Рішення № 80727410, 20.03.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/144/15-ц

Провадження № 2/211/13/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 березня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретарів судового засідання – Гулько А.С., Нікітенкової М.М.,

представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_6 (Reticulum Power, a.s.) до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Позивач ОСОБА_7 товариство ОСОБА_6 (Reticulum Power, a.s.) звернулося 15 січня 2015 року до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та просив стягнути з відповідача заборгованість за укладеним договором про надання іпотечного кредиту № 3200/195089-01/08/01-001/00/R від 17 січня 2008 року, яка виникла через неналежне виконання відповідачами взятих на себе зобов'язань за вказаним договором, а саме: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 1 777 495 чеських крон 37 геллерів, заборгованість по відсоткам в розмірі 233 361 чеська крона 28 геллерів, а також неустойку в розмірі 571 963 чеських крони 92 геллера, а всього - 2 582 820 чеських крон 57 геллерів, що еквівалентно 1 791 617 гривень 40 копійок. В обґрунтування позову зазначено, що 17 січня 2008 р. між ОСОБА_8 Банком АТ та громадянином України ОСОБА_2 було укладено договір про надання іпотечного кредиту № 3200/195089-01/08/01-001/00/R. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між відповідачами, ОСОБА_8 Банком АТ та ТзОВ «Робіс» було укладено договір застави об’єкту нерухомості № 3200/195089-01/08/01-002/00/R, предметом якого визначено квартиру (будується) № 23/3 в будинку № 25 на земельній ділянці № 61 та частка спільної власності у розмірі 517/23611 у просторах загального користування – все в межах населеного пункту Ліпно над Влтавою, а також частка спільної власності у розмірі 517/23611 на земельній ділянці № 61, населений пункт: Ліпно над Влтавою, кадастрова територія Ліпно над Влтавою. Згідно умов кредитного договору, ОСОБА_8 Банк АТ зобов’язався надати відповідачам кредит у розмірі 2596665 чеський крон, а відповідачі зобов’язались сплатити кредит, відсотки та інші комісійні платежі за договором на встановлених умовах Відсоткова ставка встановлена на рівні 5,14% річних. Кредит надано з метою купівлі нерухомості, зазначеної вище. Відповідачі отримали кредит, частково погасивши свою заборгованість в сумі 49548,60 чеських крон, станом на 14.12.2011 р. заборгованість відповідачів складає 2986485,47 чеських крон (тіло кредиту без урахування відсотків та комісій). 08 грудня 2011 року між ОСОБА_8 Банком АТ та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги, який набув чинності 15.12.2011 р., згідно з умовами якого ОСОБА_8 Банк АТ відступив позивачу права вимоги, в тому числі до відповідачів за кредитним договором. 17.01.2012 р. позивач направив відповідачам вимогу про дострокове повернення кредиту, яка залишилась останніми без виконання. Тому позивачем, як заставодержателем було реалізовано право на предмет застави шляхом реалізації предмета застави на підставі відповідного рішення суду від 13.04.2012 р., на публічному примусовому аукціоні 30.10.2012 р., дохід від реалізації склав 1253040 чеських крон. За рахунок коштів, отриманих від продажу предмета застави, задоволено вимоги позивача щодо сплати відповідачами процентів за користування кредитом, неустойки, а також частково – вимоги по сплаті тіла кредиту. Станом на 06.11.2012 р. загальна сума заборгованості становить 1777495,37 чеських крон, станом на дату подання позову заборгованість становить 2582820,57 чеських крон, що становить еквівалент 1791617,40 грн. Вказану суму заборгованості позивач і просить стягнути солідарно з відповідачів.

Позовну заяву позивачем подано до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 29.12.2014 року згідно поштового штемпеля на конверті.

Згідно довідки про автоматичний розподіл справи між суддями від 15.01.2015 р., справу розподілено на суддю Літвіненко Н.А.

Ухвалою судді від 20 січня 2015 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 16 березня 2015 року справу направлено до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за підсудністю.

Згідно довідки про автоматичний розподіл справи між суддями від 30.03.2015 р., справу розподілено на суддю Сарат Н.О.

Ухвалою судді від 29 квітня 2015 року відкрито провадження у справі.

Протоколом проведення повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13 жовтня 2015 року, справу розподілено на суддю Папаригу В.А. у зв'язку з закінченням терміну повноважень від 11.10.2015 року судді Сарат Н.О.

Ухвалою судді від 13 жовтня 2015 року прийнято справу до свого провадження.

Ухвалою суду від 24 березня 2016 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про повернення позивачу позовної заяви відмовлено.

Ухвалами суду від 25 серпня 2016 року, 12 вересня 2016 року, 22 листопада 2016 року, 19 грудня 2016 року, 06 лютого 2017 року, 06 березня 2017 року, за клопотанням представника позивача АТ ОСОБА_6 ОСОБА_9 розгляд цивільної справи ухвалено здійснювати дистанційно, в режимі відеоконференції.

