Рішення № 80723266, 27.03.2019, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1561/18

Провадження № 2/591/197/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання - Майбороди А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в спрощеному позовному порядку з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 05 червня 2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Власник картрахунку зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту згідно п. 2.1.1.5.7 Договору.

Відповідач на підставі п.2.1.1.5.5 Договору зобов’язалася погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов’язання не виконувала належним чином, виникла заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 12227,04 грн., з яких: 330,95 грн. - тіло кредиту; 3912,96 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом, 6924,70 грн. – нараховано пені; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 558,43грн. штраф (процентна складова), яку просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Зарічного райсуду м. Суми від 02 квітня 2018 року позовна заява була залишена без руху, позивачу запропоновано в строк не більше десяти днів з дня вручення копії вказаної ухвали усунути недоліки.

25 квітня 2018 року представник позивача надав суду документи на виконання ухвали суду від 02 квітня 2018 року та ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 26 квітня 2018 року відкрите спрощене позовне провадження з повідомленням сторін у вказаній справі, з призначенням розгляду справи 05 червня 2018 року об 11 год. 00 хв.

05 червня 2018 року судове засідання відкладене на 06 серпня 2018 року об 11 год. 00 хв. через неявку представника відповідача.

03 серпня 2018 року від представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що максимальна сума процентів за заявлений до стягнення період 3 роки 4 місяці, за які банк нарахував проценти, об’єктивно не може перевищувати 738 грн. 68 коп. Визначена сторонами при укладенні договору процентна ставка 30,00% річних є фіксованою та не може змінюватись протягом дії кредитного договору в односторонньому порядку банком шляхом внесення змін до договору, оскільки без дотриманням вимог ст. 1056-1 ЦК України, така умова договору є нікчемною. Також зазначає, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Акцентує увагу суду на те, що відповідач являється інвалідом 2-ї групи і знаходиться на диспансерному обліку СОПНД з діагнозом «шизофренія параноїдна форма». Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 грудня 2015 року вона була визнана недієздатною. Згідно з довідкою Приватбанку, яку законний представник недієздатного відповідача взяла в найближчому відділенні банку, взяття готівки відповідачем з плюсового рахунку, коли почала виникати заборгованість, відбулося 16 червня 2014 року. На той час особа вже перебувала на диспансерному обліку, а за півроку після цього була визнана недієздатною. Законний опікун відповідача не знала і не могла про це знати, дізналася лише після пред’явлення позову. Посилаючись на зазначене, просить суд у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до відповідача про стягнення заборгованості відмовити повністю (а.с. 97-102).

06 серпня 2018 року від представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 надійшло клопотання про застосування строків позовної давності, згідно якого вона просить суд відмовити в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з підстав порушення строку позовної давності, яке обґрунтовує тим, що остання операція з картковим рахунком зі сторони відповідача відбувалася в 2014 році. На час подання позову минуло вже більше 4-х років

В зв’язку з необхідністю надання позивачу часу для ознайомлення з заявою 06 серпня 2018 року судове засідання відкладене на 28 вересня 2018 року об 11 год. 00 хв.

Згідно розпорядження Зарічного районного суду м. Суми від 05 вересня 2018 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв’язку із звільненням судді Бурди Б.В. у відставку, вказана справа передана у провадження судді Сидоренко А.П.

14 вересня 2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає, що згідно дати вступу судового рішення в силу, то на момент оформлення кредитного договору позичальник був дієздатним. Вважає за необхідне клопотати про залучення опікуна в якості відповідача позичальника і просити стягнути кошти з опікуна позичальника банком. Щодо самої відповідачки, то ОСОБА_1 в повній мірі розуміла характер правовідносин між нею та Банком, що підтверджується неодноразовим погашенням заборгованості шляхом переведення коштів на кредитну карту з іншої картки в рахунок погашення заборгованості. Зазначає, що суду надана індивідуальна програма реабілітації хворого, який дійсний до листопада 2016 року, згідно програми не встановлено, які юридичні наслідки має цей документ, чи мали право посадові особи надавати документ подібного характеру. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов і правил не відповідають дійсним обставинам справи. Згідно виписки по рахунку, остання транзакція за картковим рахунком була здійснена 28 грудня 2016 року шляхом поповнення карткового рахунку через термінал самообслуговування в розмірі 220,00 грн. Зазначає, що відповідач мав можливість самостійно знайомитися з балансом свого карткового розрахунку шляхом отримання інформації через Інтернет.

З квітня 2014 року банком були внесені зміни до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів в частині розрахунку процентів, які затверджені Наказом № СП-2014-6635230 від 02 квітня 2014 року, згідно якого у разі виникнення прострочених зобов’язань проценти нараховуються у подвійному розмірі на всю суму заборгованості.

