Рішення № 8073071, 21.12.2009, Харцизький міський суд Донецької області

Справа № 2-2156/2009 р.

21 грудня 2009 року м. Харцизьк

Харцизький міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Кодолова В.О.

при секретарі - Парамоновій Г.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харцизьку цивільну справу за позовною заявою Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення та за позовом ОСОБА_1, представник якого ОСОБА_2, до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2009 року позивач ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, який мотивував тим, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем 09.10.2008 року був укладений кредитний договір № DOХСGА0000000009, за яким банк надав відповідачу кредит в сумі 30281,90 доларів США з терміном повернення до 10.10.2013 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитом того ж дня відповідачем згідно іпотечного договору № б/н була передана в іпотеку трикімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

За умовами договору відповідач зобов’язаний був періодично погашати кредит та сплачувати проценти за користування ним, але в порушення умов договору він своєчасно не здійснював погашення кредиту, у зв’язку з чим станом на 25.02.2009 року утворилася заборгованість за кредитом в загальній сумі 29646,74 доларів США.

На підставі ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем зобов’язань, встановлених договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а у разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки. В зв’язку з викладеним, просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 29646,74 доларів США звернути стягнення на квартиру – предмет іпотеки шляхом її продажу ЗАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням «ПриватБанку» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити відповідача з квартири-предмета іпотеки зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Харцизьку; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судових витрат при подачі позову до суду в сумі 1708,50 грн. і 30 грн.

Пізніше в судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги в бік збільшення, вказуючи, що розмір заборгованості станом на 11.06.2009 року збільшився і досяг 31283,19 доларів США, що в перерахунку за курсом Національного Банку України складає 238065,07 грн., в тому числі:

- 28267,86 доларів США – заборгованість за кредитом;

- 2075,27 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 559,18 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 380,88 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язання.

Просила задовольнити уточнений позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, свої інтереси в суді довірив представляти ОСОБА_4, надавши їй довіреність, посвідчену нотаріусом відповідно до закону.

Представник відповідача ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою від імені ОСОБА_1 до ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, який був приєднаний до позову ЗАТ КБ «ПриватБанку» з подальшим розглядом в єдиному провадженні. Позов мотивувала там, що 09.10.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту, умови якого не відповідають діючому законодавству. Так, за умовами договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, що є неприпустимим, оскільки всупереч принципу добросовісності вносить істотний дисбаланс в договірні права та обов’язки на шкоду споживача. Також в позові зауважується, що умови договору щодо відповідальності позичальника в цілому є нечіткими, заплутаними, які вводять споживача в оману і тому включення їх в договір є неправомірним. За таких підстав просить суд визнати вищевказаний договір недійсним.

Представник ЗАТ КБ «ПриватБанк» позов ОСОБА_1, представник якого ОСОБА_2, не визнала і надала суду письмові заперечення, в яких вказала, що при укладанні спірного кредитного договору усі вимоги цивільного законодавства були додержані сторонами. Посилання на те, що за умовами договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, є безпідставними, оскільки банком додержуються вимоги чинного законодавства України, і процентна ставка, встановлена за даним договором, не підвищувалась, і складає 15% на рік. Щодо посилань на умов договору, які вводять споживача в оману, представник зауважила, що договір був в добровільному порядку підписаний сторонами, що засвідчує погодження обох сторін з його умовами. Крім того, ЗАТ КБ «ПриватБанк» повністю виконав взяті на себе обов’язки і надав ОСОБА_1 кредит в заявленому розмірі. На підставі наведеного просила відмовити ОСОБА_1, представник якого ОСОБА_2, в задоволенні пред’явленого позову.

ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_2, неодноразово 24.11.2009 року, 07.12.2009 року, 21.12.2009 року в судове засідання не з’явилися по невідомим суду причинам, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення. Про причини своєї неявки позивач та його представник суду не повідомили, заяви про розгляд справи в їх відсутність на адресу суду не надходили.

