Ухвала суду № 80728820, 27.03.2019, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 196/395/19

№ провадження 2-з/196/7/2019

УХВАЛА

27.03.2019 смт. Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді ГУДИМ О.М.

за участі секретаря - Шевченко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Царичанка Дніпропетровської області заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: державний реєстратор відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних, фізичних осіб-підприємців Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_3, про визнання договору оренди недійсним, скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про державну реєстрацію,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: державний реєстратор відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних, фізичних осіб-підприємців Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_3, про визнання договору оренди недійсним, скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про державну реєстрацію.

В заяві про забезпечення позову просить:

- накласти арешт на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 1,82 га, кадастровий номер 1225685000:01:004:0242;

- заборонити вчиняти будь-які дії, а саме: орання, сіяння, обробляння, збирання врожаю на земельній ділянці сільськогосподарського призначення, площею 1,82 га, кадастровий номер 1225685000:01:004:0242.

Доцільність застосування заходів забезпечення позову мотивує тим, що підставою позову є порушення відповідачем законного права позивача щодо користування та розпорядження своїм майном, а саме земельною ділянкою, на власний розсуд, передбачені ч.1 ст.319 ЦК України шляхом підроблення її підпису в договорі оренди належної їй землі. На сьогоднішній день ОСОБА_2 фактично продовжує незаконно користуватися належною їй земельною ділянкою. При цьому, ОСОБА_2 засіює вказану земельну ділянку кукурудзою, що негативно впливає на землю.

Отже, задля збереження існуючого стану земельної ділянки та унеможливлення незаконного збирання ОСОБА_2 врожаю, який належить їй, на сьогоднішній день виникла необхідність заборонити відповідачу та третім особам вчиняти будь-які дії, а саме: орання, сіяння, обробляння, збирання врожаю на земельній ділянці сільськогосподарського призначення, площею 1,82 га, кадастровий номер 1225685000:01:004:0242.

В порядку ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи у встановлений законом строк.

Частиною 3 статті 153 ЦПК України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з’ясування питань, пов’язаних із зустрічним забезпеченням.

Представник позивача-заявника ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні уточнив вимоги заяви про забезпечення позову, а саме: заборонити вчиняти будь-які дії, а саме: орання, сіяння, обробляння, збирання врожаю на земельній ділянці сільськогосподарського призначення, площею 1,82 га, кадастровий номер 1225685000:01:004:0242, крім власника даної земельної ділянки ОСОБА_1, та підтримав уточнену заяву про забезпечення позову повністю.

Позивач - заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала думку свого представника.

Суд, заслухавши думку та пояснення позивача-заявника ОСОБА_1 та її представника - адвоката ОСОБА_4, проаналізувавши матеріали заяви про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.

Заяву про забезпечення позову, подану одночасно з пред'явленням позову, подано до суду з дотриманням порядку, встановленого ч.1 ст.152 ЦПК України.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобовязані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

У частині 1 ст.775 ЦК України передбачено, що наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Частиною 1 ст.317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Судом встановлено, що 25 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: державний реєстратор відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних, фізичних осіб-підприємців Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_3, про визнання договору оренди недійсним, скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про державну реєстрацію.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання Договору оренди землі від 05.07.2018 року, укладеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2, скасування рішення про державну реєстрацію та скасування запису про державну реєстрацію вказаного договору оренди.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.10.2018 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,82 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225685000:01:004:0242, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ДП №037030 від 13.04.2001 року.

Відповідно до ч.1 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками..

Пунктами а, ґ частини 1 статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

Отже, метою забезпечення позову в даному випадку є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9Конституції України та ст. ст.2,8 ЦПК України.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Співмірність у застосуванні заходів забезпечення позову передбачає дотримання судом такого балансу інтересів сторін, що виключає як надмірні негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову для приватних прав та інтересів відповідача, так і негативні наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів для прав та інтересів позивача, пов'язаних із публічних інтересів правосуддя, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову.

Отже, суд вважає за можливе вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на нерухоме майно, а саме земельну ділянку та заборонити будь-яким особам будь-яким чином користуватися вказаною земельною ділянкою, а саме: зідйснювати оранку, посів, обробку, збирання врожаю та інше, крім власника земельної ділянки, так як дані обставини матимуть наслідком істотно ускладнювати чи унеможливлювати виконання рішення суду або ефективно захистити або поновити порушені чи оспорювані права або інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, задовольнивши таким чином уточнену заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повністю.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст.149-153, 258, 260, 353, 354, п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: державний реєстратор відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних, фізичних осіб-підприємців Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_3, про визнання договору оренди недійсним, скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про державну реєстрацію, задовольнити повністю.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею 1,82 га, кадастровий номер 1225685000:01:004:0242, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1.

Заборонити будь-яким особам користуватися будь-яким чином земельною ділянкою, площею 1,82 га, кадастровий номер 1225685000:01:004:0242, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1, крім власника ОСОБА_1.

Виконання ухвали покласти на Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних, фізичних осіб-підприємців Царичанської райдержадміністрації та на Царичанський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській.

Копію ухвали направити для негайного виконання в Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних, фізичних осіб-підприємців Царичанської райдержадміністрації, Царичанському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській, відповідачу ОСОБА_2 та заявникові позивачеві ОСОБА_1, для відома.

Стягувач - ОСОБА_1 (с.Плавещина, вул.Пушкіна, 34 Царичанського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Боржник - ОСОБА_2 (с.Китайгород, вул.Берегова, 12 а Царичанського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.

Головуюча О.М. ГУДИМ