Рішення № 80733868, 21.03.2019, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2465/18

Номер провадження: 2/511/71/19

21 березня 2019 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Іванової О. В.,

секретаря судового засідання - Кирилової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Роздільнянського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, співвідповідачів ОСОБА_4, Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про звільнення спадкового майна з - під арешту,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року представник позивача ОСОБА_1. - ОСОБА_7., звернувся до Роздільнянського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, співвідповідачів ОСОБА_4, Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про звільнення спадкового майна з - під арешту, в якому просить зняти арешт з нерухомого майна, яке належало померлій ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а саме з: квартири за адресою: АДРЕСА_2 та виключити її з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, запис за реєстраційним номером обтяження: 9334231.

Представник позивача позов обґрунтував тим, що 05.06.2009 року був укладений договір купівлі-продажу, який було посвідчено приватним нотаріусом Патраманською Л.M. згідно з яким ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продали ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

При укладанні вищевказаного договору приватний нотаріус перевірила наявні заборони стосовно вищевказаної квартири. Згідно витягу № 23706490 з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05.06.2009 року були відсутні будь-які заборони відчуження нерухомого майна щодо спірної квартири. Факт права власності також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.07.2009 року згідно з яким ОСОБА_3 є власником спірної квартири. ОСОБА_3 являється матір`ю позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 померла. З метою отримання спадщини ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Патраманської Л.М. , однак 29.05.2017 року отримав відповідь про неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки на підставі судового наказу № 2-Н-127 від 26.06.2008 року 10.12.2009 року був накладений арешт на 1/2 частину квартири, власником якої була ОСОБА_4 Крім того нотаріусом рекомендовано звернутись до відділу ДВС у Роздільнянському районі. Одеської області та до суду. Згідно з інформаційної довідки з- Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.05.2017 року арешт майна зареєстровано 10.12.2009 року реєстратором Одеської філії ДП «Інформаційний центр Міністерства юстиції України, обтяжувачем по вищевказаному арешту був Відділ ДВС Роздільнянського РУЮ, куди звернувся позивач з метою зняття арешту. Згідно відповіді від 09.11.2018 №17063 вбачається, що відповідно Наказу « Про затвердження роботи з документами в органах державної виконавчої служби» № 2274/5 від 25.12.2008 року п. 9.9 «Строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 рік» Враховуючи викладене у ДВС немає можливості надати вищевказану постанову, оскільки виконавче провадження по судовому наказу «2-н-127 від 26.06.2008 року виданим Роздільнянським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Приват Банк» знищено. Тому за захистом своїх прав він вимушений звернутись до суду, він вважає, що оскільки, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_3 та у зв`язку із накладенням арешту на майно померлої то позивач не має змоги оформити свої спадкові права.

19.11.2018 року провадження по справі було відкрито за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче судове засідання.(а.с.19).

13.12.2018 року представником позивача ОСОБА_7 було надано через канцелярію суду клопотання про витребування доказів, а саме: спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; клопотання про залучення до участі у розгляді справи співвідповідачів ОСОБА_4 та АТ КБ «ПриватБанк» з метою недопущення порушення інтересів зазначених осіб та уточнену позовну заяву.(а.с.25-31).

Ухвалою суду від 13.12.2018 року клопотання представника позивача ОСОБА_7 були задоволені у повному обсязі.(а.с.33).

06.02.2019 року на адресу суду надійшла копія спадкової справи № 228/2016, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 21 аркуші.(а.с.47-68).

21.02.2019 року представником позивача ОСОБА_7 було надіслано клопотання про витребування доказів та доручення їх до матеріалів справи.(а.с.71), яке ухвалою суду від 21.02.2019 року було задоволено.(а.с.73).

21.02.2019 року строки розгляду справи були продовжені та підготовче судове засідання закрито з призначенням справи до розгляду по суті.(а.с.77).

26.02.2019 року представник позивача ОСОБА_7 заявою долучив до матеріалів справи оригінал інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно.(а.с.83).