30 вересня 2016 року відповідачем ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 20 січня 2015 року в частині недотримання правил підсудності.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2016 року, апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, ухвалу Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 20 січня 2015 року про відкриття провадження у справі залишено без змін.

Ухвалою суду від 06 квітня 2017 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5, призначено по справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, вид експертизи Економічна експертиза, вид експертної діяльності фахівця Дослідження документів фінансово-кредитних операцій.

На підставі розпорядження від 09.08.2017 року № 422 пр, справу протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілено на суддю Ніколенко Д.М. у зв’язку з перебування на лікарняному судді Папариги В.А.

Ухвалою суду від 20 грудня 2017 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 призначено по справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 04 травня 2018 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2018 року за клопотанням відповідача витребувано з АТ «ОСОБА_8 банк», та АТ «Ретікулум Пауер», по Договору про надання іпотечного кредиту №3200/195089-01/08/01-001/00/R від 17.01.2008 р.: документи банку по контокорентному рахунку №000000-0015239428/2100 з первинними документами банку за період з 17.01.2008 р. по 15.01.2015 р. з первинними документами, що підтверджують здійснення операцій; виписки банку по рахунку №00000-0219247649/0300, по рахунку №000000- 0192883222/03300, по рахунку №000000-0015239647/2100 та №000000- 4200054917/68000308 за період з 17.01.2008 р. по 15.01.2015 р. з первинними документами, що підтверджують здійснення операцій; заяви на видачу траншів, первинні документи банку та виписки банку щодо видачі кредиту, нарахування та погашення відсотків, нарахуванню та сплати пені та комісій, штрафів по Договору про надання іпотечного кредиту №3200/195089-01/08/01-001/00/R від 17.01.2008 р. за весь період дії договору; тарифи банку за опрацювання Кредиту, за інші послуги, пов’язані з кредитом та його веденням, та інші послуги банку; повідомлення (розпорядження) щодо зміни Тарифів. Документальні підтвердження (обґрунтування) підстав нарахування штрафів. Розпорядження щодо зміни відсоткової ставки за користування Кредитом; завірені належним чином документи щодо зарахування Банком грошових коштів повернутої суми ПДВ та кошти від продажу предмета іпотеки; пояснення щодо нарахування комісій, пені - формула, алгоритм її визначення, інструкція або інші нормативні документи банку; розширений розрахунок заборгованості по Договору про надання іпотечного кредиту №3200/195089-01/08/01-001/00/R від 17.01.2008 р.

Ухвалами суду від 20 жовтня 2017 року, 01 червня 2018 року, 15 червня 2018 року, 15 серпня 2018 року, 11 жовтня 2018 року, 21 листопада 2018 року, 20 грудня 2018 року, 08 лютого 2019 року, 18 березня 2019 року, за клопотанням представника позивача АТ ОСОБА_6 ОСОБА_9 розгляд цивільної справи ухвалено здійснювати дистанційно, в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1С наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в позові та відповіді на відзив (том 3 а.с. 196-212).

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, заявлені вимоги не визнали з підстав, викладених у запереченнях на позов (том 3 а.с. 14-15), відзиві на позов (том 3 а.с. 137-140) та письмових поясненнях (том 4 а.с. 5-9).