У разі зміни процентної ставки розрахунок процентів на заборгованість, що виникла до зміни нараховується за діючою процентною ставкою на момент використання цих коштів, якщо частина боргу використана уже після зміни процентної ставки, розрахунок процентів на цю частину заборгованості здійснюється за новою процентною ставкою. Дана умова не діє при нарахуванні процентів на прострочену заборгованість.

При нарахуванні банком процентів, комісій, пені і не внесення коштів клієнтом на погашення цієї заборгованості, банк має право здійснити списання даної заборгованості за рахунок кредитного ліміту.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-бухгалтерської експертизи з метою з’ясування питання наявності або відсутності заборгованості відповідача за кредитним договором не проводилась, а тому підстав вважати, що даний розрахунок заборгованості неналежним відсутні.

Щодо підвищення процентної ставки зазначає, що під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5% на місяць або 30% на рік. Далі процентна ставка була змінена. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено 15 серпня 2014 року, 15 березня 2015 року та на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило, більше того вже після підвищення процентної ставки відповідач активно користувався карткою, в тому числі неодноразово здійснював погашення заборгованості, останнє з яких 28 грудня 2016 року, що є підтвердженням прийняття діючих умов договору.

Щодо стягнення неустойки, зазначає, що сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати пені та штрафу.

Нарахування пені за кредитними картами здійснюється з 01 травня 2009 року в розмірі 1% від суми заборгованості, але не менше 30 грн., що затверджено Наказом СП-2009-289 від 07.04.2009 року. В подальшому Наказом СП-2013-6500941 від 28 січня 2013 року розмір пені було збільшено до 50 грн., яка нараховується щомісячно у разі виникнення прострочки по кредиту на суму від 100 грн. 19 вересня 2013 року СП-2013-6776448 від 19 вересня 2013 року внесені зміни до тарифів щодо розміру пені, а саме:

-у разі виникнення прострочки на протязі одного місяця - сплачується пеня в розмірі 50 грн.;

-у разі виникнення прострочки другий місяць поспіль - сплачується пеня в розмірі 100 грн.

Щодо нарахування штрафів:

Сторони за договором передбачили у разі порушення позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів Банком нараховується штраф за формулою: "" 500"" грн. + "" 5"" % від заборгованості за кредитом.

Зазначає, що клієнт не звертався до банку з повідомленням про незгоду з внесеними змінами та не ініціював розірвання договору, активно користувався карткою, що говорить про прийняття клієнтом діючих умов банківського обслуговування, а тому заперечення відповідача є необґрунтованими.

Також вказує на те, що заперечення відповідача про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, є помилковим, оскільки згідно ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Щодо строків позовної давності зазначає, що по даному договору було відкрито картковий рахунок, встановлений ліміт на картку, видано картку, а сума обов’язкового мінімального платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицьовій стороні картки. Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк випущеної картки до останнього дня 02.2018 року. Позивач звернувся до суду з позовом 31 березня 2018 року – до спливу строку позовної давності .

Посилаючись на вказане, просить суд задовольнити позовні вимоги банку (а.с. 170-179).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 19 вересня 2018 року вказана цивільна справа прийнята до провадження судді Сидоренко А.П. з призначенням до судового розгляду 14 листопада 2018 року о 16 год. 00 хв.

14 листопада 2018 року у зв’язку з клопотанням представника відповідача – адвоката ОСОБА_4 розгляд справи відкладено до 21 січня 2019 року о 16 год. 00 хв.

21 січня 2019 року на адресу суду надійшли заперечення на відзив позивача, в якому зазначає, що у відповіді на відзив позивач посилається на обґрунтованість свого розрахунку та на те, що ним не пропущений строк позовної давності. Проте, як вбачається з довідки про умови кредитування, з якою ознайомлена відповідачка, їй надавався кредит з відсотковою ставкою 26% річних. Однак, розрахунок заборгованості за кредитним договором проводився, виходячи з відсоткової ставки спочатку 36% річних, які потім неодноразово банком в односторонньому порядку: з 01 червня 2014 року – 34% річних, з 01 квітня 2015 року – 43,20% річних. Дана обставина свідчить про необґрунтоване нарахування позивачем відсотків за користування кредитом.

Як вбачається з розрахунку, останні суми погашення за наданим кредитом були внесені у квітні 2014 року. Після цієї дати будь-яких коштів в рахунок погашення заборгованості не вносилося. Тому відповідач вважає, що до вимог про стягнення заборгованості по кредиту повинна бути застосована позовна давність у 3 роки, яка обраховується з квітня 2014 року - з дати останнього платежу за наданим кредитом. Саме з цього часу позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав та мав звернутися з позовом до суду в межах 3-річного строку позовної давності. Вважає, що позивач пропустив строк позовної давності без поважних причин. Питання про поновлення цього строку ним не ставиться. Посилаючись на вказані обставини, просить суд в позові про стягнення боргу відмовити за спливом позовної давності (а.с.210)

У відповіді на відзив представник позивача висловив клопотання про залучення опікуна ОСОБА_1 в якості відповідача позичальника та стягнення коштів з опікуна позичальника ОСОБА_2

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 21 січня 2019 року залучено до участі у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості як співвідповідача ОСОБА_2; розгляд справи відкладено на 20 березня 2019 року о 16 год. 00 хв.