Таким чином, в порушення вимог ч.2 ст.77 ЦПК України суд вважає, що ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_2, повторно не з’явилися до суду без поважних причин.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 169, п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України суд вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 до ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним без розгляду, оскільки належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання без поважних причин та повторно не повідомив про причини своєї неявки, і від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю.

Оскільки ні відповідач за позовною заявою ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення, ні його представник у судове засідання не з’явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, зі згоди позивача на підставі ст. 224 ЦПК України суд знаходить можливим провести заочний розгляд даної справи.

Встановивши доводи позивача, дослідивши представлені документи, суд знаходить заявлений позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 09.10.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DOХСGА0000000009, на суму 30281,90 доларів США, яка повинна бути повернута банку до 10.10.2013 року. Також між сторонами був укладений іпотечний договір № б/н, предметом якого є трикімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник повинен повернути позикодавцю позику в строк та порядку, встановленому договором. При цьому позика вважається повернутою в момент передачі позикодавцю речей або позиченої грошової суми на його банківський рахунок.

Згідно розрахунків, виданих бухгалтерією позивача, по рахунку № DOХСGА0000000009 за відповідачем ОСОБА_1 станом на 11.06.2009 року мається заборгованість по сплаті боргу за кредит та процентам за користування ним в загальній сумі 31283,19 доларів США, що в перерахунку за курсом Національного Банку України в національній валюті складає 238065,07 грн. Також вбачається, що відповідачем платежі вносились не своєчасно та не в повному розмірі згідно умов договору. Таким чином, відповідач суттєво порушив умови договору, причини невиконання відповідачем грошових зобов’язань правового значення для справи не мають на підставі ст. 625 ЦК України.

За умовами п.2.3.7. кредитного договору передбачено, що банк в разі виникнення умов, передбачених п.2.3.3. договору, в тому числі - простроченої заборгованості за кредитом чи процентами має право стягнути кредит до настання кінцевої дати погашення кредиту, також шляхом звернення стягнення на заставлене майно. Згідно ст.ст. 12, 33 ч. 1 ЗУ «Про іпотеку» при порушенні іпотекодавцем зобов’язань, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання зобов’язання, а у разі його невиконання задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно виписки з реєстру прав власності на нерухоме майно, трикімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу.

З огляду на вказане вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Згідно ст. 40 ЗУ «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, позивач не надав суду інформацію з приводу того, що квартира-предмет іпотеки є власністю відповідача ОСОБА_6; не надано жодного документу, який засвідчував би факт реєстрації та проживання відповідача, членів його сім’ї або будь якої іншої особи в квартирі АДРЕСА_2. Виходячи з наведеного суд вважає, що позивач не надав достатньо доказів в доведення своїх вимог в частині виселення відповідача з квартири, яка є предметом іпотеки та на яку слід звернути стягнення, і тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок повернення сплачених ним при зверненні до суду з позовом судових витрат пропорційно задоволених вимог: судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом в сумі 30 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 1049 ЦК України, ст.ст. 12, 33, 40 ЗУ „Про іпотеку”, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 60, 77, 88, 169, 207, 212, 224-226 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DOХСGА0000000009 від 09.10.2008 року в розмірі 31283,19 доларів США, що в перерахунку за курсом Національного банку України складає 238065,07 грн., звернути стягнення на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ЗАТ комерційним банком «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням «ПриватБанку» повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» (049094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; п/р 64993919400001 в ЗАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код за ЄДРПОУ 14360570) в рахунок повернення витрат, пов’язаних з поданням позову до суду, а саме: судовий збір в сумі 1700 грн. та 30 грн. витрати за інформаційне забезпечення розгляду справи судом, а всього 1730 грн.

В решті вимог позову Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1, представник якого ОСОБА_2, до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним залишити без розгляду.

Роз’яснити ОСОБА_1, що після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду, позивач має право звернутися до суду повторно.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд. Заява про оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуте Харцизьким міським судом, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: