Рішення № 80733634, 27.03.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 815/712/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді Єршової Л.С.,

за участю секретаря судового засідання Радзімовської Р.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Охотник О.А., Хлистуна Р.В. ,

представника третьої особи ОСОБА_9., ОСОБА_4 , ОСОБА_10., ОСОБА_11.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 , про визнання незаконним протоколу від 03.08.2017 року та скасування постанови № 377/17 від 17.08.2017 р. та визнання незаконним протоколу від 03.11.2017 р. та скасування постанови № 590/17 від 17.11.2017 року про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 40199728, адреса: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, т. (048) 705-37-40, igask1@ukr.net) про визнання незаконним протоколу від 03.08.2017 року та скасування постанови № 377/17 від 17.08.2017 р. та визнання незаконним протоколу від 03.11.2017 р. та скасування постанови № 590/17 від 17.11.2017 року про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування.

Адміністративний позов обґрунтований тим, що у дворі будинку АДРЕСА_2 , де мешкає позивач, на протязі 2015-2017 рр. не працювала зливна дощова каналізація, багаторазові звернення до всіх експлуатаційних підприємств з проханням здійснити ремонтні роботи не вирішили проблему, а тому після того як з 1 по 5 липня 2017 року в Одесі пройшли зливи, у дворі будинку АДРЕСА_2 утворились провали у катакомби. Мешканці зробили заяви до міських служб і 14.07.2017 року написали лист до КП ЖКС «Порто-Франківский». Всі служби дали дозвіл мешканцям будинку на виконання аварійних робіт, у зв`язку з чим мешканцями будинку було зібрано кошти та за допомогою працівників КП ЖКС «Порто-Франківський» проведено ремонтні роботи. При цьому проведення зазначених робіт не потребувало отримання дозволів та прийняття їх в подальшому до експлуатації. В свою чергу, власник магазину «Шуби», який розташований у зазначеному будинку, ОСОБА_6 був проти проведення зазначених ремонтних робіт, а ОСОБА_1 як голова будинкового комітету зробив заяву ОСОБА_6 про те, що приміщення магазину після незаконної реконструкції зруйнувало будинок. Після цього представниками відповідача саме на ОСОБА_1 було накладено штраф за виконання аварійних робіт, про що винесено відповідну постанову, а потім за невиконання цієї постанови, ще одну, та також накладено штраф. Позивач вважає, що він не скоював адміністративне правопорушення, оскільки не здійснював самостійно ремонтні роботи, які потребують спеціальних дозволів, а разом з іншими мешканцями будинку попередив його остаточне руйнування, що і стало приводом для звернення до суду.

Згідно з ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С. від 31.08.2018 року ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду, зазначений адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження з призначенням справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

06.09.2018 року представник третьої особи ОСОБА_7 . подала до суду заву про залучення сторони по справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_4

16.10.2018 р. судом постановлено ухвалу (протокольну), відповідно до якої задоволено зазначене клопотання та до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, залучено ОСОБА_6

Представник відповідача відзив на позов до суду не надав, проте надав до суду пояснення, у яких проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки з виїздом на місце встановлено, що на прибудинковій території у внутрішньому двору будинку АДРЕСА_1 виконані будівельні роботи із демонтажу кам`яного сходового маршу до приміщення підвалу будинку, в якому розміщено елеваторний вузол будинку, а також виконувалися будівельні роботи із влаштування нового вхідного приямку та залізобетонного збірного сходового маршу, шляхом демонтажу ґрунту та каменю-черепашника у вздовж фундаменту та несучої зовнішньої стіни будинку. Виявлені факти будівництва підтверджуються фотофіксацією. Також, даний факт будівництва зафіксовано актом КП «ЖКС «Порто- Франківський» від 26.07.2017 року, відповідно до якого будівельні роботи виконувалися ОСОБА_1 Проектну та дозвільну документацію на виконання будівельних робіт ОСОБА_1 на момент перевірки не надав, проте позивач надав пояснення, що роботи виконувалися з метою відновлення вентиляції та комунікацій будинку. Однак, на момент перевірки робіт із відновлення комунікацій будинку не проводилися. Згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація стосовно реєстрації дозвільних документів на проведення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1. Такими чином, Позивачем виконано будівельні роботи із влаштування нового вхідного приямку та залізобетонного збірного сходового маршу, шляхом демонтажу ґрунту та каменю-черепашника у вздовж фундаменту та несучої зовнішньої стіни будинку, без отримання права на виконання таких робіт, чим порушено ч. 1 ст. 34 та абз. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз. 2 п. 5 порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 466 від 13 квітня 2011 року. Враховуючи викладене, на думку представника відповідача оскаржувані постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законними та не підлягають скасуванню.

