Рішення № 80736153, 25.03.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/10959/18

Провадження № 2-а/428/51/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Посохова І.С.,

за участі секретаря судового засідання - Колядінцевої П.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Луганській області ОСОБА_3 про визнання рішення протиправним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Луганській області ОСОБА_3 про визнання рішення протиправним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 27 серпня 2018 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Луганській області ОСОБА_3 складено відносно нього адміністративний протокол № 000814, на підставі якого винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення № 000814 від 27.08.2018 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 82 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 1700 грн., а саме за фактом утворення в установі (Управлінні) побутових відходів, які розміщуються не санкціоновано на прилеглій території до будинку № 54-б по проспекту Центральному у місті Сєвєродонецьку. Крім цього, не укладений договір з юридичною особою на вивезення побутових відходів, чим порушуються вимоги щодо поводження з побутовими відходами, тобто порушення ст. 42 Закону України «Про відходи».

Однак, позивач вважає, що він не порушував норм Закону України «Про відходи» та не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 82 КУпАП, а тому просить визнати протиправними та скасувати протокол про адміністративне правопорушення № 000814 від 27.08.2018 року та постанову про накладення адміністративного стягнення № 000814 від 27.08.2018, складені старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Луганській області ОСОБА_3, а справу закрити.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому він наполягає на вчиненні позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 82 КУпАП, вважає протокол № 000814 від 27.08.2018 року та постанову про накладення адміністративного стягнення № 000814 від 27.08.2018 законними та такими, що не підлягають скасуванню, а позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, підтвердив доводи, викладені у позові, просив його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні.

Вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає протокол про адміністративне правопорушення № 000814 від 27.08.2018 року та постанову про накладення адміністративного стягнення № 000814 від 27.08.2018, складену старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Луганській області ОСОБА_3 протиправними.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Позивач не погоджуючись з обставинами, викладеними в постанові № 000814 від 27.08.2018 року, посилаючись на відсутність порушення ним Закону України «Про відходи» та відсутність складу адміністративного правопорушення, скористався своїм правом і звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Винність особи у вчиненні правопорушення має бути доведена доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом були досліджені письмові докази, наявні в матеріалах адміністративної справи, на підставі чого було встановлено наступне.

Так, у судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що постановою старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Луганській області ОСОБА_3 № 000814 від 27.08.2018 року позивача було визнано винним у порушенні ст. 42 Закону України «Про відходи», тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 82 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності, згідно з наведеною постановою, був протокол № 000814 від 27.08.2018 року за фактом утворення в установі (Управлінні) побутових відходів, які розміщуються не санкціоновано на прилеглій території до будинку № 54-б по проспекту Центральному у місті Сєвєродонецьку, крім цього, не укладений договір з юридичною особою на вивезення побутових відходів, тобто порушення ч. 7 ст. 33, ч. 2 ст. 35-1 Закону України «Про відходи».

Суд зауважує, що в протоколі та постанові зазначено про утворення в установі (Управлінні) побутових відходів, які розміщуються не санкціоновано на прилеглій території до будинку № 54-б по проспекту Центральному у місті Сєвєродонецьку, крім цього, не укладений договір з юридичною особою на вивезення побутових відходів, що є порушенням ст. 82 КУпАП. Втім, в оскарженому протоколі відповідачем вказані дії позивача кваліфіковані як порушення ч. 7 ст. 33, ч. 2 ст. 35-1 Закону України «Про відходи», а в постанові, що оскаржується, ці ж дії кваліфіковані як порушення п. а), п. б), п. и) ст. 42 Закону України «Про відходи».

Відповідно до ч. 7 ст. 33 Закону України «Про відходи» забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об’єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров’я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 35-1 Закону України «Про відходи» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про відходи» особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за: а) порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров’я людини та економічних збитків; б) самовільне розміщення чи видалення відходів; и) невиконання вимог щодо поводження з відходами (під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення та захоронення), що призвело до негативних екологічних, санітарно-епідемічних наслідків або завдало матеріальної чи моральної шкоди.