В обґрунтування заперечень зазначено, що є підстави для застосування строку позовної давності. Відповідно до п. 4 статті 1 Договору про надання іпотечного кредиту, договірні сторони погодили, що несплата процентів за відбір кредитних траншів з боку боржника є вагомою причиною для розірвання договору відповідно до параграфу 36 ЦК України, а договір втрачає чинність у день, вказаний у пункті 1 цієї статті. У такому разі боржник має сплатити на користь банку всі заборговані суми, що випливають з цього договору, до 10 робочих днів з дня припинення дії цього договору. Останній можливий термін отримання кредитного траншу погоджений сторонами як 17 січня 2010 р. Оскільки по вказаному договору є несплата процентів, відповідно цей договір припинив свою дію ще 17.01.2010 р. Отже ОСОБА_4 протягом 10 робочих днів повинна була сплатити на користь банку всі заборговані суми по згаданому договору, тобто до 29 січня 2010 року. Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання зміни строку виконання основного зобов’язання та визначили умови такої зміни. Відповідно саме з 30 січня 2010 року почав спливати трирічний термін позовної давності щодо стягнення позивачем заборгованості з ОСОБА_4 по договору про надання іпотечного кредиту № 3200/195098-01/08/01-001/00R від 17.01.2008 р. Отже позивач мав право на позов до неї до 29 січня 2013 року включно, але з позовною заявою про стягнення боргу позивач звернувся до суду лише 15 січня 2015 року, хоча перебіг позовної давності за вимогою позивача збіг ще 30 січня 2013 року. Тому просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, відмовивши в задоволенні позову з цих підстав. Крім того, розрахунок суми позовних вимог є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків та не є правовою підставою для стягнення відповідних сум , а отже не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до ОСОБА_4 Ні в довідці ОСОБА_8 банку, ні в розрахунку позивача не наведено формулу розрахунку заборгованості. Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, які позивачем не надано. Більш того, ОСОБА_4 не є резидентом Чехії і в свою чергу державою Чеської республіки було здійснено повернення ПДВ, сума якого була направлена на погашення заборгованості по договору про надання іпотечного кредиту № 3200/195098-01/08/01-001/00R від 17.01.2008 р., але чомусь не врахована у розрахунку позивачем. Розрахунок суми позовних вимог має відомості про 15% неустойки, та не містить формули, за якою її було розраховано, так як під неустойкою можна розуміти і пеню, і штраф. А згідно п. 2 розділу 8 договору, боржник сплачує штраф за прострочку 15%. Відповідно до законодавства Чеської республіки, власником нерухомості може бути лише громадянин даної держави, а якщо фізична особа нерезидент, то тільки через юридичну особу, зареєстровану на території Чеської республіки. З вказаною метою було створено юридичну особу ТОВ «Робіс», де засновником були ОСОБА_4 і ОСОБА_2, а директором ОСОБА_10, який отримував кошти на погашення заборгованості як особисто, так і на рахунок ТОВ «Робіс». Довідка ОСОБА_8 банку містить інформацію про заборгованість за іншими простроченими платежами в сумі 4479,96 грн., з огляду на те, що крім заборгованості по тілу кредиту, відсоткам та пені, взагалі не може бути іншої заборгованості. Тобто не зрозуміло, що має позивач під іншими простроченими платежами. Також нараховано пеню за прострочку в сумі 95450,48 Кч за незрозумілими розрахунками та за який період. Тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву на позов доповнено, що 17.01.2012 р. позивач направив відповідачам та ОСОБА_10 вимогу про дострокове повернення кредиту, а 30.10.2012 р. позивачем як заставодержателем було реалізовано права на предмет застави шляхом реалізації права на предмет застави шляхом реалізації предмета застави, дохід якої склав 1 253040 чеських крон. Таким чином позивач вважає, що так як відбулось відступлення права вимоги, то він має право стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по тілу кредиту, відсоткам та неустойку. Однак доведеність наявної суми заборгованості є обов’язком позивача, який його не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір, а Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз надано повідомлення про неможливість надання висновку. Позивачем неодноразово надавались різні довідки щодо різної суми заборгованості, одна з них не містить інформації про розміри платежів, які були сплачені відповідачами 15.12.2011 р. Відсоткові ставки 6,12% та 21,12 % річних, які зазначені у довідці ОСОБА_8 банку, не погоджувались з відповідачами в порядку,визначеному п. 2 розділу 3 договору. Незрозуміло, що позивач має на увазі під «іншими простроченими платежами». Вимоги позивача до відповідачів від 17.01.2012 р. направлені відповідачам 23.01.2012 р., кредитний договір припинив дію з 23.01.2012 р., тому позивач починаючи з 23.01.2012 р. не має права нараховувати передбачені кредитним договором проценти, тому неправильно нарахував відсотки в сумі 233361,28 чеських крон. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в порушення норм діючого законодавства України та умов кредитного договору, не були належним чином ознайомлені з Умовами укладення кредитного договору, чинними на момент підписання договору, не погодили його зміст, не отримали їх особисто, про що свідчить відсутність підпису відповідачів під договором. Позивач не має права на стягнення неустойки, так як ще 28.01.2013 р. збіг строк позовної давності, а до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік. Крім того, у позовній заяві не наведено норм матеріального права, згідно з якими він має право на стягнення з відповідачів боргу в розмірі 1791617,40 грн.

