Рішення № 80726574, 20.03.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/655/19

Провадження № 2/210/960/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"20" березня 2019 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сільченко В. Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров’я,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він працював з 27.01.1997 по 07.05.2007 роки слюсарем ремонтником, старшим майстром, начальником дільниці цеху ремонтів устаткування в цеху ремонтів устаткування дробильно-збагачувальних агломераційних фабрик Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату, правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг», начальником, заступником начальника цеху на транспортуванні та вивезенні шламів в цеху шламового господарства рудоуправління ГЗК Ват «Міттал Стіл ОСОБА_1 Ріг», електромеханіком в кар’єрі в цеху з ремонту устаткування в рудоуправлінні ГЗК ВАТ «Міттал Стіл ОСОБА_1 Ріг», правонаступником якого є відповідач.

У зв’язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, Позивачем отримано хронічні професійні захворювання. Позивачу встановлено хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої - другої стадії), група В; легенева недостатність першого - другого ступеня J44 (надалі - ХОЗЛ).

Позивач 20.10.2015 року, пройшов огляд медико- соціальною експертною комісією, де йому було визначено ступень втрати професійної працездатності 20% по ХОЗЛ – безстроково.

Таким чином, Позивач змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування.

У зв'язку з вказаними хронічними професійними захворюваннями порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки Позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв'язку з загальною слабкістю, втомою, постійними болями.

Тривалий процес лікування, позбавляє Позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічних професійних захворювань, Позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, Позивач, в наслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності в молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах Позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належної уваги своїй родині.

Позивач звертає увагу суду на значну глибину душевних страждань Позивача, які викликані, окрім вказаного,безвідповідальною, недобросовісною та цинічною поведінкою Відповідача по відношенню до Позивача, який тривалий час належним чином виконував свої трудові обов’язки, забезпечуючи ціною власного здоров’я безперервну роботу та прибуток підприємства, яке в свою чергу не виконуючи свій обов’язок по створенню безпечних умов праці, знехтувало та завдало шкоди здоров’ю Позивача, а також здоров’ю десятків тисяч інших працівників, занапастивши та зробивши нестерпним і неповноцінним життя їх родин.

На даний час самопочуття Позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає Позивачу душевного болю та страждань.

У зв’язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 83460,00 грн.

Сторони в судове засідання не викликались.

ОСОБА_3 ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Так, у відзиві, поданому представником відповідача, зазначено, що останній заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки працівник несе повну відповідальність за свою працю та здоров’я, позивач був обізнаний щодо умов праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров’я, крім того, відсутній причинно-наслідковий зв’язок між винними діями підприємства із наслідками у вигляді захворювання позивача, крім того розмір моральної шкоди не обґрунтований, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 працював з 27.01.1997 по 07.05.2007 роки слюсарем ремонтником, старшим майстром, начальником дільниці цеху ремонтів устаткування в цеху ремонтів устаткування дробильно-збагачувальних агломераційних фабрик Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату, правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг», начальником, заступником начальника цеху на транспортуванні та вивезенні шламів в цеху шламового господарства рудоуправління ГЗК Ват «Міттал Стіл ОСОБА_1 Ріг», електромеханіком в кар’єрі в цеху з ремонту устаткування в рудоуправлінні ГЗК ВАТ «Міттал Стіл ОСОБА_1 Ріг», правонаступником якого є відповідач (а.с. 19-26).

ОСОБА_3 Форми П-4 «Розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання» загальний стаж роботи позивача складає 45 років, з них 8 років в умовах впливу шкідливих факторів (а.с. 10-13).

Пунктом 14 ОСОБА_3 зазначено, що Позивачу встановлено діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої - другої стадії), група В, легенева недостатність першої - другого ступеня J44.

При цьому причинами виникнення професійного захворювання (пункт 13 ОСОБА_3) є аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони в концентраціях, що перевищували гранично допустимі.

Умови праці механіка в кар’єрі за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості. Аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, концентрація в мг/м3: з вмістом кристалічного кремнію діоксиду (SіО2) у пилу від 10% до 70% - 8.9 при гранично допустимій до 2.0. (пункт 17 ОСОБА_3).

Також, згідно пункту 16 ОСОБА_3, професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи на гірничозбагачувальному комбінаті механіком кар'єру «Северний», майстром з ремонту механічного устаткування ДСФ кар'єра «Северний», забезпечував безаварійну та надійну роботу, правильну експлуатацію, якісне технічне обслуговування (ремонт) устаткування, здійснював технічний нагляд за станом і ремонтом захисних пристроїв, контролював роботу підлеглого персоналу. При цьому внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку та збагачення руди, мавших місце порушень режимів експлуатації кар'єрного та гірничозбагачувального устаткування, підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони.

Позивачу 20.10.2015 року визначено ступень втрати професійної працездатності – 20% по ХОЗЛ - безстроково, що підтверджується довідкою «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги» серії 12ААА №014791 виданою на ім’я Позивача (а.с. 8-9).

ОСОБА_3 ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці",роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Так, відповідно до ч. ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

ОСОБА_3 з нормами Конституції України – людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов’язком держави (ст.3 Конституції України).

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Так, ОСОБА_3 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання Форми П-4 від 03.07.2015 року встановлено та підтверджено, що факт отримання професійного захворювання позивачем відбулося при виконанні ним трудових обов’язків на підприємстві відповідача.

При цьому, чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, наявність фізичного болю, що викликають складність при звичайних життєвих умовах підтверджуються чисельними медичними виписками із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2А, що містяться в матеріалах справи (а.с. 14-17).

Виходячи з норм ч.1ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

ОСОБА_3 доч.1ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, в даному випадку відповідач несе прямий обов’язок по виплаті позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

При вирішенні спору по суті вимог, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо добровільності виконання позивачем його трудових обов’язків, обізнаності шкідливих умов праці, оскільки вказані обставини не знімають з відповідача обов’язку виконати вимоги ч.2 ст.153 КЗпП Українитаст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Також, суд приймає до уваги зазначені у позовній заяві обставини про те, що у зв’язку з захворюванням було порушено та порушуються нормальні життєві зв’язки, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв’язку з загальною слабістю, втомою, болями.

Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками професійного захворювання порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв'язки, що в свою чергу призвело до моральних страждань.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди проводиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя, за наявності причинного зв’язку. Оскільки в письмових матеріалах справи всі перелічені умови знайшли своє відображення, оскільки позивач отримав професійне захворювання безпосередньо через виконання трудових обов’язків, тобто підприємство належним чином не забезпечило безпечних умов праці, суд погоджується з необхідністю грошового відшкодування, пов’язаного зі спричиненням моральної шкоди.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймає до уваги те, що йому були спричинені моральні страждання, отримання професійного захворювання, безумовно, змінила його нормальний життєвий ритм, проте вирішуючи питання про достатній розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд погоджується з позицією відповідача щодо того, що позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів щодо обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричинених збитків.

Приймаючи рішення стосовно розміру суми відшкодування, слід звернути увагу на роз'яснення, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами), де зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Тому при вирішенні питання щодо розміру грошової компенсації, суд виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим стягнути на його користь з відповідача 18000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Відповідно до ст.141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141,259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров’я– задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974, 50095, Дніпропетровська область, м, ОСОБА_1 Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1) на користь ОСОБА_2, ІНН НОМЕР_1, суму моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров’я у розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974, 50095, Дніпропетровська область, м, ОСОБА_1 Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1) на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок кпійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В. Є. Сільченко