Рішення № 80730456, 12.03.2019, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/217/19

Єдиний унікальний № 742/4230/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Бездідько В.М., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прилуцької міської ради Чернігівської області, третя особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинне будівництво,-

В С Т А Н О В И В :

В позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що він являється власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 що підтверджується договором купівлі-продажу жилого будинку від 03 серпня 2001 року. Будучи власником будинку в 2002 році на підставі відповідного дозволу, проте за відсутності проекту на будівництво, здійснив будівництво господарських будівель: гаражу В-1 та літньої кухні В1-1. В 2013 році власник суміжної земельної ділянки ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до нього про знесення самочинного будівництва та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області в цивільній справі №742/6171/13-ц від 14 лютого 2014 року позовні вимоги було задоволено частково та зобов'язано позивача здійснити перебудову частини гаража В-1, літньої кухні В1-1 та навісу В?-1, шляхом переносу стін гаража В-1, літньої кухні В1-1 та навісу В?-1 на відстань не менше 1 метра від спільної межі, яке було виконано в повному обсязі, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок.

Крім цього, в 2010 році позивач без дозволу та розроблення проекту (будівельного паспорту) здійснив будівництво господарських будівель сараю б-1 та літньої кухні Г-1.

З метою оформлення самочинного будівництва він звернувся до землевпорядної організації Комунальне підприємство «Прилуцьке МБТІ» для розроблення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд (присадибна ділянка) площею 0,0940га по АДРЕСА_1

На підставі розробленої технічної документації на земельну ділянку та на підставі рішення 44 сесії 7 скликання Прилуцької міської ради від 26 червня 2018 року, між позивачем та Прилуцькою міською радою укладено договір оренди землі від 18 вересня 2018 року.

В листопаді 2018 року позивач звернувся із заявою до Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради для проведення технічного обстеження самочинно побудованих ним господарських будівель, в тому числі: прибудови а-1, тамбуру а1, сараю б-1, літньої кухні Г-1, гаражу В-1 та літньої кухні В1-1.

За результатами проведеного технічного обстеження Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради позивачу надано довідку щодо відповідності місця розташування самочинно збудованого об'єкта вимогам державних будівельних норм №01-23/11 від 16 листопада 2018 року згідно якої сарай б-1, гараж В-1, літня кухня В1-1, літня кухня Г-1 збудовані з порушенням вимог пункту 3.25 ? ДБН 360-92 ???? ? в частині зменшення допустимої відстані до межі суміжної земельної ділянки. Гараж В-1, літня кухня В1-1, літня кухня Г-1 збудовано з порушенням вимог додатку 3.1 Протипожежні вимоги ДБН 360-92 ???? ? в частині зменшення допустимої відстані. Як встановлено технічним обстеженням сарай б-1, збудований по межі садиби по АДРЕСА_2 та на відстані від господарської будівлі на відстані 10,0м. Зблоковані гараж В-1 та літня кухня В1-1, збудовані на відстані 1,0 м від житлового будинку по АДРЕСА_3 Літня кухня Г-1, збудована на відстані 1,05м від межі садиби по АДРЕСА_2 та по межі власної земельної ділянки, в зв'язку з чим позивач позбавляється права на оформлення самочинного будівництва в позасудовому порядку і вимушений звернутись за захистом до суду.

В судове засідання сторони не з'явилися, проте ними було подано заяву про розгляд справи без їх участі, представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача не заперечував проти заявлених вимог, рішення прийняти відповідно до чинного законодавства. Треті особи не заперечують проти задоволення позов, оскільки вказані в позові об»єкти нерухомого майна взагалі не порушують їх прав як суміжних користувачів та власників земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, уразі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та проаналізувавши наявні по справі докази суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з таких підстав:

з копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 03.08.2001 року серії АЕВ № 662216 вбачається, що ОСОБА_1 купив житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці Прилуцької міської ради ( а.с.8).

рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області в цивільній справі №742/6171/13-ц (провадження 2/742/18/14) від 14 лютого 2014 року зобов'язано ОСОБА_1 здійснити перебудову частини гаража В-1, літньої кухні В1-1 та навісу В?-1, шляхом переносу стін гаража В-1, літньої кухні В1-1 та навісу В?-1 на відстань не менше 1 метра від спільної межі. (а.с.12-13)

з копії технічної документації вбачається, що під час розроблення КП «Прилуцьке МБТІ» технічної документації на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 13 листопада 2017 року було встановлено в натурі межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 та складено Акт прийому передачі межових знаків на зберігання, згідно яких суміжні землекористувачі ніяких претензій при встановленні меж землекористування не заявляли та погодили межі земельної ділянки.(а.с.14-15)

З копії договору оренди землі від 18 вересня 2018 року вбачається, що Прилуцька міська рада в особі міського голови Попенко О.М. на підставі рішення від 26.06.2018 року № 36 (44 сесія 7 скликання) надала ОСОБА_1 у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, що використовуються для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), яка знаходиться у АДРЕСА_1(а.с.16-19)

З копії довідки управління містобудування та архітектури щодо відповідності місця розташування самочинно збудованого об»єкта вимогам державних будівельних норм вбачається, що за результатами проведеного технічного обстеження сарай б-1, гараж В-1, літня кухня В1-1, літня кухня Г-1 збудовані з порушенням вимог пункту 3.25 ? ДБН 360-92 ???? ? в частині зменшення допустимої відстані до межі суміжної земельної ділянки. Гараж В-1, літня кухня В1-1, літня кухня Г-1 збудовано з порушенням вимог додатку 3.1 Протипожежні вимоги ДБН 360-92 ???? ? в частині зменшення допустимої відстані.(а.с. 20)

з копій заяв-згоди ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 вбачається, що ними надано згоду на оформлення права власності на збудовані ОСОБА_1 господарські будівлі, які їх права не порушують ( а.с.21-23).

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно ч.5 ст.376 ЦК України 5 на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п.4 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 (надалі по тексту Порядок №461) надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно п.10 Порядку №461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта.

Суд, аналізуючи обставини встановлені в судовому засіданні та дослідивши зібрані докази, вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення, оскільки в судовому засіданні на підставі вищевказаних доказів, а також з врахуванням визнання позову відповідачем встановлено, що позивач набув право власності на самочинно побудовані господарські будівлі

Керуючись вищевикладеним, на підставі ст. ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_1 до Прилуцької міської ради Чернігівської області, третя особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинне будівництво - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, право власності на самочинно побудовані господарські будівлі: сарай б-1 площею 6,2 кв.м., зблоковані гараж В-1 площею 25,0 кв.м. та літню кухню В1-1 площею 12,4 кв.м., літню кухню Г-1 площею 26,8 кв.м., які розташовані на земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_2 по АДРЕСА_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя В.М.Бездідько