В обґрунтування відповіді на відзив та письмових поясненнях зазначено детальне пояснення розрахунку тіла кредиту, відсотків та суми неустойки станом на 29.12.2014 р. Відповідачі абсолютно безпідставно стверджують щодо сплати ними суми в розмірі 2455608,62 чеських крон з метою введення суд в оману. Позивачем застосовується для розрахунку загальної суми заборгованості відсоткову ставку в розмірі 6,12% та відсоткову ставку за прострочення у розмірі 15% річних, а не 21,12 %, як зазначено відповідачем. З Кредитного договору (міститься в матеріалах справи) випливає, що договірні сторониузгодили відсоткові ставки за кредитом у розмірі 5.14% річних, а також відсотки за несвоєчасне здійснення платежів у розмірі 15% річних. Договірні сторони погодились, що сума відсотків за кредитом в період погашення буде змінюватись банком в односторонньому порядку. ОСОБА_8 повідомляв відповідачів про збільшення відсоткової ставки відповідними повідомленнями від 05.12.2008, 04.12.2009 та 09.12.2010 року, у відповідності до яких відсоткова ставка по кредиту мала зрости до 6,49%.У розрахунках позивач правомірно застосовує відсоткову ставку по кредиту у розмірі 6,12% відповідно до повідомлення від 09.12.2010 року та відсоткову ставку за прострочення у розмірі 15% річних на підставі умов статті VIII пункту 2 кредитного договору. Зазначене, також, підтверджується положеннями викладеними в висновку експерта, що додається до матеріалів справи. Позивач не погоджується та вважає безпідставним твердження відповідача, що заборгованість по відсотках у розмірі 23336,28 чеських крон нарахована неправомірно після 13.01.2012 року стверджуючи, що у цю дату кредитний договір припинив свою дію. Як вже зазначалось вище, відносини за кредитним договором регулюються законодавством Чеської Республіки. Так, відповідно до § 506 Комерційного кодексу встановлено можливість кредитора розірвати договір і вимагати від позичальника повернути позичену суму разом із відсотками, при цьому розірвання договору з боку кредитора не впливає на виконання зобов'язань за цим договором. У відповідності з положеннями зазначеної статті можливість розірвання договору часто на практиці замінюється на узгоджене у договорі право оголосити дострокове погашення кредиту, що застосовується за однакових чи подібних умов. У такомувипадку позичальник зобов'язаний доплатити залишок за відсотками по кредиту так само, як і при розірванні договору, при цьому зобов'язання по договору не припиняються. Кредитор, якому боржник не повернув позику, має право і надалі (тобто аж до виконання вимоги про сплату) вимагати від боржника сплатити відсотки за кредитом, а також відсотки занесвоєчасне повернення коштів. Зазначене підтверджується також висновком експерта. Більш того, у висновку експерта міститься висновок, підготовлений в результаті дослідження питання на підставі документів з матеріалів справи щодо законності нарахування відсотків по кредиту та відсотків за прострочення після вимоги дострокового погашення боргу до щодо подання позовної заяви за законодавством Чеської Республіки. Отже, надсилання відповідачам вимоги про дострокове погашення заборгованості не призвело до припинення дії кредитного договору, а також надсилання вимоги про дострокове погашення кредиту від 17.02.2012 не створило обмежень щодо нарахування відсотків за кредитом та відсотків за несвоєчасне здійснення оплати згідно законодавства Чеської республіки, адже відповідачі продовжують користуватися коштами позивача. В частині зазначення відповідачем щодо не ознайомлення їх з умовами кредитного договору в зв'язку з тим, що його було підписано представником за довіреністю, зазначено, що приписами Чеського законодавства, як це зазначено у висновку експерта, передбачено, що правовідносини представництва, в тому числі за довіреністю, передбачають, що одна сторона вчиняє правочин від імені іншої сторони, яку вона представляє. З цією метою довіритель повинен видати повіреному довіреність, яка міститиме обсяг прав, якими буде наділений представник. Таким обсягом наділений ОСОБА_10 відповідачами. Тому враховуючи викладене та особисте визнання відповідачами своїх зобов’язань, що підтверджується листом ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_8 банк, свідчить про правомірність вчиненого правочину та схвалення такого правочину відповідачами. Як роз'яснено висновком експерта, відповідно до чеського законодавства на момент ведення примусового аукціону, передача будівель, квартир та нежитлових приміщень знялася від податку на додану вартість (ПДВ) після спливу трьох років з моменту видачі дозволу на експлуатацію житлового приміщення технічними службами, або від дати першого використання такого приміщення, тобто від дати, яка настала раніше. ОСОБА_11 з кадастру нерухомості (додається) видно, що квартиру було придбано в 2007 році та обтяжено правом застави в 2008 році, в той час як аукціон відбувся в 2012 році, тобто на момент його проведення пройшло більше трьох років як з моменту видачі дозволу на приміщення, так і з моменту його використання. Відповідно, ціна, сплачена покупцем на примусовому аукціоні, не повинна була включати та не включала суму ПДВ, а тому зазначена сума не могла бути перерахована позивачу. Таким чином, оскільки позивач не отримав фактично суму ПДВ, заборгованість відповідачів не підлягає зменшенню на суму ПДВ. Вказане підтверджується висновком експерта. Щодо порушення строків позовної давності, то кредитний договір регулюється законодавством Чеської Республіки в силу приписів ч. 2 ст. 48 Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах. Відповідно до ч.1 ст.35 Закону про МПрП, позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповіднихвідносин. Так, відповідно до висновку експерта на підставі законодавства Чеської Республіки загальний строк позовної давності відповідно до чеського законодавства становить 4 роки та він починає спливати з моменту, коли зобов'язання мало бути виконаним або виконання розв'язання повинно було розпочатися (тобто із настанням строку виконання зобов'язання). У випадку виконання зобов'язання частинами, для кожної частини свій строк позовної давності. До того ж, чеське законодавство не містить спеціального регулювання щодо строків позовної давності до вимог про нарахування відсотків про прострочення та інших штрафних санкцій, у відношенні до яких передбачається застосування загального строку позовної давності.Позивач також звертає увагу суду на деталі погашення заборгованості по тілу кредиту: 06.11.2012 року був проведений публічний примусовий аукціон, під час якого відбувся продаж предмета застави, що підтверджується протоколом задоволення вимог на відкритих примусових торгах від 06.11.2012р. В результаті проведення аукціону предмет застави було продано, та після погашення всіх витрат, сума у розмірі 1 253 040,00 чеських крон була врахована в погашення заборгованості відповідачів, в першу чергу були здійснені погашення прострочених виплат по тілу кредиту до 15.12.2011. та погашення загальної суми заборгованості. Крім того, у висновку експерта міститься висновок, що відступлення права вимоги на підставі «Договору про відступлення права вимоги», «Повідомлення про зміни» чи ж «Вимоги про погашення заборгованості» з точки зору чеського законодавства не має ніякого впливу на строк давності.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що приймав участь в угоді між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 при купівлі в компанії апартаментів в Чехії. Вони сплачували початковий внесок, залишок йшов в кредиті. Кредитами займався ОСОБА_10. Доступ до рахунків в ОСОБА_8 банку він не пам’ятає, був чи ні. Спочатку компенсація повернення ПДВ повинна була погашати кредитну іпотеку, частина за здачу в найм апартаментів теж йшла на погашення.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він теж здійснював купівлю номера через ОСОБА_10. Вносився початковий внесок, створювалась юридична особа під керівництвом ОСОБА_10 для супроводження кредиту. ПДВ поверталось, вони бачили банківські виписки.

