Постанова № 80735165, 21.03.2019, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/876/19

Провадження № 3/740/266/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2019 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1,

за участю секретаря – Дьоміної Н.А.,

розглянувши матеріали, які надійшли від військової частини А3160 (код 26614001) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, військовослужбовця за контрактом старшину військової частини А3160, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_3,

за ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

13 лютого 2019 року о 11-45 год. військовослужбовець за контрактом старшина ОСОБА_2, в умовах дії особливого періоду, перебував на території військової частини А3160, розташованої в м.Ніжині Чернігівської області, вул.Прилуцька, 96а, в стані алкогольного сп»яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп»яніння.

Даний факт підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №2 від 13 лютого 2019 року, рапортом старшого прапорщика ОСОБА_3 від 13.02.2019 року, копіями листів Міністерства оборони України від 28.04.2016 року та 01.10.15 року про дію особливого періоду, поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, згідно яких вони були свідками виявлення військовослужбовця ОСОБА_2 з ознаками алкогольного сп»яніння. Після відмови пройти медичний огляд на стан сп»яніння в центральній міській лікарні, старшина ОСОБА_2 був доставленим на огляд до лікаря в/ч А3160, тобто ОСОБА_2 виконував обов"язки військової служби в умовах особливого періоду в нетверезому стані, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП, згідно якої відповідальність настає за настає, зокрема, за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об’єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп’яніння, або виконання ними обов’язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп’яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння,- вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Також суд враховує слідуюче.

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Україні особливий період настав з дня набрання чинності Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303 «Про часткову мобілізацію», продовжено його Указом Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію».

Поняття особливого періоду наведене у ч.1 ст.1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за правилами якої особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, особливий період пов'язується, зокрема, із проведенням мобілізації.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У ч.4 ст.3 вказаного Закону зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Водночас ст.1 Закону №3543-ХІІ надано визначення поняття демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави стверджувати, що як у проміжки між періодами проведення мобілізації, так і на даний час - у державі стан особливого періоду не припинявся.

В судове засідання ОСОБА_2 не з”явився від нього 27 лютого 2019 року надійшла заява, згідно якої просить справу розглядати без його участі, вину у вчиненому правопорушенні він визнає повністю, просить призначити покарання у виді арешту з утриманням на гауптвахті.

Вищезазначені докази в порядку ст.ст.251, 254 КУпАП доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_6 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Із врахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, який становить значну суспільну небезпеку в сфері проходження військової служби, особу порушника, який згідно протоколу вперше притягається до адміністративної відповідальності, працює, має постійне місце проживання. Обставина, що пом’якшує відповідальність - перше притягнення до адміністративної відповідальності, обтяжуючі обставини в протоколі не зазначені, при цьому суд розглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення і згідно КУпАП не повноважний виходити за його межі. На підставі викладеного суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті, даний вид стягнення є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.

З ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір на користь держави.

Керуючись ст.ст.33, 40-1, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.3 ст.172-20 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді 7 (діб) арешту з утриманням на гауптвахті.

Стягнути з ОСОБА_2 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. судового збору на користь держави.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду області протягом десяти днів з дня її винесення.

Головуюча суддя Т.Г.Ковальова