що обставини, які відбулися 20.08.2018 за участю відповідача ОСОБА_2 підтверджені вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 01 листопада 2018 року, що позивач є потерпілим внаслідок вчиненого відповідачем кримінального правопорушення.

Таким чином, обставини та підстави звернення до суду встановлені вироком у кримінальному провадженні і не підлягають доказуванню.

Стаття 7 ЛК України передбачає, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Таким чином, ДП «Куп’янський лісгосп» є постійним лісокористувачем лісового фонду, де вчинено правопорушення у вигляді незаконної вирубки дерев.

Відповідно до ст. 19 ЛК України на постійних лісокористувачів покладено обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 67 ЛК України передбачено, що у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів як заготівля деревини.

У ст. 69 ЛК України вказано, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток.

Відповідно до вимог ст. ст. 105, 107 ЛК України порушення лісового законодавства у виді незаконного вирубування та пошкодження дерев і чагарників тягне для винних у цьому осіб за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

За ч. 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Врегульовані вищевказаними нормами наслідки порушення вимог природоохоронного (в т. ч. лісового) законодавства у вигляді обов'язку винної особи відшкодувати заподіяні збитки відповідають загальним положенням Цивільного кодексу України, які визначають поняття та порядок відшкодування збитків.

Статтею 22 ЦК України встановлено загальні правила відшкодування збитків та передбачено, зокрема, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У даному випадку спірні правовідносини щодо відшкодування збитків, заподіяних порушенням лісового законодавства, кваліфікуються як відносини із відшкодування позадоговірної шкоди.

Статтею 1166 ЦК України встановлено загальні підстави відшкодування шкоди у позадоговірних (деліктних) зобов'язаннях та передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом вищенаведеної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються судом в їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 1 – 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час судового розгляду даної справи представником позивача були надані належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження своїх позовних вимог, на підставі яких судом встановлені обставини та факти, що обґрунтовують вказані вимоги.

Відповідачем, всупереч вимог ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог позивача не надано і в матеріалах справи не міститься. Доводи позивача, викладені в позові, відповідачем і матеріалами справи не спростовуються.

За таких обставин справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на які посилався представник позивача як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, судовий збір в розмірі 1921,00 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 352, 354, п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд-

ухвалив:

Позов державного підприємства «Куп’янський лісгосп» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь держави за такими реквізитами: р/р 31117102700329 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код УДКСУ 24134515, код бюджетної класифікації 21080600, майнову шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 246 КК України, в розмірі 20767 (двадцяти тисяч сімсот шістдесяти семи) гривень 69 (шістдесят дев’ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 1921,00 (одну тисячу дев’ятсот двадцять одну) гривню судового збору на користь держави (отримувач коштів – Головне управління казначейства у м. Києві).

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дворічанський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Є. О. Бунін