Суд, вислухавши представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статті 627 ЦК України зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно положень статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Судом встановлено, що 17 січня 2008 року між ОСОБА_8 банком АТ та відповідачем ОСОБА_2 і ОСОБА_4, від імені яких за довіреністю діяв ОСОБА_10 було укладено договір про надання іпотечного кредиту №3200/195089-01/08/01-001/00/R, згідно умов якого відповідачам було надано кредит в розмірі 2596665,00 чеських крон зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,14% річних (том 1 а.с. 34-40).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 17 січня 2008 року між ОСОБА_8 банком АТ, відповідачами та ТОВ «Робіс» було укладено Договір застави нерухомості №3200/195089-01/08/01-001/00/R, згідно умов якого предметом застави є: квартиру (будується) № 23/3 в будинку № 25 на земельній ділянці №61 та частка спільної власності у розмірі 517/23611 у просторах загального користування – все в межах населеного пункту Ліпно над Влтавою, а також частка спільної власності у розмірі 517/23611 на земельній ділянці № 61, населений пункт: Ліпно над Влтавою, кадастрова територія Ліпно над Влтавою (том 1 а.с. 46-49).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, станом на 29.12.2014 р. у відповідачів утворилася заборгованість: по тілу кредиту в сумі 1 777 495 чеських крон 37 геллерів, по відсоткам в сумі 233 361 чеська крона 28 геллерів, неустойка в сумі 571 963 чеських крони 92 геллера, а всього - 2 582 820 чеських крон 57 геллерів, що еквівалентно на дату подачі позову до суду 1791617,40 гривень (том 4 а.с. 59-63), з врахуванням часткового погашення 06.11.2012 р. заборгованості за кошти, які надійшли від продажу предмета застави на аукціоні 30.10.2012 р.

Відповідно до статті 4 Договору про відступлення права вимоги, укладеного у грудні 2011 року між ОСОБА_8 банком АТ та АТ ОСОБА_6, до останнього перейшло право вимоги зі всіма правами та обов'язками, приналежностями та забезпеченням, пов'язаними з даними вимогами, і також зі всіма правами та обов'язками, які випливають з окремих договорів про надання іпотечних кредитів, зокрема, відповідно до п.1.19 вказаного договору - право вимоги за договором № 3200/195089-01/08/01-001/00/R укладеного 17 січня 2008 року з відповідачами (том 1 а.с. 79-86).

Звертаючись до суду з позовом, АТ ОСОБА_6 посилалося на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим у нього виникла вказана заборгованість.

Вимоги АТ ОСОБА_6 щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, відсотками та неустойки не суперечать умовам договору, які визначені сторонами і погоджені ними.

Судом встановлено, що відповідачі не виконували умови договору в повному обсязі, тому дійшов висновку про стягнення на користь позивача з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованості за кредитом, розмір якої останніми не спростовано.