Представник третьої особи надав до суду письмові пояснення, відповідно до яких, як було встановлено контролюючим органом, будівельні роботи з влаштування сходового маршу в нежитлове підвальне приміщення на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_1 проводилися ОСОБА_1, будівництво здійснювалося власними силами, технічний та авторський нагляд - не здійснювався, проектна документація - не розроблялася. Під час складення протоколу, ОСОБА_1 пояснив, що проводив роботи з відновлення вентиляції та комунікації будинку, однак на момент перевірки робіт із відновлення комунікацій будинку - не проводилося. За класом наслідків (на підставі ДСТУ-Н.Б.В. 1.2-16:2013) даний об`єкт будівництва будо віднесено до об`єктів з незначним класом наслідків - СС1.З огляду на це, ОСОБА_1 було вчинено порушення ч.І ст. 34 та абз. 1 ч.2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз. 2 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою КМУ за №466 від 13.04.2011 р. Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений Постановою КМУ від 13 квітня 2011 р. № 466, на який посилалися Одеська обласна державна адміністрація, Департамент ЖКГ та енергоефективності при Одеській обласній державній адміністрації у своїх листах до Позивача, - не містить положень відносно порядку використання (експлуатації) об`єкта будівництва по завершенню будівельних робіт. Такий порядок затверджено Постановою КМУ від 13 квітня 2011 р. № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів». Згідно п. З цієї Постанови, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1).та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Відомостей про подання такої декларації ОСОБА_1 не надано. За таких обставин, ОСОБА_1 не подано до матеріалів справи документів, які би вказували на наявність у нього дозволу проводити будівельні роботи та у наступному - дозволяли використання об`єкта по завершенню будівельних робіт. Окрім вищезазначеного, на думку представника третьої особи, саме на Управителя (КП «ЖКС «Порто-франківський») було покладено виконання обов`язку з утримання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а тому не зрозуміло, з яких підстав, хай і за наявності у наступному згоди КП «ЖКС «Порто-франківський», позивачем, проводилися будівельні роботи. З листа Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини від 25.09.2017 р. №01-13/ко186, балансоутримувачем будинку за адресою: АДРЕСА_1 є КП «ЖКС «Порто-франківський», тому лише ця житлово-експлуатаційна установа мала право на проведення таких робіт за умови подання повідомлення про початок будівельних робіт до органу архітектурно-будівельного контролю, а також попередніх досліджень у порядку, визначеному ст. 26, ст. 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Враховуючи викладене, представник третьої особи просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача та представник третьої особи проти задоволення позову заперечували, посилаючись на обставини, викладені у відповідних поясненнях.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від23.05.2018 року № 533, на підставі наказу Управління ДАБК Одеської міської ради № 01-13/251ДАБК від 29.06.2017 року та з урахуванням звернення ОСОБА_6 про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства від 26.07.2017 року, вх. № 01- 10/329-ЗГ від 26.07.2017 року (а.с.75-76, т. 3), а також направлення для проведення планового (позапланової) заходу від 01.08.2017 року № 000765 (а.с. 5,т. 3), органами державного архітектурно-будівельного контролю з 01.08.2017 року по 03.08.2017 року здійснено позапланову перевірку об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1.

