Рішення № 80736848, 18.03.2019, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 540/760/18

Номер провадження 2/540/235/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2019 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді Косик С.М.

за участю: секретарів Ткач Н.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

відповідно до ч.1 ст.268 ЦПК України в судовому засіданні 18.03. 2019 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення, -

в с т а н о в и в :

у вересні 2018 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла вказана позовна заява, мотивована тим, що ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» трудовий договір на строк з 26.04.2018 р. по 26.11.2018 р., натомість 31.05.2018 р. позивача було звільнено по причині закінчення строку дії трудового договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. Позивач вважає, що звільнений незаконно, безпідставно та з метою позбавити його права на працю та заробітну плату, а тому звертається до суду за захистом своїх прав та просить скасувати наказ №132/2018-К від 31.05.2018 р., яким його звільнено з ТОВ «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС», поновити на посаду водія автотранспортних засобів у вказаному товаристві з 31.05.2018 р. та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 31.05.2018 р. до дня постановлення рішення суду, в сумі 26273,17 грн. за кожен місяць, та судові витрати.

У відзиві на позовну заяву від 09.10.2018 року та поясненнях від 26.10.2018 року представник відповідача заперечує проти позовних вимог, просить відмовити ОСОБА_1 в позові та зазначає, що 26.04.2018 р. з ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір та договір про повну матеріальну відповідальність. Строковий трудовий договір було укладено у двох екземплярах, в одному із них була зазначена дата закінчення договору «до 31.05.2018 р.», а в іншому не вказана кінцева дата. Договір, що не містив кінцевої дати був примірником позивача, проте останній його не забрав. Позивач був оформлений як працівник за сумісництвом, тобто не надав трудової книжки відповідачу.

Також зазначає, що в рамках кримінального провадження за фактом розкрадання паливно-мастильних матеріалів, де ОСОБА_1 було повідомлено про підозру, проведено почеркознавчу експертизу та висновком №1521 від 08.08.2018 року встановлено, що підпис у строковому трудовому договорі від 26.04.2018 року та в договорі про повну матеріальну відповідальність від 26.04.2018 року, укладених між ТОВ «Карлівське СГП «ЛОС» та ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_1, тобто відповідач введений позивачем в оману, оскільки стало відомо, що останній не підписував строковий трудовий договір і договір про повну матеріальну відповідальність. Після закінчення строку трудового договору, а саме 31.05.2018 року відповідач припинив трудові відносини з позивачем, а тому ОСОБА_1 намагається безпідставно стягнути кошти з ТОВ «Карлівське СГП «ЛОС», а також у судовому порядку продовжити трудові відносини проти волі останнього. Також зазначає що позивачем пропущено тримісячний строк звернення із заявою про вирішення трудового спору, оскільки про звільнення ОСОБА_1 повинен був дізнатися 31.05.2018 року, хоча і не був ознайомлений з наказом про звільнення та йому не вручена трудова книжка (а.с.47-49,79-81).

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, пояснивши, що ОСОБА_1 працював в ТОВ «Карлівське СГП «ЛОС» за трудовим договором строком до 26.11.2018 року, під час досудового розслідування злочину за ст.191 ч.1 КК України була проведена судово-почеркознавча експертиза, яка підтвердила, що трудового договору строком дії до 31.05.2018 року та договору про повну матеріальну відповідальність позивач не підписував, натомість 31.05.2018 року його було звільнено, з наказом не ознайомлено та трудову книжку не видано, відсутній наказ про звільнення і в матеріалах кримінального провадження, тільки на адвокатський запит, 31.08.2018 року він повідомлений про звільнення 31.05.2018 року у зв’язку із закінченням строку дії трудового договору. Вважають що службові особи відповідача підробили договора, а примірники, які позивач підписував знищили з метою звільнити ОСОБА_1 з роботи та позбавити права на заробітну плату.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив застосувати строк позовної давності, покликаючись на те, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу водієм по строковому трудовому договору з 26.04.2018 року по 31.05.2018 року, підписав при цьому наказ про прийняття на роботу та договір про повну матеріальну відповідальність, оскільки він не надав трудову книжку, наказ було змінено та прийнято ОСОБА_1 на роботу за сумісництвом, трудового договору строком на 6 місяців не існує, позивач ввів в оману підприємство, не підписавши трудовий договір строком по 31.05.2018 року, кримінальне провадження за ст.191 ч.1 КК, де позивачу оголошено підозру, було закрито та під час досудового розслідування дійсно висновком експерта встановлено належність підпису в строковому трудовому договорі іншій особі а не ОСОБА_1