Доводи про те, що в матеріалах справи відсутні докази про розмір та порядок утворення заборгованості по тілу кредиту та судом не з'ясовано порядок розподілу коштів, які надходили на часткове погашення кредитної заборгованості, та не наведено формулу розрахунку заборгованості, судом відхиляються, оскільки в матеріалах справи є розрахунок заборгованості, який відповідає умовам договору іпотечного кредиту 3200/195089-01/08/01-001/00/R укладеного 17 січня 2008 року між відповідачами та ОСОБА_8 банком АТ, який надано на виконання ухвали суду від 11 жовтня 2018 р., винесеної за клопотанням відповідача ОСОБА_2, в той час як відповідачами не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування наведеного розрахунку. При цьому, доводи відповідачів викладені у відзиві на позов та запереченнях на позов щодо неналежного розрахунку заборгованості фактично зводяться до незгоди із розрахунком проведеним позивачем та не містять жодних посилань на те, в якій саме частині цей розрахунок є неналежним чи не відповідає обставинам справи. До того ж представником позивача у відповіді на відзив та письмових поясненнях детально розписано механізм здійснення розрахунку заборгованості з врахуванням зарахування коштів, отриманих від реалізації предмета застави, який відповідачами теж не спростовано.

Відповідно до статті 76 Закону «Про міжнародне приватне право» суди України можуть брати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

При цьому, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-754/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» зазначено, що згідно із роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. У випадку обрання сторонами права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, суд застосовує це право у вирішенні спору. При цьому за приписами частин третьою та четвертої статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" вибір права може бути здійснений щодо угоди (правочину) в цілому або її окремої частини. Вибір права щодо окремих частин угоди повинен бути явно вираженим.

Згідно зі статтею 32 цього ж Закону зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має з правочином найбільш тісний зв'язок.

Окремі колізійні норми можуть закріплюватися у двосторонніх міжнародних договорах про правову допомогу у цивільних справах.

У Розділі VI Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено норми щодо договірних зобов'язань.

Зокрема, згідно зі статтею 43 зазначеного Закону сторони договору можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України. Відповідно до частини другої статті 44 цього ж Закону за відсутності згоди сторін про вибір права, що застосовується до договору, застосовується право, з яким договір найбільш тісно пов'язаний, вважається, наприклад, щодо договору про нерухоме майно - право держави, у якій це майно знаходиться, а якщо таке майно підлягає реєстрації, - право держави, де здійснена реєстрація; щодо договору, укладеного на аукціоні, за конкурсом або на біржі, - право держави, у якій проводиться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.

Згідно зі статтею 509 ЦК України цивільно-правове зобов'язання - це правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При з'ясуванні обставин, які випливають із зобов'язальних правовідносин за участю іноземного елемента вирішальне значення має вибір права, яким регулюються ці правовідносини.

За винятком випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України, сторони договору за статтею 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Якщо сторони не досягнули згоди про вибір права, то відповідно до статті 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону.

Згідно зі статтею 32 цього ж Закону у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Колізійні норми у сфері зобов'язального права містяться також у двосторонніх договорах про правову допомогу.

Відповідно до статті 48 Договору між Україною та Чеською Республікою «Про правову допомогу в цивільних справах» від 28.05.2001 року, ратифікованого Законом України від 10 січня 2002 року № 2927-III, договірні правовідносини регулюється законодавством, яке обирається за згодою їхніх учасників, а за відсутності згоди - законодавством сторони, на території якої було укладено договір, за винятком договорів щодо нерухомого майна, де застосовується законодавство держави, на території якої знаходиться нерухомість. Форма договору регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, яким регулюється і саме договірне зобов'язання. Справи з вирішення спорів, що виникають з договірних відносин, є компетентним вирішувати орган юстиції тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання, перебування чи знаходження відповідач або знаходиться спірне нерухоме майно.

Таким чином, в будь-якому випадку, суд при винесенні рішення керуюється законодавством Чеської Респубілки, на території якої було укладено кредитний договір та знаходиться нерухомість, яка є предметом договору.

Враховуючи доводи відповідачів, що кредитний договір припинив свою дію 23.01.2012 р., з направленням відповідачам вимог про погашення заборгованості за кредитним договором від 17.01.2012 р. (том 1 а.с. 99-118), враховуючи 4-річний термін позовної давності, встановлений законодавством Чеської республіки, звернення позивача до суду 29.12.2014 р. відбулось в межах строку.

Доводи представника відповідача ОСОБА_5 про те, що судом порушено норми матеріального права, а саме статей 258, 261, 268 ЦК України, щодо строків нарахування пені є необґрунтованими та не можуть бути прийнятими до уваги судом з огляду на те, що законодавством Чеської Республіки не встановлено спеціальних строків щодо неустойки.