Повноваження щодо направлення спеціалістів ДАБК на перевірки підтверджуються наказом управління ДАБК Одеської міської ради від 29.06.2017 року № 01-13/251ДАБК «Про організацію проведення позапланових перевірок на ІІ півріччя 2017 року», відповідно до якого заступника начальника управління ДАБК Одеської міської ради - начальника інспекційного відділу № 1 Якименка Р.К. уповноважено направляти головних спеціалістів на проведення позапланових перевірок, а також підписувати направлення для проведення позапланових перевірок протягом ІІ півріччя 2017 року.

03.08.2017 року посадовими особами Управління ДАБК Одеської міської ради за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт складений акт за №000765 від 03.08.2017 року (а.с. 9-26, т. 3).

На підставі зазначеного акту, 03.08.2017р. головним спеціалістом інспекційного відділу № 1 Управління ДАБК Одеської міської ради Лисим С.О . складений протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 27-30, т. 3), відповідно до якого позивач ОСОБА_1 виконав будівельні роботи з влаштування сходового маршу в нежитлове підвальне приміщення на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_1, без отримання права на виконання таких робіт, чим порушив ч.1 ст.34 та абз. 1 ч.2 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз. 2 п.5 порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 466 від 13 квітня 2011 року.

Також суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що 03.08.2017 року Управлінням ДАБК Одеського міської ради винесено припис позивачу про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язаний, зокрема, набути в установленому законом порядку право на виконання будівельних робіт за даною адресою або привести самочинно реконструйований об`єкт до попереднього стану у термін до 03.10.2017 року (а.с. 31-33, т. 3).

Управління ДАБК направило зазначені документи рекомендованим поштовим відправленням № 6500905379750 на адресу позивача.

15 серпня 2017 року вказане відправлення отримано позивачем особисто про що свідчить його власний підпис на рекомендованому поштовому повідомленні про вручення.

Відповідно до матеріалів справи 17.08.2017 року в.о. начальника управління ДАБК Одеської міської ради Авдєєвим Олександром Робертовичем винесено постанову №377/17 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 ст.96 КУпАП, внаслідок чого на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200,00 грн. (а.с. 34-37, т. 3).

Постанову № 377/17 Управлінням ДАБК також надіслано рекомендованим поштовим відправленням № 6500905384494 на адресу позивача та отримано останнім 22.08.2017 року, що підтверджується його власним підписом на рекомендованому поштовому повідомленні про вручення.

31 жовтня 2017 року в.о. начальника управління ДАБК Одеської міської ради - начальником інспекційного відділу № 1 Якименком Р.К. видано направлення №001181 від 31.10.2017 року про проведення позапланової перевірки на виконання будівельних робіт з влаштування сходового маршу в нежитлове підвальне приміщення на прибудинковій території щодо виконання будівельних робіт з капітального ремонту квартири за адресою: АДРЕСА_1. Строк дії направлення з 31 жовтня по 03 листопада 2017 року (а.с. 38, т. 3).

03.11.2017 року посадовими особами Управління ДАБК Одеської міської ради за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт складений акт за №001181 від 03.11.2017 року (а.с. 40-58, т. 3).

На підставі зазначеного акту, 03.11.2017р. головним спеціалістом інспекційного відділу № 1 Управління ДАБК Одеської міської ради Лисим С.О . складений протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 59-61, т. 3), відповідно до якого позивач ОСОБА_1 виконав будівельні роботи з влаштування сходового маршу в нежитлове підвальне приміщення на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_1, без отримання права на виконання таких робіт, та не виконав вимоги припису Управління, оскільки самочинно реконструйований об`єкт не привів до попереднього стану, чим порушив абз. 3 п.14 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» за №553 від 23.05.2011 року.