21.03.2019 року на адресу суду від відповідача АТ КБ « ПриватБанк» надійшов відзив, відповідно до якого з позовними вимогами ОСОБА_1 вони не погодилися, обґрунтував їх наступним. Вважають, що банк є неналежним відповідачем по справі, оскільки не перешкоджає позивачу у прийняті спадщини та ніякими своїми діями не порушував права позивача. Просили провадження відносно неналежного відповідача закрити, в позові відмовити в повному обсязі. Окрім того, у відзиву просили в позові відмовити, оскільки позивачем обраний не вірний спосіб захисту, як це передбачено ст. 447 ЦПК України.(а.с.85-86).

В судове засідання представник позивача ОСОБА_7 ., та позивач ОСОБА_1 не з`явилися, представник позивача надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що ні позивач ОСОБА_1 , ні його померла мати ОСОБА_3 не мають жодного відношення до накладення арешту на Ѕ частину спірної квартири, тому і звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця у позивача не було підстав. На задоволенні позовних вимог наполягав, просив провести судове засідання у його відсутність та відсутність позивача, про що ними були додані до суду відповідні заяви.( а.с.45)

Відповідач - АТ КБ «ПриватБанк», про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, однак представник в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив.(а.с.92).

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання жодного разу не з`явилася, поважних причин своєї неявки суду не повідомила. (а.с.16)

Відповідно до ст. 128 ч. 11 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, отже враховуючи, що судом були виконанні вимоги ч.11 ст.128 ЦПК України, суд вважає її такою, що належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи та визнає її неявку з неповажних причин.( а.с.46).

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судом, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. ст.4,5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

Судом встановлено, що 05.06.2009 року на підставі Договору купівлі - продажу квартири, складеного та посвідченого приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Л.М. Патраманською, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в особі представника передали у власність ОСОБА_3 однокімнатну квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_3

Відсутність заборони відчуження нерухомого майна, яка була предметом договору, підтверджується витягом № 23706490 з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05.06.2009 року(а.с.7).

Факт приватного права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.07.2009 року, зареєстрованого Комунальним підприємством спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Бюро технічної інвентаризації» за реєстраційним номером 27441850.(а.с.6).

Позивач ОСОБА_1 являється сином ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 зареєстрованого в м. Одесі Іллічівськом РАЦС.(а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року мати позивача - ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 зареєстрованого та виданого Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на підставі актового запису 589.(а.с.9).

Після смерті матері позивача ОСОБА_3 , відкрилася спадщина на її майно; до складу спадщини входить спірна квартири, яка складається І - коридор - 5,30кв.м., ІІ - ванна кімната - 2,60кв.м., ІІІ - кухня - 7,80кв.м., ІV - житлова - 17,10кв.м., житлова площа квартири - 17,10кв.м., загальна площа квартири - 32,80кв.м.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 46321375 приватним нотаріусом Патраманською Л.М. була проведена реєстрація спадкової справи спадкодавця ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с.10).

Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті своєї матері.

З метою отримання спадщини після смерті матері позивач своєчасно звернувся до приватного нотаріуса Патраманської Л.М. , але 29.05.2017 року отримав у відповідь відмову, у якої зазначено, що оскільки на підставі судового наказу № 2-н-127 від 26.06.2008 року, відділом ДВС у Роздільнянському районі 10.12.2009 року був накладений арешт на Ѕ частину квартири, власником якої до складення Договору купівлі - продажу являлася ОСОБА_4 та нотаріусом було рекомендовано звернутися безпосередньо до відділу ДВС у Роздільнянському районі та до суду про зняття арешту з майна.

Накладений арешт на Ѕ частку квартири, власником якої була ОСОБА_4 , зареєстрований «Одеською філією Державного підприємства інформаційний центр» Міністерства юстиції України 10.12.2009 року, коли власником квартири вже на той час була ОСОБА_3 , підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.05.2017 року. Обтяжувачем арешту був відділ ДВС у Роздільнянському районі.(а.с.12).

На звернення представника позивача ОСОБА_7 до відділу ДВС у Роздільнянському районі з заявою про зняття арешту з спадкового майна, старшим державним виконавцем була повідомлено наступне. На примусовому виконанні відділу ДВС перебувало виконавче провадження по судовому наказу № 2- н- 127 від 26.06.2008 року виданий Роздільнянським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу у сумі 7392,66 грн. Постановою державного виконавця на підставі п.2 ч.1 ст.47 «Про виконавче провадження» повернуто виконавчий лист стягувачу (у зв`язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення, а виконавче провадження передано до архіву відділу ДВС. Відповідно до Наказу «Про затвердження роботи з документами в органах державної виконавчої служби» № 2274/5 від 25.12.2008 року вищезазначене виконавче провадження знищено.(а.с.13).