Таким чином, з оскарженої постанови вбачається, що відповідачем зазначено, що позивачем порушені вимоги п. а), п. б), п. и) ст. 42 Закону України «Про відходи», що в протоколі про адміністративне правопорушення від 27.08.2018 року не значалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 35-1 Закону України «Про відходи» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів.

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «НПФ Суперпринт» та Управлінням екології та природних ресурсів Луганської обласної державної адміністрації укладені договори оренди нежитлового приміщення № 01/10 від 20.12.2017 року, № 1 від 30.05.2017 року, № 2 від 06.04.2018 року, № 5 від 30.05.2018 року, за адресою: м Сєвєродонецьк, проспект Центральний, 54-б.

Водночас, між ТОВ «НПФ Суперпринт» та Управлінням екології та природних ресурсів Луганської обласної державної адміністрації укладено договір № 01/10-2 від 20.12.2017 року відшкодування вартості витрат по сплаті комунальних послуг.

Так, відповідно до п. 1.1 Договору № 01/10-2 від 20.12.2017 року, за цим договором сторони домовились, що відшкодуванню підлягають витрати понесені Споживачем (ТОВ «НПФ Суперпринт») в рахунок сплати вартості комунальних послуг, зокрема електрична енергія, послуги з централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення, твердих побутових відходів, а також телекомунікаційних послуг, споживаних Субспоживачем (Управлінням екології та природних ресурсів Луганської обласної державної адміністрації).

Відповідно до п. 4.5 Договору № 01/10-2 від 20.12.2017 року, відшкодуванню підлягають витрати понесені Споживачем (ТОВ «НПФ Суперпринт») в рахунок сплати вартості комунальних послуг, спожитих Субспоживачем (Упралінням екології та природних ресурсів Луганської області державної адміністрації), починаючи з моменту, коли Субспоживач фактично почав використовувати нежитлові приміщення, визначені п. 1.1 цього Договору.

З Договору № 01/10-2 від 20.12.2017 року вбачається, що витрати зі сплати вартості комунальних послуг несе власник нежитлового приміщення за адресою: місто Сєвєродонецьк, проспект Центральний, 54-б – ТОВ «НПФ Суперпринт».

З аналізу вищенаведених письмових доказів, суд доходить висновку, що договір повинен бути укладений у даному випадку Товариством з обмеженою відповідальністю «НПФ Суперпринт» як власником нежитлового приміщення за адресою: місто Сєвєродонецьк, проспект Центральний, 54-б, а не позивачем, що підтверджує відсутність відповідальності позивача за не укладення договору з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів.

Відповідно до ч. 7 ст. 33 Закону України «Про відходи» забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.5 Договору № 01/10-2 від 20.12.2017 року, відшкодуванню підлягають витрати понесені Споживачем (ТОВ «НПФ Суперпринт») в рахунок сплати вартості комунальних послуг, спожитих Субспоживачем (Упралінням екології та природних ресурсів Луганської області державної адміністрації), починаючи з моменту, коли Субспоживач фактично почав використовувати нежитлові приміщення, визначені п. 1.1 цього Договору.

Таким чином, суд вважає, що у позивача виникло право на розміщення відходів відповідно до умов Договору № 01/10-2 від 20.12.2017 року, а отже в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 33 Закону України «Про відходи».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів того, що прийняте ним рішення є правомірним, оскільки, на думку суду, відповідач прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за відсутності належних доказів, з порушенням вимог Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 000814 від 27.08.2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 82 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 1700 гривень 00 копійок, такими, що підлягають задоволенню.

В частині оскарження протоколу про адміністративне правопорушення № 000814 від 27.08.2018 року, суд зауважує, що в силу вимог ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, протокол є лише доказом і не є рішенням суб’єкта владних повноважень, а отже, не може бути оскаржений в адміністративному порядку, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині скасування протоколу № 000814 від 27.08.2018 року задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 2, 72-90, 99, 241-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Луганській області ОСОБА_3 про визнання рішення протиправним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 000814 від 27.08.2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 82 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 1700 гривень 00 копійок, визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1, місце проживання: 93400, АДРЕСА_1, реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1;

- представник відповідача: ОСОБА_2, НОМЕР_2, виданий Лисичанським МВ УДМС України в Луганській області № 4430 від 24.05.2018 року.

Суддя І. С. Посохов