Вказані матеріали відповідачем направлено на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням № 6504902836608 та отримано позивачем особисто 09.11.2017 року, про що свідчить його власний підпис на рекомендованому поштовому повідомленні про вручення.

Відповідно до матеріалів справи 17.11.2017 року в.о. начальника управління ДАБК Одеської міської ради Якименком Русланом Костянтиновичем винесено постанову №590/17 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст.188-42 КУпАП, внаслідок чого на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн. (а.с. 62-65, т. 3).

Постанову № 590/17 відповідачем направлено на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням № 6500905526922 та отримано позивачем особисто 28.11.2017 року, про що свідчить його власний підпис на рекомендованому поштовому повідомленні про вручення.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

За змістом статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

При винесенні оспорюваних постанов відповідач виходив з того, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною та підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення (відповідними актом, протоколом, приписом).

Разом з тим, позивач заперечує вчинення ним особисто адміністративного правопорушення.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об`єкт; об`єктивна сторона; суб`єкт; та суб`єктивна сторона.

Адміністративне правопорушення може мати місце лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення.

Так, зокрема, об`єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення.

Суб`єкт правопорушення - це деліктоздатна фізична особа, яка вчинила правопорушення та відповідає вимогам до суб`єкта правопорушення, встановленим КУпАП для конкретного адміністративного правопорушення (вік, перебування на певній посаді, керування транспортним засобом, тощо).

Отже, для застосування заходів впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням до особи, необхідно з`ясувати чи вона є (може бути) суб`єктом адміністративного правопорушення, та наявність причинного зв`язку між діянням цієї особи та наслідками.

Наявність такої складової як суб`єкт правопорушення можлива лише у випадку існування причинного зв`язку між об`єктивною стороною правопорушення та конкретною особою (вчинення саме конкретною особою дій, що мають ознаки правопорушення).

Суб`єктом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 96 КУпАП є особа, яка здійснила будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) (крім порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті).

Як вже зазначалося, в силу статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

В даному випадку, для того щоб притягнути позивача до адміністративної відповідальності відповідачу необхідно було встановити, що саме він вчинив зазначені у постанові №377/17 від 17.08.2017 року порушення, тобто, що саме ОСОБА_1 здійснив виконання будівельних робіт, вчинених щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) (крім порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті) без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, що і стало підставою для винесення оскаржуваної постанови.

На думку суду відповідні акт та протокол, складені співробітником відповідача 03.08.2017 року, не можуть вважатися беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Судом встановлено, що відповідно до листа Управління питань охорони об`єктів культурної спадщини № 01-13/258-С від 09.01.2018 року під час перевірки не зафіксовано знесення капітальної фасадної стіни, а для з`ясування законності улаштування вхідної групи та перепланування нежитлових приміщень надано припис власнику приміщень магазину хутра - ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1. Для з`ясування факту засипки вікон підвалу та приямків - у власника перепланованих приміщень ОСОБА_6 витребувано дозвільна та проектно-технічна документація (а.с.53, т. 1).

Відповідно до листа Департаменту ДАБІ в Одеській області від 10.10.2017 року вих.№05/1-9374 з виїздом на місце Департаментом архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області встановлено, що за вище вказаною адресою здійснено демонтаж вхідної групи цокольного приміщення будинку для заміни аварійних елементів системи водовідведення будинку з відновленням вхідної групи цокольного приміщення входу до елеваторного вузла будинку без зміни їх геометричних розмірів. Згідно п. 13 Постанови КМУ від 07.06.2017 №406 відновлення окремих конструкцій будівель та споруд з метою ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (аварій) та відновлення функціонування об`єктів призначених для забезпечення життєдіяльності населення, без зміни їх геометричних розмірів, не потребує документів, що дають право на їх виконання та після закінчення таких робіт об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію (а.с. 55, т. 1).

