Рішення № 80722519, 25.03.2019, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/56/19

РІШЕННЯ

іменем України

"25" березня 2019 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Багрін І.А.,

за участю: представника відповідача – адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 53 490 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Банком та відповідачем 09.10.2013 року був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Взяті на себе зобов'язання, відповідно до умов кредитного договору, Банк виконав у повному обсязі. Проте відповідач, незважаючи на це, порушив його, оскільки, своєчасно не погашав кредит та не сплачував проценти за користування ним, внаслідок чого станом на 10.12.2018 року утворилася заборгованість по кредитному договору в вищевказаному розмірі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення проти заявлених Банком вимог, викладені в відзиві на позовну заяву, підтримав. Вказував на безпідставність позовних вимог Банку з огляду на наступне:

- кредитний договір є неукладеним, оскільки відповідач кредитні кошти не отримував;

- Умови та Правила надання банківських послуг у Приватбанку відповідач не підписував;

- зазначена позивачем заборгованість за кредитом фактично складається з суми комісії, яка не пов’язана з передачею відповідачу кредитних коштів.

Крім того, представник відповідача просив застосувати позовну давність.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Так, згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Положення ст. 1055 ЦК України вказують на те, що кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк», даний банк керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг.

Тобто, підписавши заяву та засвідчивши згоду з Умовами та Правилами надання послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», позичальник таким чином приєднується до вказаних Умов та Правил, які по суті є публічною офертою.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2013 року відповідач звернувся до Банку з заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в зв’язку з чим, ОСОБА_2 приєднався до запропонованих Банком умов кредитування, які встановлені останнім у стандартних формах - Умовах та Правилах, Тарифах. Вказані документи містять усі істотні умови кредитного договору. При цьому відповідач своїм підписом підтвердив, що він ознайомився та погоджується з запропонованими Банком умовами кредитування.

Також сторони визначили, що заява клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи та Пам'ятка клієнта становлять укладений між ними договір про надання банківських послуг. Відповідач пройшов ідентифікацію клієнта Банка та отримав кредитну картку № 5168742312384898 з терміном дії - 08/17.

При цьому, відсутність підпису відповідача на відповідних Умовах та Правилах, не свідчить про те, що договір є неукладеним, виходячи з суті договору приєднання.

Отже, сторони в письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

Водночас кредитний договір набуває чинності з моменту досягнення сторонами згоди за всіма його істотними умовами. При цьому укладення договору може не збігатися за часом з передачею коштів позичальникові. У цьому кредитний договір відрізняється від договору позики, для укладення якого обов’язковою є передача коштів (речей) позичальнику.

В зв’язку з чим, відсутні підстави вважати вищевказаний кредитний договір неукладеним.

Разом з тим, з розрахунку заборгованості, виписки з особового рахунку, наданих позивачем, вбачається, що жодних витрат кредитних коштів відповідачем здійснено не було. Вказана Банком заборгованість за кредитом у розмірі 135 грн. 89 коп. є комісією за обслуговування, тобто коштами не пов’язаними з передачею відповідачу кредитних коштів.

Так, відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

За положеннями ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (п.п. 17, 23 ст.1).

Таким чином, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними та не потребують визнання недійсними.

В зв’язку з наведеним відсутні підстави для стягнення з відповідача вищевказаних коштів, а також нарахованих на них процентів, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому, є важливим встановлення факту наявності у особи, яка звертається з позовом, суб’єктивного матеріального права, на захист якого подано позов, тобто застосування позовної давності можливо лише в тому випадку, коли позов є обґрунтованим.

Отже, оскільки в задоволенні позовних вимог Банку відмовлено за безпідставністю та з огляду на взаємовиключність правових підстав для відмови в позові (безпідставність позовних вимог чи сплив позовної давності), позовна давність застосуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141, 59,263-265, 272,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27.03.2019 року.

Суддя Л.В.Лузан