Постанова № 80734015, 27.03.2019, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа 511/224/19

Номер провадження: 1-кп/511/97/19

27 березня 2019 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді - Ільяшук А. В. ,

секретаря судового засідання - Чернецької А.В.

за участю:

прокурора - Пояцика С.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Дубаса О.І.,

перекладача - Осадченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22018160000000186 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.12.2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Молдова, уродженця Республіка Молдова, з неповною середньою освітою, не одруженого, має на утриманні неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.332-2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Управління ДМС України у Волинській області № 62/104 від 10 травня 2018 року ОСОБА_3 заборонено в`їзд на територію України строком на п`ять років, тобто до 10 травня 2023 року, та його видворено з України до Республіки Молдова з проставленням штампу в паспорті про заборону в`їзду.

Незважаючи на обізнаність та усвідомлення заборони в`їзду на територію України, у грудні 2018 року у обвинуваченого ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне перетинання державного кордону України поза пунктом пропуску в порушення встановленого порядку перетину державного кордону України.

З метою реалізації свого умислу, 10 грудня 2018 року ОСОБА_1. , використовуючи автобусне сполучення, прибув до села Стара Андріяшівка Слободзейського району Республіки Молдова, де заховався у лісі неподалік від села Новокрасне Роздільнянського району Одеської області (Україна).

Надалі, 11 грудня 2018 року у першій половині дня ОСОБА_3 , завідомо знаючи, що йому заборонено в`їзд на територію України та маючи при собі паспорт на своє ім`я, у якому міститься відмітка про заборону в`їзду, в районі інформаційного покажчика 1/73 на ділянці ВПС «Степанівка» Білгород- Дністровського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, поза пунктом пропуску, без відповідного дозволу компетентних органів України, пересуваючись пішки, умисно незаконно перетнув державний кордон України та потрапив на територію поблизу села Новокрасне Роздільнянського району Одеської області (Україна), до якого продовжив свій пішохідний рух.

Тієї ж дати, близько 11 години 30 хвилин, у центрі села Новокрасне ОСОБА_1 був виявлений співробітниками органів охорони державного кордону, а його протиправний рух територією України було припинено.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені злочину визнав повністю, покаявся, підтвердив фактичні обставини справи і суду пояснив, що він знав про те, що рішенням Управління ДМС України у Волинській області № 62/104 від 10 травня 2018 року йому заборонено в`їзд на територію України строком на п`ять років - до 10 травня 2023 року. Через пункти пропуску він не міг легально перетнути кордон України. 11 грудня 2018 року у першій половині дня він в районі інформаційного покажчика 1/73 на ділянці ВПС «Степанівка», поза пунктом пропуску, без відповідного дозволу компетентних органів України, незаконно перетнув державний кордон України пішком та потрапив на територію поблизу села Новокрасне Роздільнянського району Одеської області (Україна), до якого продовжив свій пішохідний рух.Тієї ж дати, близько 11 години 30 хвилин, у центрі села Новокрасне він був виявлений співробітниками органів охорони державного кордону. Незаконно перетинаючи кордон, він лише хотів побачити матір та свою доньку, іншої мети не мав. Зазначив, що дуже розкаюється в тому, що вчинив.

Таким чином показання обвинуваченого ОСОБА_1 повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не оспорює.

Крім визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його вина у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення:

-витягом з ЄРДР станом на 11.12.2018 року (на момент реєстрації), що підтверджує факт внесення відомостей в ЄРДР за №22018160000000186 та початок досудового розслідування за матеріалами правоохоронного органу - ДПС України, підтверджує групу слідчих у кримінальному провадженні та орган досудового розслідування - СВ УСБУ в Одеській області (а.к.п.39);

-повідомленням Білгород-Дністровського прикордонного загону №81/1304 від 11.12.2018 року про виявлення ознак вчинення кримінального правопорушення на адресу УСБУ в Одеській області. у якому вказано, про незаконне перетинання державного кордону ОСОБА_1 , що підтверджує внесення відомостей в ЄРДР (а.к.п.41);

