Рішення № 80728540, 27.03.2019, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1867/18

Провадження № 2/188/151/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Місюра К.В.

при секретарі: Хандрига Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу

за позовом Акціонерного товариста Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпро)

до ОСОБА_1 (смт. Петропавлівка)

про стягнення заборгованості кредитним договором у сумі 19957,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпро,) просить стягнути з ОСОБА_1 (смт. Петропавлівка) заборгованість у розмірі 19957,56 грн. за кредитним договором №б/н від 16.04.2010 року, яка складається з наступного:

2929,21 грн. - заборгованість за кредитом;

15601,80 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500,00 грн. штраф (фіксована частина),

926,55грн. - штраф (процентова складова),

а також судові витрати у сумі 1762,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 16.04.2010 року ОСОБА_2 (далі-Відповідач) отримав кредит у розмірі 7800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Представник позивача у судові засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. До позовної заяви позивачем було додане клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судові засідання не з'явилась, направила до суду заяву відповідно до якої просить справу розглянути в її відсутність, позовні вимоги не визнає, просить суд застосувати позовну давність.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що відповідно до укладених договорів № №б/н від 16.04.2010 року відповідач ОСОБА_1 отримала кредити у розмірі 7800,00 грн. грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 16.04.2010 року, укладеного між ПриватБанком – ОСОБА_1, станом на 12.11.2018 року, встановлено, що остання сплата відповідачем була здійснена 16.11.2016 року, а представник позивача звернувся з позовом до суду 20.12.2018 року. (а.с.12)

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ч.5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови у позові – на позивача.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст. 253, 257, 258, 266, ЦК України, ст.ст. 89, 263 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 16.04.2010 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_3