01 березня 2019 року до Зарічного районного суду м. Суми надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», згідно якої просить визнати кредитний договір б/н від 05 червня 2010 року укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 недійсним.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06 березня 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним повернуто заявнику.

В судове засідання 20 березня 2019 року представник позивача не з’явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, при подачі позову надав заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку.

Відповідачі про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, в судове засідання не з’явилися, від відповідача ОСОБА_2 та її представника надійшли письмові заяви, в яких відзив на позов підтримують, просять суд в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до заяви б/н від 05 червня 2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4400, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.11).

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених даним Договором (а.с.13-27).

Однак позичальником умови договору не виконувались, в зв’язку з чим станом на 16 жовтня 2018 року утворилась заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 12 227,04 грн., з яких: 330, 95 грн. - тіло кредиту; 3912, 96 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом, 6924,70 грн. – нараховано пені; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 558,43 грн. штраф (процентна складова) (а.с. 9-10).

Згідно рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 січня 2015 року (справа №591/7718/14-ц, провадження №2-о/591/2/15), ОСОБА_1 визнана недієздатною. ОСОБА_2 призначено опікуном над недієздатною донькою – ОСОБА_1 Рішення набрало законної сили 07 лютого 2015 року (а.с. 87).

Відповідно до ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України

Стаття 40 цього Кодексу передбачає, що фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.

За змістом ст.ст. 41, 60, 61, 63 цього Кодексу над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (стаття 1184 цього Кодексу).

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другою статті 60 цього Кодексу. Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу.

Статтею 65 ЦК України визначено, що до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

Як визначено у ст. 67 цього Кодексу опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Згідно ст. 68 цього Кодексу опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички. Опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.

За змістом статей 71, 72 цього Кодексу опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування: 1) відмовитися від майнових прав підопічного; 2) видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; 3) укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; 4) укладати договори щодо іншого цінного майна. Опікун зобов'язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах. Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України, доходів від майна підопічного тощо. Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за договором в управління іншій особі.

Відповідно до ст. 79 цього Кодексу дії опікуна можуть бути оскаржені заінтересованою особою, в тому числі родичами підопічного, до органу опіки та піклування або до суду. Рішення органу опіки та піклування може бути оскаржено до відповідного органу, якому підпорядкований орган опіки та піклування, або до суду.

Статтею 1184 ЦК України визначено, що шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкода була завдана не з його вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі поновлення її цивільної дієздатності. Якщо опікун недієздатної особи, яка завдала шкоди, помер або у нього відсутнє майно, достатнє для відшкодування шкоди, а сама недієздатна особа має таке майно, суд може постановити рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, частково або в повному обсязі за рахунок майна цієї недієздатної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦПК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлені строки (терміни) виконання зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором. Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

З призначенням над відповідачем ОСОБА_1 опікуна ОСОБА_2, обов’язок по вчиненню дій, направлених на виконання кредитного договору, перейшло до опікуна.

З моменту визнання відповідача ОСОБА_1 недієздатною, вона не несе відповідальності за неналежне виконання умов кредитного договору, оскільки є недієздатним суб’єктом цивільної процесуальної дієздатності, а усі правочини, що необхідно вчиняти на погашення суми кредитного зобов’язання, законом покладено на опікуна, який не є стороною кредитного договору і у такому випадку несе особисту відповідальність за завдану шкоду, якщо не доведе, що ця шкода завдана не з його вини.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що опікун ОСОБА_2 була повідомлена про існування кредитного договору та порушення строків погашення отриманого кредиту. З відзиву на позовну заяву вбачається, що про наявність договірних відносин між позивачем та ОСОБА_1 законний представник позичальника дізналася лише після пред’явлення позову, та позивачем вказана обставина належними та допустимими доказами не спростована.

Відповідно до ч.4 ст.41 ЦК України опікун несе відповідальність за протиправні діяння свого підопічного лише з моменту набуття ним повноважень, тобто вступу у законну силу рішення суду про визнання особи недієздатною та призначення опікуна.

Оскільки на момент укладення 05 червня 2010 року кредитного договору між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 ОСОБА_2 не була опікуном останньої, вона як законний представник не може нести відповідальність за дії ОСОБА_1

За таких обставин необхідно у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду Сумської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Суми, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2.

Повний текст рішення виготовлений 27 березня 2019 року.

Суддя А.П. Сидоренко