-дорученням слідчого до оперативного підрозділу - Південного регіонального управління Держприкордонслужби від 11.12.2018 року за №65/16/9418, що підтверджує залучення оперативного підрозділу до виконання процесуальних дій (а.к.п.42-43);

-протоколом огляду місця події від 12.12.2018 року - місця перетину державного кордону ОСОБА_1 та маршруту його руху, що підтверджує перетин кордону обвинуваченим в районі інформаційного покажчика 1/73 на ділянці ВПС «Степанівка» Білгород-Дністровського прикордонного загону, поза пунктом пропуску, поблизу села Новокрасне, Роздільнянського району, Одеської області (а.к.п.44-50);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 12.12.2018 року за участю ОСОБА_1 , який у присутності понятих на місцевості показав шлях та обставини перетину ним державного кордону України у пішому порядку (а.к.п.51-53, з додатком флеш носієм інформації ТrG micro SD 4 GB, поміщеному у конверт та запакованому у присутності понятих, який за згодою учасників кримінального провадження судом не відтворювався та не переглядався у судовому засіданні - а.к.п.54);

- протоколом про адміністративне затримання від 11.12.2018 року ОСОБА_1 співробітниками ВПС «Степанівка» Держприкордонслужби України для з`ясування обставини правопорушення. При адміністративному затриманні в 11.30 годин 11.12.2018 року у ОСОБА_1 проведено огляд речей і документів та вилучено паспорт громадянина Молдови для виїзду за кордон на його ім`я (а.к.п.55-56);

-протоколом огляду паспорта громадянина Республіки Молдова для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 від 12.12.2018 року, яким підтверджено, що в паспорті є відмітка про заборону в`їзду на територію України строком на 5 років та що ОСОБА_1 знав про існування заборони (а.к.п.57-61);

-листом Державної міграційної служби України №8.3-230/2-19 від 09.01.2019 року з додатком рішення УДМС у Волинській області від 10.05.2018 року про заборону в`їзду на територію України строком на 5 років ОСОБА_1 (а.к.п.62-64).

Дослідивши та оцінивши вказані обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні вище зазначеного злочину, а його дії кваліфікує за ч.1 ст. 332-2 КК України, як перетинання державного кордону України особою, якій заборонено в`їзд на територію України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного кримінального злочину й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення злочину і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відноситься до злочину середньої тяжкості, особу обвинуваченого та враховує ті обставини, що він є осудною особою, оскільки не доведено протилежне, особою раніше не судимою ( а.к.п.65), має на утриманні неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_3 народження (а.к.п.66).

Судом враховується, що ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненні злочину, активно сприяв розкриттю злочину, що є обставинами, що пом`якшують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлено.

Згідно наданої суду досудової доповіді Роздільнянського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, орган пробації прийшов до висновку, що стислий огляд виявлення криміногенних факторів ризику щодо вчинення повторних злочинів оцінено як середній. Результати оцінки ризиків вчинення нового злочину та небезпеки для суспільства, у т.ч. для рідних показали середній рівень ризику вчинення повторних злочинів. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_1 та його спосіб життя, історію правопорушень, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі можливе, та не становить високої небезпеки для суспільства. ( а.к.п.73-74).

Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ "Про пробацію" під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань.

Згідно з п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про пробацію", досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.

За приписами ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, досудової доповіді з інформацією про соціально психологічну характеристику обвинуваченого, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи обставини, які пом`якшують покарання, якими відповідно до ст. 66 КК України, є зокрема і активне сприяння розкриттю злочину, і визнання вини обвинуваченим і щире каяття у вчиненому, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі та можливим звільнити його від відбування покарання, надавши іспитовий строк на підставі ст.75 КК України.

Також суд вважає необхідним по даній справі з метою організації органами виконання покарань належного контролю за поведінкою обвинуваченого, покласти на нього обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

При цьому суд вважає що вказана думка суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 634/609/15-к, яка є обов`язковою для застосування, у відповідності до якої судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість, зокрема, призначення покарання з випробуванням.

Цивільний позов по справі не заявлявся. Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази до кримінального провадження не долучались.

Керуючись ст.349, 368, 369-371, .373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 332-2 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази до кримінального провадження не долучались.

Запобіжний захід до засудженого ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: Ільяшук А. В.