Ухвала суду № 80728856, 26.03.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1501/19

Провадження № 2-з/206/15/19

У Х В А Л А

26 березня 2019 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Кушнірчука Р.О., при секретареві Соловйовій О.В., розглянувши заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію права власності та зобов’язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівель, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ Виробниче-комерційне підприємство «Бід», відповідно до якого просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу виробничої будівлі літ. Л-1, загальною площею 333,00 кв.м. та виробничої будівлі літ. М-1, загальною площею 68,5 кв.м., навіси літ. Е,Н,О,П,Р,С,Т,У,Ф,Х, розташованих у м. Дніпрі по вул. Липовій, буд.10, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 20.03.2017, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за номером 834;

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Виробниче-комерційне підприємство «Бід» від 29.03.2017, оформлене протоколом №5, в частині прийняття рішення про внесення громадянином України ОСОБА_2 в рахунок сплати своєї частки у статутному капіталі товариства виробничих будівель, які розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Липова,10, загальною вартістю 149435,00 грн., а саме: виробничої будівлі Л.-1, загальною площею 333,00 кв.м., виробничої будівлі М.-1 , загальною площею 68,5 кв.м., навіси літ. Е,Н,О, П,Р,С,Т,У,Ф,Х;

- визнати недійсним акт прийому-передачі нерухомого майна у власність ТОВ Виробниче-комерційне підприємство «Бід» від 05.04.2017, яким ОСОБА_2 передав у власність ТОВ Виробниче-комерційне підприємство «Бід», а останній прийняв у власність виробничі будівлі на загальну суму 149435,00 грн., що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Липова,10, а саме: виробничу будівлю Л.-1, загальною площею 333,00 кв.м., виробничу будівлю М.-1 , загальною площею 68,5 кв.м., навіси літ. Е,Н,О, П,Р,С,Т,У,Ф,Х;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про право власності за ОСОБА_1 №18423262 від 29.12.2016, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3; запис про право власності за ОСОБА_2 №19515384 від 20.03.2017, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, запис про право власності за ТОВ Виробниче-комерційне підприємство «Бід» №19890967 від 05.04.2017, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна:1139452612101, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Липова,10;

- зобов’язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Липова,10, привівши її у придатний для використання стан,шляхом знесення самочинно побудованих об'єктів: виробничої будівлі Л.-1, загальною площею 333,00 кв.м., виробничої будівлі М.-1 , загальною площею 68,5 кв.м., навіси літ. Е,Н,О, П,Р,С,Т,У,Ф,Х.

Ухвалою суд 18 березня 2019 року відмовив у відкритті провадження у вищевказаній справі в частині вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів, акту прийому-передачі, скасування запису про державну реєстрацію право власності №19890967 від 05 квітня 2017 року, а в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію права власності та зобов’язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівель, позов залишив без руху.

Разом з тим, до відкриття провадження у справі позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об’єкти нерухомого майна, а саме виробничу будівлю будівлі Л.-1, загальною площею 333,00 кв.м., виробничу будівлю М.-1, загальною площею 68,5 кв.м., навіси літ. Е,Н,О, П,Р,С,Т,У,Ф,Х., що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Липова,10, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1139452612101 до набрання рішенням законної сили та заборони будь-яким особам здійснювати дії, пов’язані з відчуженням, зміною майнових прав на об’єкти нерухомого майна, а саме виробничу будівлю будівлі Л.-1, загальною площею 333,00 кв.м., виробничу будівлю М.-1, загальною площею 68,5 кв.м., навіси літ. Е,Н,О, П,Р,С,Т,У,Ф,Х., що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Липова,10, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1139452612101 до набрання рішенням законної сили.

Свою заяву обґрунтував тим, що у випадку незастосування заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Так, зваживши доводи викладені в заяві, врахувавши нижченаведені фактичні обставини, суд прийшов до такого.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Розглядаючи заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані об’єкти нерухомого майна та заборони будь-яким особам здійснювати дії з їх відчуження, суд враховує, що заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію права власності та зобов’язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівель, не пов’язані зі спором між позивачем та відповідачами про право власності на вказані об’єкти нерухомого майна, оскільки на останнє, у разі задоволення позову, позивач право власності не набуває, а відновлює свої права, як територіальної громади на земельну ділянку.

До того ж є незрозумілим, яка існує загроза у невиконанні чи утрудненні виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки вказані об’єкти нерухомого майна у разі його задоволення підлягають знесенню, а не набуттю позивачем щодо них певних прав та обов’язків.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Отже, перевіривши матеріали справи, заяви про забезпечення позову та надані докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки в заяві не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, в поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози відчуження майна на користь третіх осіб, а лише містяться посилання на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб’єктивним припущенням сторони заявника та крім того, такий вид забезпечення не буде відповідати ефективному захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся.

Керуючись ст. ст.151-153,209-210 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію права власності та зобов’язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівель - відмовити.

Повний текст ухвали складено 26 березня 2019 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя: Кушнірчук Р.О.