Згідно статті 114 ЦПК України, учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону чи аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Так, позивачем надано в обґрунтування заявлених вимог висновок експерта з галузі права (том 3 а.с. 229-236), який суд приймає в якості належного та допустимого доказу, оскільки вказані висновки дозволяють провести аналіз чинного законодавства Чеської Республіки, яким суд керується при розгляді справи відповідно до статті 48 Договору між Україною та Чеською Республікою «Про правову допомогу в цивільних справах» від 28.05.2001 року, ратифікованого Законом України від 10 січня 2002 року № 2927-III.

Згідно змісту вказаного висновку, питання про правове регулювання кредитного договору визначено Комерційним кодексом Чеської Республіки (Закон № 513/1991, Збірки законів з поправками), оскільки правовідносини, які виникли з договорів, укладених до прийняття нового Цивільного кодексу Чеської Республіки, прийнятим 01 січня 2014 року, регулюються законодавством, яке було перед цим, тобто Комерційним кодексом.

З положень параграфу 502 пункту 1 Комерційного кодексу випливає, що кредитор має право вимагати сплати відсотків, навіть якщо ставки в кредитному договорі не було визначено. Ні Комерційним кодексом, ні Цивільним кодексом не визначено максимально можливу відсоткову ставку за надання позики. На практиці, строк погашення кредиту та строк погашення відсотків за кредитом, обумовлюються сторонами. Відсотки за прострочення оплати носять в собі штрафну функцію і кредитор має право їх нараховувати тільки у випадку прострочення позичальником строку сплати. Відсотки за простроченими платежами регулюються положеннями параграфу 369 Комерційного кодексу. Комерційний кодекс, який ґрунтується на принципі вільної угоди, залишає право договірним сторонам встановлювати розмір відсоткової ставки за прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачам направлялось повідомлення банку щодо зміни відсоткової ставки.

Крім того, відповідно до параграфу 506 Комерційного кодексу, розірвання договору часто на практиці замінюється на узгоджене у договорі право «оголосити дострокове погашення кредиту», що застосовується за однакових чи подібних умов. У такому випадку, після того, як кредит буде «погашено», позичальник зобов’язаний доплатити залишок за відсотками по кредиту так само, як і при розірванні договору, при цьому зобов’язання не припиняються. Кредитор, якому боржник не повернув позику, має право і надалі (тобто до виконання вимоги про сплату) вимагати від боржника сплатити відсотки за користування кредитом,а також відсотки за несвоєчасне повернення коштів (однак, у випадку із споживачем, відсотки за прострочення платежу можуть бути лише у розмірі, встановленому законодавством).

Що стосується пропуску позивачем строків позовної давності, то відповідно до параграфу 387 пункту 2 Комерційного кодексу, всі права, що випливають із договірних відносин, є строковими, за винятком права на розірвання договору, укладеного на невизначений строк. Таким чином, зобов’язання за кредитним договором є строковими. Як правило, строк позовної давності на виконання зобов’язання починає спливати з моменту, коли зобов’язання мало бути виконаним або виконання зобов’язання повинно було розпочатися (тобто з настанням строку виконання зобов’язання). У випадку виконання зобов’язання частинами, для кожної частини свій строк позовної давності. Відповідно до Комерційного кодексу, загальний строк позовної давності становить 4 роки і цей строк застосовується завжди, окрім випадків, коли для окремих вимог спеціально встановлено інший строк позовної давності. Зі спливом строку позовної давності право на виконання зобов’язання не зникає. Проте, якщо сторона, яка повинна виконати зобов’язання, після спливу строку позовної давності заперечує проти цього строку, то це право не буде визнане навіть в суді.

З наданих документів слідує, що остання виплата на суму 2455608,62 чеські крони мала бути сплачена до 15.12.2011 р. Строк позовної давності становить 4 роки, а отже минає 15.12.2015 р. Позов подано 29.12.2014 р., тому строк позивачем щодо вказаної суми не пропущено.

В частині залишку суми 530657,05 чеських корн, експертом в галузі права неможливо зробити висновок щодо дати її погашення, однак зауважив, що з точки зору чеського законодавства, відступлення права вимоги на підставі «Договору про відступлення права вимоги», «Повідомлення про зміни» чи ж «Вимоги пор погашення заборгованості» з точки зору чеського законодавства не має ніякого впливу на строк давності.

Щодо особистої відповідальності відповідачів за погашення кредиту, зазначив, що кредитний договір було укладено між АТ «ОСОБА_8 банк» в якості кредитора та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 в якості боржників, а отже відповідно до статті 2 пункту 1 кредитного договору саме на них покладено обов’язок зі сплати кредиту, відсотків та інших комісійних платежів за кредитом. Жодне із положень кредитного договору не передбачає, що за погашення заборгованості несе відповідальність інша особа. Так само як і законодавство Чеської Республіки не містить жодних посилань на підстави, на основі яких боржник перестає нести відповідальність, яка випливає з іпотечного кредиту.