Згідно з актом від 20.08.2017 року (а.с. 59, т. 1), який підписали начальник дільниці №1 КП ЖКС «Порто-Франківський», старший майстер та майстер зазначеної дільниці, силами дільниці за адресою: АДРЕСА_1, були виконані наступні роботи: розкопка приямку у дворі (фасадний-лівоворотний флігелі, заміна дільниці лежака дворової каналізації).

Також у матеріалах справи наявний акт виконаних робіт за серпень-вересень 2017 року (а.с. 60, т. 1), підписаний начальником дільниці №1 КП ЖКС «Порто-Франківський», старшим майстром дільниці, майстром дільниці та представником мешканців будинку АДРЕСА_1 відповідно до якого виконані роботи зокрема з відновлення сходів, які ведуть до елеваторного вузла. При цьому, ОСОБА_1 у цьому акті зазначений і як майстер дільниці, і як представник мешканців будинку, проте за твердженнями сторін ОСОБА_1 не є працівником вищевказаної дільниці КП ЖКС «Порто-Франківський».

З листа в.о. начальника дільниці №1 КП ЖКС «Порто Франківський» Літвиненко Ю.А. від 09.08.2017 року вбачається, що дії ОСОБА_1 по відновленню сходів були узгоджені з КП ЖКС «Порто Франківський» (а.с.116, т. 1).

З листа Департаменту міського господарства Одеської міської ради №С-749/3,2468 від 31.10.2017 року (а.с. 115, т. 1) вбачається, що згідно інформації комунального підприємства «ЖКС «Порто-Франківський» силами жильців будинку АДРЕСА_1 виконані роботи з встановлення вікна, відновлення сходів входу в підвальне приміщення, заміни трубопроводу каналізаційної лінії та ремонту зливової каналізації (а.с.115, т. 1).

Відповідно до листа КП ЖКС «Порто-Франківський» від 19.12.2018 року вих.№96 на адресу ОСОБА_6 (а.с. 147, т. 3) за адресою АДРЕСА_1 КП ЖКС «Порто-Франківський» в серпні-вересні 2017 року роботи не проводив, а гр. ОСОБА_1 проводив роботи з демонтажу кам`яного сходового маршу до підвального приміщення будинку, з влаштуванням нового вхідного приямку та встановлення залізобетонного збірного сходового маршу в іншому місці, шляхом демонтажу ґрунту та каменю.

В матеріалах справи відсутні договори на виконання робіт проведених за замовленням ОСОБА_1 , або акти виконаних особисто ОСОБА_1 робіт, відсутні документальні підтвердження, що у будинку створено ОСББ та його головою є ОСОБА_1 , зазначення ОСОБА_1 , що він є головою будинкового комітету також не підтверджено жодними доказами (суду не надано відомості, що взагалі є будь-яка зареєстрована належним чином організація, створена мешканцями будинку).

Також суд не може розглядати як належний доказ здійснення ОСОБА_1 будь-яких будівельних робіт фотографії (а.с. 180-193, т. 3), долучені відповідачем до пояснень, наданих на адресу суду, оскільки ОСОБА_1 на цих фотографіях лише зображений на фоні дільниці, де здійснювались ремонтні роботи.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою, частиною четвертою статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ст. 74 КАС України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Частиною 1 статті 80 КАС України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ухвали суду від 07.11.2018 року судом за власною ініціативою витребувались у Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради документи, на підставі яких стосовно позивача: складено протоколи про адміністративні правопорушення від 03.08.2017 року за ч. 5 ст. 96 КУпАП та від 03.11.2017 за ч. 1 ст. 188-42 КУпАП; винесено постанову №377/17 від 17.08.2017 року; винесено постанову №590/17 від 17.11.2017 року.

Докази, надані Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на виконання вказаної ухвали суду (а.с. 2-65, т. 3), досліджені судом у судовому засіданні, проте в них не міститься достовірних даних про вчинення саме ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 96 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем по справі не доведено, та в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази вчинення позивачем, зазначеного в оскаржуваній постанові №377/17 від 17.08.2017 року адміністративного правопорушення.

Крім того, суд вважає, що у даному випадку відсутня і об`єктивна сторона правопорушення.

Об`єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), їх шкідливі наслідки, причинний зв`язок між діяннями і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.

Так, відповідно до положень ч. 5 статті 96 КУпАП України виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятисот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, в акті позапланової перевірки від 03.08.2017 року, в протоколі про адміністративне правопорушення від 03.08.2017 року та в оскаржуваній постанові від 15.08.2017 року зафіксовано виконання будівельних робіт з влаштування сходового маршу в нежитлове підвальне приміщення на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_1, без отримання права на виконання таких робіт, що, на думку відповідача, є порушенням ч. 1 ст. 34 та абз. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз. 2 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою КМУ №466 від 13.04.2011 року.

Суд встановив, що, відповідно до акту позапланової перевірки від 03.08.2017 року та протоколу про адміністративні правопорушення від 03.08.2018 року, припису від 03.08.2017 року будівельні роботи з капітального ремонту будинку, полягали у наступному: на прибудинковій території у внутрішньому дворі будинку АДРЕСА_1 виконані будівельні роботи із демонтажу кам`яного сходового маршу до приміщення підвалу будинку, в якому розміщено елеваторний вузол будинку, а також виконувалися будівельні роботи із влаштування нового вхідного приямку та залізобетонного збірного сходового маршу, шляхом демонтажу ґрунту та каменю-черепашника у вздовж фундаменту та несучої зовнішньої стіни будинку.

Відповідно до матеріалів справи відповідач надав до суду першої інстанції фотофіксацію порушень (а.с. 180-193, т. 3), з яких не вбачається втручання в несучі конструкції будинку.

Крім того, ні в актах позапланових перевірок, ні в протоколах про адміністративні правопорушення, ні в оскаржених постановах, відповідач не зазначив в чому виразилось втручання в несучі конструкції будинку, а тому суд зазначає, що віднесення цих робіт до капітального ремонту є припущенням відповідача.

З 01.10.2014 року є чинним ДБН А.2.2-3-2014 «СКЛАД ТА ЗМІСТ ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ НА БУДІВНИЦТВО», відповідно до п. 1 якого ці норми встановлюють склад та зміст проектної документації на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів або їх частин, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури.

У пункті 3 ДБН А.2.2-3-2014 зазначені терміни та визначені поняття, зокрема підпунктом 3.2 встановлено, що будівництво - це нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва.

Підпунктом 3.7 ДБН А.2.2-3-2014 встановлено, що капітальний ремонт це сукупність робіт на об`єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи, при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання, у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також благоустрій території. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

У Примірному переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженому наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 № 150 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2004 року за №1046/9645) визначено роботи з технічного обслуговування, поточного та капітального ремонтів житлових будівель.

Держбуд України листом № 7/7-401 від 30.04.2003 року повідомив наступне.

Капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об`єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об`єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Отже, до капітального ремонту відносяться роботи, пов`язані зі зміною існуючого вигляду раніше експлуатованого приміщення з заміною конструктивних елементів споруди, а при поточному ремонті заміни конструктивних елементів споруди не відбуваються.

Крім того, з Переліку вбачається, що поняття «капітальний ремонт» і «поточний ремонт» збігаються за назвою виконуваних робіт, проте при капітальному ремонті експлуатація будівлі за цільовим призначенням призупиняється, а при поточному ремонті - ні.

Якщо після поточного ремонту відновлюється можливість експлуатації конструкцій та систем будівлі, як правило, без їх повної заміни, без відселення мешканців та без покращення експлуатаційних показників, то при капітальному ремонті ці ознаки повністю або частково мають місце.

