Вирок № 80726278, 27.03.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2354/19

(1-кп/199/290/19)

ВИРОК

іменем України

27 березня 2019 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Щербини-Почтовик І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Єфременко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження № 12019040630000046 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2019, відносно обвинуваченого:

ОСОБА_1, який народився у 1983 році січня місяця 16 дня у м. Дніпропетровську, зареєстрованого і фактично проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_1, не працевлаштованого, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, громадянина України, українця, не маючого на утриманні неповнолітніх і непрацездатних, -

у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.1 ст.263 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор – Копилов Е.В.

обвинувачений – ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 01.01.2019, в період часу з 13:00 години до 17:00 години, більш точний час в ході судового розгляду встановити не представилось можливим, перебуваючи біля будинку №74 по вулиці Софії Ковалевської в місті Дніпро, на землі біля сміттєвого баку побачив предмет із дерев’яною ручкою, до якої була прикріплена металева трубка, зовні схожий на самопал, який ОСОБА_1 визначив для себе як вогнепальну зброю.

В цей час, у ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, направлений на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 привласнив вказаний предмет та поклав до кишені, одягненої на ньому куртки, тим самим, придбав вогнепальну зброю, яку почав носити при собі, пересуваючись вулицями міста Дніпро, без передбаченого законом дозволу.

Далі, ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи умисел, направлений на зберігання вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу, 01.01.2019, в період часу з 13:00 години до 17:00 години, більш точний час в ході судового розгляду встановити не представилось можливим, прибув за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, де усвідомлюючи, що придбаний ним самопал є вогнепальною зброєю, почав зберігати його без передбаченого законом дозволу за місцем свого мешкання у невстановленому в ході досудового розслідування місці.

09.01.2019, близько 16:00 години, ОСОБА_1, доводячи свій злочинний умисел, направлений на носіння вогнепальної зброї до кінця, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, не маючи дозволу, передбаченого положенням «Про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, взяв з невстановленого в ході судового розгляду місця предмет, схожий на самопал та утримуючи його при собі, направився в напрямку вул. Тбіліської в місті Дніпро, чим порушив положення ст. 39 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і холощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998.

Далі, 09.01.2019, приблизно о 16:55 годині, ОСОБА_1 перебував біля будинку №38 по вулиці Тбіліській в місті Дніпро, де був помічений працівниками Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області під час паління в забороненому законом місці, у результаті чого було складено адміністративний протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1751 КУпАП, серії ГР №141627. На запитання працівників поліції чи маються у ОСОБА_1 заборонені для зберігання предмети, останній відповів, що він зберігає при собі предмет, схожий на самопал, у зв’язку із чим було викликано слідчо-оперативну групу Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

09.01.2019, в період часу 17:30 години до 17:40 години, біля будинку № 38 по вулиці Тбіліській в місті Дніпро, слідчому СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2, у присутності двох понятих, ОСОБА_1 видав з правої кишені куртки, одягненої на ньому предмет з дерев’яною ручкою, до якої була прикріплена металева трубка, зовні схожий на самопал. Даний предмет, виявлений та вилучений у ОСОБА_1 09.01.2019 в ході огляду місця події біля будинку № 38 по вулиці Тбіліській в місті Дніпро, виготовлений саморобним способом по типу дульнозарядних, шомпольних пістолетів з ґнотовим запаленням метального снаряду і є короткоствольною вогнепальною зброєю. Пістолет придатний до проведення пострілів способом роздільного заряджання.

Умисні дії ОСОБА_1, які виразились у придбанні, зберіганні та носінні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого ОСОБА_1 у суді.

Як пояснив ОСОБА_1 суду, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених вище, він визнає повністю і у вчиненому кається. Не оспорюючи фактичні обставини справи обвинувачений, підтвердив обставини про час і місце вчиненого ним кримінального правопорушення. ОСОБА_1 пояснив, що він дійсно, 01.01.2019, в період часу з 13:00 години до 17:00 години, біля будинку №74 по вулиці Софії Ковалевської в місті Дніпро, на землі біля сміттєвого баку побачив предмет із дерев’яною ручкою, до якої була прикріплена металева трубка, зовні схожий на самопал, який він підібрав та почав носити при собі, пересуваючись вулицями міста Дніпро, без передбаченого законом дозволу. 09.01.2019, приблизно о 16:55 годині, він перебував біля будинку №38 по вулиці Тбіліській в місті Дніпро, де був помічений працівниками Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області і у присутності двох понятих видав з правої кишені куртки, одягненої на ньому самопал.