Стосовно представництва за довіреністю, то відповідно до законодавства Чеської Республіки договірне представництво виникає на основі договору про видачу довіреності, згідно якого повірений зобов’язується представляти інтереси довірителя у певному погодженому обсязі. Будь-які обмеження чи вказівки, які прямо не зазначені в довіреності, не мають юридичних наслідків відносно третіх осіб і не можуть бути використані проти них. Якщо довіреність не містить жодних обмежень, її можна вважати необмеженою. У цьому випадку повірений діє на власний розсуд, а довіритель несе особисту відповідальність за всі ризики, які можуть виникнути у випадку можливого перевищення повноважень.

Щодо вимоги відповідачів права на зниження боргу на суму ПДВ у зв’язку з примусовим виставленням нерухомості на торги, то як вбачається з матеріалів справи, борг відповідачів був забезпечений заставою житлової нерухомості. 04.09.2012 р. видано повідомлення про укладення аукціонного договору на проведення примусових торгів, 30.10.2012 р. квартира була продана на аукціоні, про що складено протокол аукціону. Відповідно до параграфу 56 Закону № 235/2004 Збірки законів «Про податок на додану вартість», який був чинним на день проведення аукціону, починаючи з 30.10.2012 р., передача будівель, квартир та нежитлових приміщень звільняється від сплати податку на додану вартість (ПДВ) після спливу або трьох років з моменту видачі першого дозволу на експлуатацію житлового приміщення технічними службами, або з моменту першого використання будівлі, залежно від дати, яка настала раніше. ОСОБА_11 з кадастру нерухомості видно, що на час проведення аукціону власник володів квартирою ще з 2007 року на підставі договору купівлі-продажу. Право застави на квартиру виникло на основі договору застави від 18.01.2008 р. Виходячи з цього можна вважати, що на момент укладення договору купівлі-продажу, та найпізніше на момент виникнення права застави, технічними службами було видано перший дозвіл на експлуатацію квартири та вона використовувалась. Оскільки аукціон відбувся 30.10.2012 р., тобто після спливу трьох років з моменту купівлі квартири (або з моменту виникнення права застави), ймовірно, умова щодо звільнення від сплати ПДВ була виконана. Ціна, яку сплатив покупець квартири на аукціоні, не включала в себе ПДВ, відповідно компанія «Ретікулум Пауер» суму ПДВ не отримувала, і, таким чином, не може навіть теоретично розглядатися питання про доцільність зарахування цієї суми при розрахунку залишку заборгованості після продажу заставного нерухомого майна.

Вказані висновки експерта відповідачами не спростовані, доказів протилежного суду не надано, тому суд приймає вказані висновки до уваги та при винесенні судового рішення керується відповідним роз’ясненнями законодавства Чеської Республіки.

Щодо не ознайомлення відповідачів з умовами кредитного договору, то суд зазначає, що доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, відповідачі та їх представник не надали (Постанова Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 637/992/16-ц), як і не надали доказів того, що підписи, які містяться в довіреності на ОСОБА_10, належать не їм (висновок експерта, тощо). Відповідачі скористалися кредитними коштами, наданими ОСОБА_8 банком, а отже погодилися з умовами, викладеними в договорі. Даних щодо визнання кредитного договору чи довіреності (чи окремих його положень) недійсними чи нікчемними, суду не надано.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову, та стягнення з відповідачів на користь позивача заявленої суми заборгованості.

При цьому суд при зазначенні в резолютивній частині суми заборгованості в іноземній валюті враховує правову позицію ОСОБА_14 Верховного Суду, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18. Так, ОСОБА_14 Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 3654,00 грн., сплачений ним при подачі позову (том 1 а.с.1), тому оскільки позов підлягає задоволенню, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідачів на користь позивача з врахуванням роз’яснень, викладених в пункті 35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до яких при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов Акціонерного товариства ОСОБА_6 (Reticulum Power, a.s.) - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) на користь Акціонерного товариства «Ретікулум Пауер» (Reticulum Power, a.s.) (юридична адреса: Чеська республіка, 18600 Прага 8, вул. Соколовська, 394/17) заборгованість по тілу кредиту в розмірі 1 777 495 (один мільйон сімсот сімдесят сім тисяч чотириста дев'яносто п'ять) чеських крон 37 геллерів, заборгованість по відсоткам в розмірі 233 361 (двісті тридцять три тисячі триста шістдесят одна) чеська крона 28 геллерів, неустойку в розмірі 571 963 (п'ятсот сімдесят одна тисяча дев'ятсот шістдесят три) чеських крони 92 геллера, а всього - 2 582 820 (два мільйони п'ятсот вісімдесят дві тисячі вісімсот двадцять) чеських крон 57 геллерів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ретікулум Пауер» (Reticulum Power, a.s.) судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Ретікулум Пауер» (Reticulum Power, a.s.) судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 березня 2019 р.

Суддя Д.М.Ніколенко