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що наказом від 25.04.2018 року за №113/2018-К ОСОБА_1 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів товариства з обмеженою відповідальністю «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» з 26.04.2018 року за строковим трудовим договором, з окладом згідно тарифної сітки пропорційно відпрацьовного часу, та зазначено за сумісництвом (а.с.50).

26.04.2018 року між ТОВ «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» та ОСОБА_1 укладено строковий трудовий договір з 26.04.2018 року по 31.05.2018 року (а.с.52) та договір про повну матеріальну відповідальність від 26.04.2018 року (а.с.53).

За висновком експерта від 07.08.2018 року за №1505 та від 08.08.2018 року за №1521 підписи у строковому трудовому договорі від 26.04.2018 року та договорі про повну матеіральну відповідальність від 26.04.2018 року, укладених між ТОВ «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» та ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_1 а іншою особою (а.с.64-71).

Відповідачем також надано строковий трудовий договір від 26.04.2018 року, укладений між сторонами, без кінцевої дати дії договору (а.с.115).

Як убачається з книги обліку трудових книжок по ТОВ Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС»(а.с.116-122 ), трудова книжка ОСОБА_1 на підприємстві відсутня.

Згідно зі ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема при укладенні трудового договору з фізичною особою.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Отже, саме шляхом укладення трудового договору з роботодавцями громадяни реалізують своє конституційне право на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов'язків.

Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов'язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин. Саме тому основні елементи інституту трудового договору (порядок укладення трудового договору, його зміст, гарантії працівникам при укладенні, зміні та припиненні трудового договору, підстави припинення договору тощо) як такі, що мають засадничий характер, повинні врегульовуватись лише законом.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Як убачається із положень ст.24 КЗпПУ, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Вимогами ст.ст. 24, 48 КЗпП України передбачено, що належними доказами перебування працівника у фактичних трудових відносинах є трудовий договір, наказ, розпорядження власника підприємства чи уповноваженого ним органу, а також записи у трудовій книжці.

Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Представником відповідача не заперечувався факт видачі наказу про прийняття позивача на роботу та його звільнення з роботи, як і те, що трудовий договір строком до 31.05.2018 року підписаний не ОСОБА_1, а з огляду про відсутність в іншому трудовому договорі кінцевої дати договору, як і в наказі про прийняття ОСОБА_1 на роботу, суд уважає що позивач фактично працював у відповідача за безстроковим трудовим договором, що був укладеним на невизначений строк.

31.05.2018 року наказом № 132/2018-К відповідач ОСОБА_1 був звільнений з роботи у зв’язку із закінченням строку дії договору на підставі ст.36 п.2 КзПП України (а.с.114).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Припинення трудового договору через закінчення строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника, оскільки свою волю на укладення строкового трудового договору він виявив під час його укладення.

Зважаючи на вказане, а саме те, що позивач працював у відповідача за безстроковим трудовим договором укладеним на невизначений строк звільнення його з роботи з підстав закінчення дії строкового трудового договору п.2 ст. 36 КЗпП України слід вважати безпідставним та таким, що суперечить вимогам закону. Відповідно позовні вимоги слід вважати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.

Отже, статтею 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду.

Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-2426цс15.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Тобто, на відміну від інших трудових спорів, коли строк звернення до суду обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Початком перебігу місячного строку для звернення особи до суду з позовом про поновлення на роботі слід вважати день вручення наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.