Згідно з п.п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 року, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 рік.

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналізуючи вищевказані обставини справи та надані докази, суд приходить до висновку, що на даний час відсутні будь-які підстави для накладення арешту на вищевказане нерухоме майно у зв`язку з відсутністю виконавчого провадження, знищення якого за терміном зберігання свідчить про те, що воно було закрито, а тому накладений арешт підлягав скасуванню. Існування обтяження у вигляді арешту на спірне майно створює перешкоди позивачу в реалізації права власності, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із роз`ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.08.1976 року з наступними змінами „Про судову практику в справах про виключення майна з опису, за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Проте, станом на сьогоднішній день накладений в рамках виконавчого провадження арешт продовжує існувати. Позивач є спадкоємцем власника майна, до боржника жодного відношення не має, проте не може реалізувати свої права на спадкове майно через наявність накладеного в рамках виконавчого провадження арешту.

З огляду спадкової справи № 228/2013, заведеною після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року встановлено, що з заявами про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 вчасно звернулися її сини: ОСОБА_12 та ОСОБА_1 В подальшому ОСОБА_12 відкликав заву про прийняття спадщини та надав заяву про відмову від спадщини. Єдиним спадкоємцем став позивач ОСОБА_1 (а.с.47-68).

Нормами частин 1 та 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст.12, ч. 1 та ч. 2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Згідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року по справі №658/715/16-ц, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства (пункт 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 3 червня 2016 року № 5).

Відповідно до ч. 1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.ст.316,317,319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (пункт 5 зазначеної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ).

Як встановлено з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, арешт на спірну квартиру був накладений як на майно боржника ОСОБА_4 відділом виконавчої служби 10.12.2009 року, тобто після оформлення та реєстрації договору купівлі-продажу квартири 05.06.2009р., позивач по справі стороною виконавчого провадження не є та не може реалізувати своє право на вказане майном шляхом звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця; при цьому на даному етапі розгляду справи в суді вирішити одночасно питання про визнання права власності в порядку спадкування за законом неможливо (що підтверджується листом нотаріуса № 202/02-14 від 15.03.2018 року), тому єдиним способом захисту прав позивача є вирішення питання тільки про скасування арешту майна.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що на час розгляду даної заяви в суді законних підстав для накладення арешту на майно померлої ОСОБА_3 не має, оскільки на момент відчуження вказаної квартири, будь-яких заборон та арешту не було, позивач не має жодного відношення до боржника майна Деренської, також він не може буди стороною оскарження дій держвиконавця, оскільки не є стороною виконавчого провадження, що є підставою для задоволення позову у повному обсязі та скасування арешту на спірне майно.

Доводи, які викладені в відзиві АТ КБ «ПриватБанк» з приводу необхідності обрання іншого способу захисту, суд до уваги не приймає з урахуванням позиції суду, викладеної вище.

Окрім того, згідно листа приватного нотаріуса Патраманської Л.М. за № 202/02-14 від 15.03.2018 року свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 видати неможливо, оскільки ним не виконані всі необхідні умови для видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Для чого необхідно звернутися до суду для визнання за собою права власності на майно померлої.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що позивач не може належним чином реалізувати своє право власності на спадкове майно, оскільки відповідачем було винесено постанову про арешт майна боржника та вчасно в порушення норм законодавства не скасовано; на сьогоднішній день він позбавлений в іншій спосіб захистити свої порушені права та отримати спадщину, тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.2,4,7,8,11,12,19,76-81,211,258-259,263-265,293-294,315,352,354ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Роздільнянського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, співвідповідачів ОСОБА_4, Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про звільнення спадкового майна з - під арешту - задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна, яке належало померлій ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а саме з: Ѕ квартири за адресою: АДРЕСА_2 , який був накладений відділом державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції на підставі судового наказу, виданого 26.06.2008 року Роздільнянським районним судом за № 2-н-127/2008 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 7352,19копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлений 25.03.2019 року.

Суддя: О. В. Іванова