Матеріалами справи не підтверджено наявність повністю або частково ознак щодо відселення мешканців будинку, неможливість експлуатації конструкцій та систем будівлі, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що проведені будівельні роботи , є поточним, а не капітальним ремонтом, що у свою чергу не потребує виготовлення проектної та отримання дозвільної документації (повідомлення про початок виконання будівельних робіт, будівельного паспорту).

Зазначене підтверджується також листом Департаменту ДАБІ в Одеській області від 10.10.2017 року вих.№05/1-9374 (а.с. 55, т. 1).

Відсутність факту здійснення будівельних робіт з капітального ремонту спростовує висновки відповідача про порушення п. 1 ч. 1 ст. 34 та абз. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абзацу 2 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою КМУ № 466 від 13.04.2011 року, відповідно до яких замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1); виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Оскільки частина 5 статті 96 КУпАП передбачає відповідальність за виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті, а під час розгляду справи встановлений факт здійснення поточного, а не капітального ремонту, а також, враховуючи, що судом не встановлено, що позивач особисто (або за його замовленням) проводив будь-які будівельні роботи, суд приходить до висновку, що позивач не вчиняв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке встановлена частиною 5 статті 96 КУпАП, тобто про відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, постанова управління ДАБК Одеської міської ради від 17.08.2017 №377/17 підлягає скасуванню, а відповідне провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України).

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2019 року по справі №127/163/17-а, Одеським апеляційним адміністративним судом у постанові від 28 лютого 2018 року по справі № 522/15149/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 188-42 КУпАП невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд враховує, що постанова управління ДАБК Одеської міської ради від 17.11.2017 року№590/17, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст.188-42 КУпАП, безпосередньо пов`язана з постановою управління ДАБК Одеської міської ради від 17.08.2017 №377/17, оскільки винесена через невиконання приписів, зазначених у вказаній постанові. Тому, враховуючи, що суд скасовує постанову управління ДАБК Одеської міської ради від 17.08.2017 №377/17, відповідно підлягає скасуванню і постанова від 17.11.2017 року№590/17, а провадження по справі про вказане адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України).

Щодо вимог позивача про визнання незаконним протоколу від 03.08.2017 року та визнання незаконним протоколу від 03.11.2017 р. суд вважає, що відсутні підстави для їх задоволення, оскільки такі протоколи не є рішенням суб`єкта владних повноважень, який може бути оскаржений до адміністративного суду в розумінні приписів КАС України.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, саме розгляд питання про правомірність притягнення до адміністративної відповідальності, а не про правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення, дозволяє ефективно захистити та відновити порушене право позивача.

Зазначена правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 р. по справі № 640/6550/15-а.

Суд враховує, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 року скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2018 року по справі №815/712/18, якою зокрема відмовлено у відкритті провадження по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради в частині вимог про визнання незаконним протоколу від 03.08.2017 року та визнання незаконним протоколу від 03.11.2017 р.

Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині вимог про визнання незаконним протоколу від 03.08.2017 року та визнання незаконним протоколу від 03.11.2017 р.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВРвід 17.07.97 року, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року).

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 7-9, 11, 73-77, 242, 268-272, 286 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 40199728, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 , про визнання незаконним протоколу від 03.08.2017 року та скасування постанови № 377/17 від 17.08.2017 р. та визнання незаконним протоколу від 03.11.2017 р. та скасування постанови № 590/17 від 17.11.2017 року про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, задовольнити частково.

Постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №377/17 від 17.08.2017 року, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 96КУпАП України, скасувати.

Справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 96КУпАП України, закрити.

Постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №590/17 від 17.11.2017 року, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 188-42КУпАП України, скасувати.

Справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 188-42КУпАП України, закрити.

В частині позовних вимог щодо визнання незаконними протоколів від 03.08.2017 року та 03.11.2017 року, відмовити.

На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено та підписано 27.03.2019 року.

Суддя Л. С. Єршова