Ураховуючи, що позивач не ознайомлений з наказом про звільнення та такий наказ направлено останньому на запит його адвоката, відомості про отримання ним трудової книжки відсутні, актів, складених працівниками ТОВ «СГП «ЛОС» про відмову позивача від ознайомлення з наказом про його звільнення суду не надано, а тому суд уважає що позивач не пропустив строк звернення до суду з позовом.

Також суд відхиляє доводи представника відповідача щодо того, що позивач працював в ТОВ «Карлівське СГП «ЛОС» за сумісництвом, оскільки за повідомленням Машівської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості (а.с.146,147) 14.11.2017 року ОСОБА_1 був зареєстрований як безробітний, останнє місце роботи - ТОВ «Карлівське СГП «ЛОС», звільнений 13.11.2017 року на підставі ст.36 п.2 КЗпП у зв’язку із закінченням строку трудового договору, 26.04.2018 року реєстрація припинена у зв’язку з працевлаштуванням за направленням служби зайнятості на посаду водія автотранспортних засобів в ТОВ «Карлівське «СГП «ЛОС». Також представником відповідача надано два накази про прийняття позивача на роботу, в одному з яких вказівка про роботу за сумісництвом відсутня (а.с.133) та як повідомив представник відповідача у зв’язку з ненаданням ОСОБА_1 трудової книжки наказ було викладено в іншій редакції, з вказівкою про сумісництво.

Вказаний висновок стверджується й повідомленням ТОВ Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» до Карлівської ОДПІ про прийняття ОСОБА_1 на роботу як найманого працівника з трудовою книжкою (а.с.100).

Згідно зі ст.4 Конвенції №158 Міжнародної організації праці «Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця», спрямованої на захист прав працівника, - трудові відносини з працівником не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, зв'язаних зі здібностями або поведінкою працівника.

Стаття 9 зазначеної Конвенції покладає на роботодавця тягар доказування законності підстав звільнення працівника.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Положеннями ч.1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд уважає, що звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог чинного трудового законодавства, а тому наказ про звільнення є незаконним, у зв’язку з чим підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі з дати звільнення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік. Однак, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці», абзацу 3 п. 2 та пунктів 3, 4, 5, 8, 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, відповідно до яких середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу має обраховуватися шляхом множення середньоденного заробітку за два останні фактично відпрацьовані місяці роботи на число робочих днів, що припадають на час вимушеного прогулу.

Згідно довідки про доходи від 08.08.2018 № 176 (а.с.30), дохід ОСОБА_1 за квітень, травень 2018 року склав 36956,87 грн. (а.с.30), а тому його середньоденна заробітна плата складає 1231,89 грн. (12276,00 + 24680,87 =36956,87/30).

Час вимушеного прогулу відповідно до матеріалів справи становить з 31.05.2018 року по 18.03.2019 року (день ухвалення рішення про поновлення на роботі).

З урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 «Про перенесення робочих днів у 2018 році» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2019 «Про перенесення робочих днів у 2019 році» кількість робочих днів за визначений період часу складає 179.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 220510,00 грн (179 днів * 1231,89грн).

У відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України з ТОВ «Карлівське сільгосподарське підприємство «ЛОС» на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 355, 430 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити.

Скасувати наказ №132/2018-К від 31.05.2018 року, яким звільнено ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС».

Поновити ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» з 31.05.2018 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлівське сільгосп підприємство «ЛОС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.05.2018 року по 18.03.2019 року включно в сумі 220510,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлівське сільгосп- підприємство «ЛОС» на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач – ОСОБА_1, житель ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серія КО №382024 від 16.05.2002 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач – Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС», місцезнаходження: м. Карлівка, вул. 60-річчя Жовтня,5А, ідентифікаційний код 32256241.

Повний тест Рішення складено 25.03.2019 року.

Суддя С.М.Косик