ОСОБА_1 просив суд суворо не карати, врахувати щиросерде каяття.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується, окрім визнання ним своєї вини, письмовими доказами дослідженими у судовому засіданні.

Так, відповідно до протоколу обшуку від 09.01.2019, в період часу з 17:30 години до 17:40 години, біля будинку № 38 по вулиці Тбіліській в місті Дніпро, слідчому СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2, у присутності двох понятих, ОСОБА_1 видав з правої кишені куртки, одягненої на ньому предмет з дерев’яною ручкою, до якої була прикріплена металева трубка, зовні схожий на самопал.

За результатами Висновку експерта № 7/3.1/46 від 21.01.2019 наданий на дослідження предмет, виявлений та вилучений у ОСОБА_1 09.01.2019 в ході огляду місця події біля будинку № 38 по вулиці Тбіліській в місті Дніпро, виготовлений саморобним способом по типу дульнозарядних, шомпольних пістолетів з ґнотовим запаленням метального снаряду і є короткоствольною вогнепальною зброєю. Пістолет придатний до проведення пострілів способом роздільного заряджання.

Відповідно до постанови слідчого від 25.01.2019 речовим доказом визнано: предмет, виявлений та вилучений у ОСОБА_1

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Судом встановлено, що вказані у вироку та дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні. Об'єктивних підстав ставити під сумнів свідчення допитаного в суді обвинуваченого у суду немає, оскільки ОСОБА_1 суду пояснив, що він добре розумів протиправність своїх дій, як і добре розумів їх наслідки.

При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження.

3.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 і його умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як такі, що виразилися у придбанні, зберіганні та носінні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

4.Обставини, які пом’якшують або обтяжують покарання.

Суд відносить визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, та каяття обвинуваченого до обставин, що пом’якшують покарання, оскільки вій визнав свою вину, проявив дійове каяття, що характеризуючи суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

5.Мотиви призначення покарання та звільнення від відбування покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, який скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, не працює, за місцем проживання скарг не надходило, не має на утриманні неповнолітніх і непрацездатних, не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра.

Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:

вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді позбавлення волі із встановленням відповідно до вимог ст. 75 КК України іспитового строку та із покладенням обов’язків визначених ст. 76 КК України, обвинуваченого, який просив суворо не карати, також суд враховує наявність обставин, що пом’якшують покарання та відсутність обставин що обтяжують покарання обвинуваченому, дані про його особу, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 263 КК України.

Разом із наведеним суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1, без реального відбування покарання та враховуючи обставини, що пом’якшують покарання, прийшов до висновку про звільнення від відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України та із покладенням обов’язків передбачених ст. 76 КК України. Оскільки іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Саме визначене покарання відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, призначення покарання без застосування положень ст.ст. 75,76 КК України, буде досить суворим, враховуючи особу обвинуваченого, буде суперечить вимогам ст.65 КК України і не бути сприяти вихованню ОСОБА_1 в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством тощо.

6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 - не обирався.

За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, із ОСОБА_1, необхідно стягнути на користь держави витрати пов’язані із проведенням судової експертизи.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до п.9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.370,374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 263 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3(три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.

Речовий доказ: предмет, виявлений та вилучений у ОСОБА_1 09.01.2019, - (зберігається в камері схову речових доказів АНД ВП ДВП ГУНП порядковий номер 01267) – знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати пов’язані із проведенням експертизи зброї – в сумі 1144.00 гривень (висновок експерта № 7/3.1/46 від 21.01.2019 – одержувач платежу: УК у Шевченківському районі м. Дніпра /Шев.р/24060300, код ЄДРПОУ 37989274 , банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку № 31111115004004)

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, – з моменту вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпропетровська І.В.Щербина-Почтовик

27.03.2019